chrome firefox opera safari iexplorer

Про українських розвідників написали книгу

29 листопада 2011 о 16:14

Дослідник історії вітчизняних спецслужб і керівник прес-служби Служби зовнішньої розвідки України Олександр Скрипник презентував у Києві книгу «Розвідники, народжені в Україні».

Це документальне видання стало своєрідним продовженням теми дослідження історії української зовнішньої розвідки: у 2009 році світ побачила книга «Український слід у розвідці», а в 2010 – «Керівники української зовнішньої розвідки».

До речі, презентація цього видання приурочена 20-ій річниці української зовнішньої розвідки, яка відзначатиметься 1 грудня.

Олександр Скрипник зауважив, що назва його нової книги вже несе певне змістове навантаження і визначає коло персонажів, про яких ідеться.

«У першу чергу, це розвідники, які фізично народилися, виросли в Україні і досягли вагомих професійних результатів у розвідувальній діяльності. Крім цього, до книги увійшли розповіді про тих, хто відбувся як розвідник саме у підрозділах української зовнішньої розвідки», — пояснив автор.

У передмові зазначається, що сьогодні на підставі вже оприлюднених матеріалів можна говорити про своєрідність української зовнішньої розвідки, притаманні лише їй риси, про міцні історичні корені і родовід, деякі неординарні особистості, свій «почерк», зрештою, уже поіменно можна назвати усіх керівників цих засекречених підрозділів.

Автор упродовж кількох років збирав матеріали до книги, зустрічався з ветеранами розвідки і їхніми близькими родичами, вивчав спогади і мемуари розвідників. Під час написання книги також спирався на документальні матеріали з архівів спецслужб, дослідження істориків і фахівців розвідки, різноманітні відкриті джерела.

Директор видавництва «Ярославів Вал» лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Михайло Слабошпицький зауважив, що подібну книгу мріють написати багато літераторів, але архівні матеріали з цієї тематики недоступні широкому загалу.

«Ця книга приречена мати стабільний інтерес, вона написана цікаво, бо автор знає, що таке факт... І по-друге, більшість людей не знають про такий феномен, як розвідник, маючи хаотично-романтичне враження про нього, винесене із серіалів чи художніх книг», — вважає М.Слабошпицький.

У книзі – близько сотні розповідей про розвідників. Усі персоналії систематизовано за майже півтора десятком розділів, кожен з яких присвячений певному історичному періоду або своєрідному напрямку роботи розвідників чи то становищу, яке вони займали в ієрархії розвідки.

У першому розділі йдеться про розвідників козацької доби і національно-визвольної боротьби українського народу за незалежність ХVII–XVIII століть. У наступному – про долю представників національних розвідувальних структур 1918 – 1921 років (Центральна Рада, Українська держава гетьмана Скоропадського, Українська Народна Республіка за часів Директорії та Державного Центру УНР в еміграції).

Окремий розділ увібрав у себе розповіді про співробітників Іноземного відділу органів держбезпеки радянської України і їхню участь у перших операціях підрозділів української зовнішньої розвідки. Вагомий слід в історії розвідки залишили вихідці з України за часів Другої світової війни. З-поміж них – представники як зовнішньої, так і військової розвідок, які, ризикуючи життям, добували інформацію про плани ворога.

Намагання згрупувати персонажів книги за певними історичними періодами спонукало автора до виділення розділів, присвячених участі розвідників у добуванні секретів створення атомної бомби, діяльності в роки «холодної війни» і за часів присутності радянських військ на території Афганістану.

Крім того, окремо зібрані розповіді про розвідників-нелегалів, резидентів зовнішньої розвідки, про тих, хто очолював радянську зовнішню розвідку і підрозділи розвідки в України.

З-поміж розвідників багато талановитих, майстровитих і колоритних особистостей, які змогли гармонійно поєднувати амплуа розвідника з творчістю, а після звільнення зі служби стали відомими письменниками, сценаристами, художниками.

Про них у книзі йдеться окремо, як і про тих, хто зажив гучної слави неперевершеними інтригами й авантюрами.

У результаті тривалих пошуків з’ясувалося, що родом з України дуже багато розвідників, які досягли значних успіхів у цій таємній сфері діяльності. Ті, кого зростила українська земля, у різні часи й епохи для виконання розвідувальних завдань впроваджувалися у оточення польського короля, болгарського царя, парагвайського диктатора, керівників деяких європейських і азійських країн, вели відповідальні секретні переговори з прем’єр-міністрами різних країн, дослужилися до високого чину генерала французької армії, стали рятівниками Відня від турецької облоги, Кракова – від цілковитого зруйнування гітлерівськими військами, прототипами головних дійових осіб у кінофільмах «Щит і меч», «Салют, Маріє!», «Майор «Вихор», «Повість про чекіста», «ТАРС уповноважений заявити» та інших, були резидентами розвідки у США, Англії, Франції, Німеччині, Італії, Ізраїлі, Індії, Афганістані, Китаї і багатьох інших країнах, керівниками радянської зовнішньої розвідки, добували відомості про секрети створення атомної бомби, дату початку нападу гітлерівської Німеччини на СРСР та багато іншої важливої розвідувальної інформації.

З різних причин життєвий і професійний шлях не всіх українських розвідників відображено на сторінках книги. Про декого ще не вдалося знайти достатню кількість матеріалів, оскільки вони не залишили спогадів про свою роботу, а скупі документи з архівних справ не дають можливості повною мірою змалювати ту багатогранну роботу, яку їм доводилося виконувати за кордоном. Є й такі, про яких ще не настав час розповідати.

За словами автора, специфіка діяльності розвідки змушувала деякі епізоди показувати завуальовано, не називати окремі країни, де діяли розвідники, і осіб, які допомагали їм вирішувати важливі й ризиковані розвідувальні завдання. Дехто із змальованих у книзі персонажів і нині застосовує свої знання і вміння для виховання молодого покоління українських розвідників.

Присутні на презентації мали можливість ознайомитися з окремими ілюстративними матеріалами, що використовувалися під час підготовки видання.

Майя Заховайко, «Рідна країна»

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі