chrome firefox opera safari iexplorer

Про українських розвідників написали книгу

29 листопада 2011 о 16:14

Дослідник історії вітчизняних спецслужб і керівник прес-служби Служби зовнішньої розвідки України Олександр Скрипник презентував у Києві книгу «Розвідники, народжені в Україні».

Це документальне видання стало своєрідним продовженням теми дослідження історії української зовнішньої розвідки: у 2009 році світ побачила книга «Український слід у розвідці», а в 2010 – «Керівники української зовнішньої розвідки».

До речі, презентація цього видання приурочена 20-ій річниці української зовнішньої розвідки, яка відзначатиметься 1 грудня.

Олександр Скрипник зауважив, що назва його нової книги вже несе певне змістове навантаження і визначає коло персонажів, про яких ідеться.

«У першу чергу, це розвідники, які фізично народилися, виросли в Україні і досягли вагомих професійних результатів у розвідувальній діяльності. Крім цього, до книги увійшли розповіді про тих, хто відбувся як розвідник саме у підрозділах української зовнішньої розвідки», — пояснив автор.

У передмові зазначається, що сьогодні на підставі вже оприлюднених матеріалів можна говорити про своєрідність української зовнішньої розвідки, притаманні лише їй риси, про міцні історичні корені і родовід, деякі неординарні особистості, свій «почерк», зрештою, уже поіменно можна назвати усіх керівників цих засекречених підрозділів.

Автор упродовж кількох років збирав матеріали до книги, зустрічався з ветеранами розвідки і їхніми близькими родичами, вивчав спогади і мемуари розвідників. Під час написання книги також спирався на документальні матеріали з архівів спецслужб, дослідження істориків і фахівців розвідки, різноманітні відкриті джерела.

Директор видавництва «Ярославів Вал» лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Михайло Слабошпицький зауважив, що подібну книгу мріють написати багато літераторів, але архівні матеріали з цієї тематики недоступні широкому загалу.

«Ця книга приречена мати стабільний інтерес, вона написана цікаво, бо автор знає, що таке факт... І по-друге, більшість людей не знають про такий феномен, як розвідник, маючи хаотично-романтичне враження про нього, винесене із серіалів чи художніх книг», — вважає М.Слабошпицький.

У книзі – близько сотні розповідей про розвідників. Усі персоналії систематизовано за майже півтора десятком розділів, кожен з яких присвячений певному історичному періоду або своєрідному напрямку роботи розвідників чи то становищу, яке вони займали в ієрархії розвідки.

У першому розділі йдеться про розвідників козацької доби і національно-визвольної боротьби українського народу за незалежність ХVII–XVIII століть. У наступному – про долю представників національних розвідувальних структур 1918 – 1921 років (Центральна Рада, Українська держава гетьмана Скоропадського, Українська Народна Республіка за часів Директорії та Державного Центру УНР в еміграції).

Окремий розділ увібрав у себе розповіді про співробітників Іноземного відділу органів держбезпеки радянської України і їхню участь у перших операціях підрозділів української зовнішньої розвідки. Вагомий слід в історії розвідки залишили вихідці з України за часів Другої світової війни. З-поміж них – представники як зовнішньої, так і військової розвідок, які, ризикуючи життям, добували інформацію про плани ворога.

Намагання згрупувати персонажів книги за певними історичними періодами спонукало автора до виділення розділів, присвячених участі розвідників у добуванні секретів створення атомної бомби, діяльності в роки «холодної війни» і за часів присутності радянських військ на території Афганістану.

Крім того, окремо зібрані розповіді про розвідників-нелегалів, резидентів зовнішньої розвідки, про тих, хто очолював радянську зовнішню розвідку і підрозділи розвідки в України.

З-поміж розвідників багато талановитих, майстровитих і колоритних особистостей, які змогли гармонійно поєднувати амплуа розвідника з творчістю, а після звільнення зі служби стали відомими письменниками, сценаристами, художниками.

Про них у книзі йдеться окремо, як і про тих, хто зажив гучної слави неперевершеними інтригами й авантюрами.

У результаті тривалих пошуків з’ясувалося, що родом з України дуже багато розвідників, які досягли значних успіхів у цій таємній сфері діяльності. Ті, кого зростила українська земля, у різні часи й епохи для виконання розвідувальних завдань впроваджувалися у оточення польського короля, болгарського царя, парагвайського диктатора, керівників деяких європейських і азійських країн, вели відповідальні секретні переговори з прем’єр-міністрами різних країн, дослужилися до високого чину генерала французької армії, стали рятівниками Відня від турецької облоги, Кракова – від цілковитого зруйнування гітлерівськими військами, прототипами головних дійових осіб у кінофільмах «Щит і меч», «Салют, Маріє!», «Майор «Вихор», «Повість про чекіста», «ТАРС уповноважений заявити» та інших, були резидентами розвідки у США, Англії, Франції, Німеччині, Італії, Ізраїлі, Індії, Афганістані, Китаї і багатьох інших країнах, керівниками радянської зовнішньої розвідки, добували відомості про секрети створення атомної бомби, дату початку нападу гітлерівської Німеччини на СРСР та багато іншої важливої розвідувальної інформації.

З різних причин життєвий і професійний шлях не всіх українських розвідників відображено на сторінках книги. Про декого ще не вдалося знайти достатню кількість матеріалів, оскільки вони не залишили спогадів про свою роботу, а скупі документи з архівних справ не дають можливості повною мірою змалювати ту багатогранну роботу, яку їм доводилося виконувати за кордоном. Є й такі, про яких ще не настав час розповідати.

За словами автора, специфіка діяльності розвідки змушувала деякі епізоди показувати завуальовано, не називати окремі країни, де діяли розвідники, і осіб, які допомагали їм вирішувати важливі й ризиковані розвідувальні завдання. Дехто із змальованих у книзі персонажів і нині застосовує свої знання і вміння для виховання молодого покоління українських розвідників.

Присутні на презентації мали можливість ознайомитися з окремими ілюстративними матеріалами, що використовувалися під час підготовки видання.

Майя Заховайко, «Рідна країна»

29 березня

Інші дати
Марія Вольвач
1841 – українська поетеса, письменниця, громадсько-культурна діячка.
Розгорнути
Народилася Марійка Підгірянка
1891 – Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська) – українська поетеса, педагог. Авторка збірки поезій «Відгуки душі», поеми «Мати-страдниця», книжок для дітей «Вертеп», «Святий Миколай на Підкарпатській Русі», «Малий Василько», «Кравчиня Маруся», «Юркова мандрівка», «Зайчик і Лисичка», байок, казок, пісень, загадок.
«Спіть, діточки, спіть, Віченька стуліть ! Дрібен дощик стукотить, Вікнам казку гомонить… Дрібен дощик пада там, А тут тихо, тепло нам. При матусі рідненькій, У світличці чистенькій. Спіть, діточки, спіть. Віченька стуліть» (Марійка Підгірянка)
Розгорнути