chrome firefox opera safari iexplorer

«Повернення» по-американськи і з українським корінням

01 березня 2011 о 08:59

Виставка картин художника з американського Хьюстона Нестора Топчія нещодавно відкрилася в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара». Українець за походженням презентує свої роботи в Києві вперше.

На огляд українцям Нестор Топчій привіз понад два десятки своїх оригінальних картин. На довільних формах полотен зображені люди, окремі частини людського тіла, тварини та абстрактні категорії. У творчості Топчій відображає філософське тлумачення свого пантеїстичного бачення реальності, коли природний світ, включаючи людину, постає частиною божества. Всі роботи виконані у техніці іконопису. Переглянути експозицію можна до 14 березня.

Петро Гончар, директор Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»:
«
Топчій змусив мене думати над його роботами, і це добре, бо він на стільки потужно і сильно над ними працює, що хочеться їх пізнати. Я відчуваю їхню значимість. Це він підкреслює, зокрема, своїм підходом до виконання робіт й іконописним методом. Якщо ікона для нас це вершина духовна, сакральна і психологічна, то щоб надати якимсь простим речам значимості, я так думаю, Топчій і використав іконописну техніку. Я не можу ці картини збагнути, але вони мене притягують. Щоб пізнати цього художника, треба напевне знати мову. Америка і Україна — два різні світи. Я відчуваю, що за цим щось є, але воно не вимовляється, і це добре, бо для чого тоді ж малювати, коли це можна словом описати. Ця виставка – ще й відкриття мені іншого світу, людини, художника, в якому тече кров українська, який звертається до її культури. От я дивлюся на світ і його очима».

У деяких роботах Нестора Топчія проглядаються елементи з українського традиційного мистецтва, зокрема писанкарства. Образи писанок митець зображує на картинах, а справжніми доповнює готові роботи. «Писанка — це початок всього» — переконаним голосом каже Нестор Топчій.

Створювати писанки до Великодня його ще в дитинстві навчила бабуся. Знавці кажуть, це ще один доказ вічності українських архетипів, які виринають із підсвідомості, надсвідомості, неусвідомленості, і оживають у творах автора. Втім, за словами самого художника, його мистецтво «не обмежене культурними рамками, він працює у загальносвітовому масштабі».

На відкриття виставки американський художник прийшов у вишитій сорочці. Каже, її вишивала ще його бабуся для дідуся, носив також батько, а тепер і йому перейшла у спадок.

Ім’я Нестора Топчія не випадково має українське забарвлення. Його дідусь народився в Каневі, а бабуся в Києві. Під час війни, як і багато українців, батько художника виїхав в Німеччину, а звідти до Канади, де зустрів матір-канадійку.

«Моя тітка мене так назвала і мамі сподобалося. Це класичне ім’я, що асоціюється з Нестором Літописцем», — розповідає художник. За його словами, у них в сім’ї завжди розмовляли українською мовою. У себе вдома в Техасі Топчій досі відвідує компактні спільноти українців. Деякі запитання від журналістів розуміє без перекладу, але відповідає англійською.

«Через те, що робилося в радянські часи, мій батько заборонив мені приїжджати в Україну, казав «Боже, борони». А зараз батька вже немає, і, окрім того, після подій Помаранчевої революції стан в Україні поліпшився».

Свою творчу виставку — «Повернення» — митець назвав не просто так. Це другий візит Нестора Топчія в Україну. Вперше на малій батьківщині митець побував минулого року, коли й отримав запрошення організувати в стінах Музею Івана Гончара свою виставку.

«Їдучи в Україну, я намагався не мати ніяких очікувань від України, тому що не хотів бути розчарованим. Мені хотілося б, щоб Україна була більш єдина, не така розрізнена, як зараз. Повернення», бо я повертаюся на свою батьківщину, а, з іншого боку, я повертаюся до духу своїх предків».

Модерновою експозицією сучасного американського художника гончарівці започатковують нову виставкову традицію. Тепер залу етно-клубу Музею Івана Гончара використовуватимуть ще й як галерею під постійні виставки сучасних художників, в роботах яких присутні елементи народного мистецтва, чи народної культури.

«Це як підкреслення одне іншого — новація підкреслює традицію, а традиція підкреслює новацію. Та й не може жити традиція, яка не оновлюється в сьогоднішньому дні. Наприклад, традиція може жити сьогодні, як обряд, але він теж оновлюється, бо якщо обряд колись мав сакрально-релігійне значення, то зараз чисто культурологічне», — підсумовує Петро Гончар.

Катерина Качур, «Рідна країна»
Фото автора та Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»

24 липня

Інші дати
Народився Василь Мисик
(1907, с. Новопавлівка Дніпропетровської обл. -  1983) - український письменник, перекладач. Автор поетичних збірок "Трави", "Блакитний міст", "Чотири вітри", "Вибране", "Борозни", "Верховіття", "Берег" та ін.; кількох збірок оповідань та нарисів; багато перекладав з англійської та східних мов.
Розгорнути
День рівноапостольної Ольги, княгині Київської
дружини князя Ігоря, канонізованої Православною церквою. Княжила в Київській Русі в роки неповноліття свого сина Святослава (945 – 964). Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади. Сприяла поширенню на Русі християнства.  
Що за дівчина-краса. Заговорить: думка — сонце; Очі — сині небеса. Хто вона, чия і звідки, Князь докладно розпитав, А на другий день по неї І сватів своїх послав. І за князя вийшла заміж Проста дівчина з села, І до смерті вірним другом Князю Ігорю була. (Олександр Олесь)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі