chrome firefox opera safari iexplorer

Герої та антигерої сучасних українців

28 вересня 2010 о 19:22

Усі в Україні знають Тараса Шевченка, Івана Франко, Лесю Українку, а кожні 9 з 10 українців знають Богдана Хмельницького, Володимира Леніна та Йосипа Сталіна. Кожний третій громадянин не знає Павла Скоропадського та Петра Могилу, а кожний сьомий – Михайла Грушевського.

Про це свідчать результати всеукраїнського опитування, яке було проведено «Українським демократичним колом» на замовлення Інституту політики у вересні 2010 року. Подібне дослідження проводиться вже втретє, попередні подібні опитування були проведені у 2002 та 2006 роках.

Герої суспільства у 2010 році

В останньому дослідженні респондентам пропонувалось оцінити своє ставлення до 20 діячів культури, а також до історичних та політичних діячів.

Так, до першої десятки визначних особистостей, які беззаперечно оцінюються як позитивні, увійшло 9 відомих українських культурних та державних діячів. Найпопулярніші серед них Тарас Шевченко (97,7%), Іван Франко (96,1%) та Леся Українка (96%).

Найпопулярніші державні діячі – Богдан Хмельницький (90,3%), Ярослав Мудрий (90%) та княгиня Ольга (83,6%). До десяти тих, що оцінюються позитивно, потрапив і відомий діяч Російської імперії Петро І, якого позитивно оцінили 71,5%. Натомість майже 20% оцінюють його негативно.

Лише щодо трьох історичних постатей негативне ставлення українців переважає позитивне: до Йосипа Сталіна (64% ставляться негативно, а 28% позитивно), Степана Бандери (51% проти 28%) та Симона Петлюри (48% проти 29%).

Натомість, у Західному регіоні 56% позитивно ставляться до Степана Бандери та 50% до Симона Петлюри, тоді як у Східному відповідно 9% та 11%. Йосипу Сталіну позитивну оцінку дали 7% опитаних у Західному регіоні та 44% у Східному. Щодо Степана Бандери та Симона Петлюри жителі сільської місцевості налаштовані більш позитивно, аніж городяни. Так само думають молоді люди до 30-ти років на відміну від інших вікових категорій, а також чоловіки в порівнянні із жінками.

Як змінилося ставлення до визначних с особистостей з 2002 по 2010 роки

У трьох дослідженнях «Українського демократичного кола» прізвища 12 історичних та політичних діячів залишалися незмінними. Щодо цих 12 історичних та політичних діячів є динаміка впізнавання та ставлення до них громадян України з трьох обстежень – 2002, 2006 та 2010 років. Рівень знання про них практично не змінився, проте ставлення, насамперед до українських і меншою мірою до російських діячів, зазнало певних зрушень.

За вісім років суттєво зросла позитивна оцінка Михайла Грушевського (з 53% до 68%), Івана Мазепи (з 38% до 50%), В’ячеслава Чорновола (з 46% до 56%), Петра Скоропадського – (з 27% до 43%).

Збільшилася частка як тих, хто позитивно ставиться до Симона Петлюри (з 21% до 28%), так і тих, хто ставиться до нього негативно (з 40% до 48%). В 2010 році половина опитаних (51%) оцінила негативно Степана Бандеру, тоді як у 2002 році таких було 40%.

Примітно, що і в 2002, і в 2010 роках кожний третій українець не знає Петра Скоропадського, а кожний 6-7 опитуваний – Михайла Грушевського. Не забуваються найзначніші політичні постаті радянської доби: 8-9 з десяти респондентів знають Володимира Леніна, Йосипа Сталіна, Микиту Хрущова, Леоніда Брежнєва.

Загалом з’ясувалося, що політичні діячі російсько-української та радянсько-української історії більш відомі, аніж діячі просвітництва.

Детальна інформація на сайті http://polityka.in.ua

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути