chrome firefox opera safari iexplorer

Гендерної проблеми немає та ніколи не було!

12 грудня 2010 о 22:42

Перехідні суспільства завжди позначаються кризою основоположних цінностей, розчаруванням у колишніх авторитетах і пошуками нових ідей та дороговказів.

Відбувається руйнування таких звичних для нас понять, як добро та зло, краса та потворність. Змінюється уявлення про людську сутність і людське призначення. Серед багатьох рис, важливих для розвитку суспільства, вирізняється тенденція до розмивання узвичаєних рис фемінності та маскулінності.

Багато хто сьогодні не розуміє, що такі тенденції, як зміна ролей чоловіка й жінки в сучасному суспільстві є неминучими, а тому ставляться до них, як до серйозних проблем.

Існує думка, що світ, у якому ми живемо, можна назвати чоловічою цивілізацією. Почала формуватись ця цивілізація не так давно, всього п’ять-сім тисяч років тому.

Якщо згадати, що людина сучасного вигляду — кроманьйонець — iснує 35-40 тисяч років, то основну частину свого земного існування як виду людина провела у світі іншому, найвірогідніше жіночому, який у ХIХ столітті назвали матріархатом.

Але ті часи забулися, і сьогодні маємо велику проблему, яку можемо назвати просто «жіночим питанням» [3].

Цікавим є те, що цю тезу висловив чоловік, а також те, що з нею неможливо погодитись. Чому? Для початку потрібно звернути увагу на тему матріархату – тут вирок винесено досить давно, він остаточний і оскарженню не підлягає, просто загальновідомо, що він був.

Іван Франко у статті «Жіноча неволя в руських піснях народних» писав: «Від давніх-давен усі учені люди, котрі пильно придивлялися до життя руського (українського) народу, визнавали, що русини (українці) обходяться зі своїми жінками далеко лагідніше, далеко гуманніше й вільніше, аніж їхні сусіди. В родині ж жінка займає дуже поважне й почесне становище». І з того часу багато публіцистів зверталися до цієї тези і пов’язували її з матріархатом в українському суспільстві.

На початку ХХ ст. теорія про період общинного ладу, в якому панували жінки, не витримала критики: антропологам і етнографам так і не вдалося віднайти жодного суспільства, де б жіноча стать була престижнішою за чоловічу, а самі жінки посідали верхні щаблі соціальної ієрархічної драбини, мали легітимні владні повноваження чи вирішальний голос у прийнятті загальносуспільних рішень[4].

Існують певні наукові твердження про період розвитку первіснообщинного ладу (від палеоліту до розвинутого неоліту), який характеризувався рівноправністю з чоловіком, а пізніше — провідним становищем жінки у суспільстві.

Насамперед треба звернути увагу на те, що дане поняття окреслює не стільки владу жінок, скільки владу матерів. Жінка як символ продовження роду була об’єктом поклоніння, а роль жінок в сакральній сфері (ритуалах) — винятковою. Та чи означало все це водночас і реальну владу земної жінки у соціальній площині? Жодних доказів того нема [4].

У такий спосіб програмується засаднича нерівність поміж самими жінками за рахунок вивищення певної частини жіноцтва на підставі суто біологічної здатності до репродукції. Чи є це справедливим по відношенню жінок самих до себе?

Висновком можна зробити те, що твердження про існування людини в іншому світі – матріархаті – досить сумнівне та ненаукове. Тепер, власне, перейдемо до «жіночого питання».

Загальновідомо, що на формування людської особистості впливають як біологічні, так і соціальні чинники. Учені в рамках гендерних досліджень дійшли висновку про те, що немає статевої зумовленості для заняття певним видом діяльності, а існують лише соціальні чинники, сформовані в процесі соціалізації.

Це дає можливість по-новому подивитися на традиційний розподіл праці в суспільстві [1]. До речі, використали цей новий погляд «будівники» комунізму. Відбувся процес маскулінізації жінки – тиражувалися образи м‘язистих робітниць і колгоспниць із молотами, а в роки війни — з мечами.

Все було просто – країна, де шаленими темпами відбувалася індустріалізація, конче потребувала допомоги жінок. І це відбувалося при тому, що жінка не була розвантажена від побутових обов‘язків.

Відбувалося оте розмивання рис фемінності та маскулінності, про яке говорилося на початку. У 20-ті-40-ві роки вважалося, що лише жінка з обмеженим і застарілим світоглядом може замкнути себе в стінах власного дому [6].

Можливо, саме з тих часів у жінок з’явилося нестримне бажання бути незалежними та самостійно заробляти гроші. Все досить просто, достатньо лише провести паралель з розвитком людини – інформацію про всі її психологічні особливості та комплекси варто шукати в дитинстві [5]. Так і з жіноцтвом – інформацію про те, чому сьогодні жінки такі – можна отримати, аналізуючи минуле.

Те, що жінки (завдяки розвитку науки) дійшли висновку, що сьогодні на формування особистості впливають здебільшого соціальні чинники, ми можемо зрозуміти з нових даних онлайнової служби знайомств Match.com, які свідчать, що кількість жінок, які прагнуть вийти заміж за «грошовий мішок», зменшується, а ось чоловіків, які шукають ділових жінок, стає більше [2].

Далі хочу процитувати Чарльз Гілла, професора психології та співавтора відомого дослідження «Бостонські подружжя»: «Сьогодні, щоб утримувати дім, потрібні два заробітки, якщо ви не генеральний директор корпорації».

Висновок один – в результаті певних історичних та економічних обставин ми спостерігаємо зсув «традиційних» статевих ролей. Ніяких гендерних проблем немає – є зміна гендерного світогляду.

Єва Харрінгтон

Література:

1. „А це що за звір такий — «гендер»?”Ганна Мягких, №24, 25 червня — 1 липня 2005;
2. „Вийти заміж за мільйонера” Кетрін Дональдсон-Еванс (For News) За матеріалами сайта Inopressa.ru, газета „Дзеркало тижня”, № 23, 18 — 24 червня 2005;
3. „Гендерна дискримінація” Валентин Бондаренко, газета „День”, 3 серпня, 2002 (ця стаття не була проаналізована, адже це не той рік, який я повинна була аналізувати – була використана, лише цитата);
4. „Кого оберігає Берегиня, або Матріархат як чоловічий винахід” Оксана Кісь, газета „Дзеркало тижня”, № 15, 23 квітня — 6 травня 2005;
5. „Обережно! Холостяк” Ольга Михайлицька, №24, 25 червня — 1 липня 2005;
6. Агеєва Віра Жіночий простір: Монографія – К.: Факт, 2003. – 320 с.

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі