chrome firefox opera safari iexplorer

1 грудня екологи рятуватимуть шовковицю Шевченка

29 листопада 2010 о 12:45

На території Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка (Київ, пров. Шевченко, 8-а (біля Майдану Незалежності) дивом збереглося єдине старе дерево, яке пам'ятало Кобзаря.

Тарас Шевченко жив у цьому будинку з весни 1846 р. Це був останній рік життя великого поета у себе на батьківщині. Тут, 5 квітня 1847 р., він був заарештований.

200-річна шовковиця Т. Шевченка, яка росте в тихому садку біля будинку, є улюбленим екскурсійним об'єктом відвідувачів музею.

На жаль, наразі стан старого дерева досить важкий. У ньому є кілька дупел, а одне з них, біля землі, має глибину більш ніж півметра. Більше того, дерево небезпечно нахилилося, через що, під тиском сильного вітру або ваги снігу, може впасти, що стане великою історичною втратою.

Фахівцями Центру дерево було оглянуто й розроблені заходи допомоги. Вони включають очищення дупел від гнилі, їх дезінфекцію та пломбування спеціальним розчином.

Крім цього буде встановлена масивна підставка під стовбур дерева, яка завадить йому впасти. Зараз Центром вже проводяться роботи по підготовці документації з оголошення дерева ботанічною пам'яткою природи.

Роботи з лікування дерева підтримані Фондом Миколи Томенка «Рідна країна».

1 грудня 2010 року о 14.00 на території Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка (м. Київ, пров. Т. Шевченка, 8-А) проходитиме акція з порятунку меморіальної 200-річної шовковиці Тараса Шевченка.

Будинок-музей Т. Шевченка

Лікування дерева буде проводитися фахівцями Київського еколого-культурного центру. Участь у заході також візьме заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко.

Довідки за тел. 067-715-27-90

Прес-служба КЕКЦ

Фото з сайту http://www.primetour.ua

28 травня

Інші дати
Народився Максиміліан Волошин (Кирієнко-Волошин)
(1877, м. Київ – 1932), російський поет і художник українського походження, перекладач. Представник символізму і акмеїзму, в поезії та малярстві відобразив історію та природу Криму.
Припаду я к острым щебням, к серым срывам размытых гор, Причащусь я горькой соли задыхающейся волны, Обовью я чобром, мятой и полынью седой чело. Здравствуй, ты, в весне распятый, мой торжественный Коктебель! (Максиміліан Волошин).
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі