chrome firefox opera safari iexplorer

Підсумки 20-річчя України

28 грудня 2011 о 16:34

Ця біда ще не біда, бо коли справді прийде біда — ото вже буде біда!
(Українське прислів'я)

Останнім часом мені довелося почути чимало інформаційних програм щодо підсумків 20-річчя України як незалежної держави. Вирішив додати і свій коментар щодо цього.

Розпочну з позитивного, тому що це і є головним підсумком: Україна за ці роки відбулась як світова держава, яку визнали і вже розпізнають на міжнародній арені, тобто ідентифікують не як «Раша» або частинку СРСР, а саме як Україну.

Другим важливим після міжнародного є вже визнання як внутрішній фактор: громадяни України за 20 років навчились визнавати свою державу як Державу, а не як уламок розвалившоїся імперії. Це основне.

Наступним після Самостійності (суверенітету) йде Соборність: дякувати Богу, але Україна зберегла всю свою територіальну цілісність, а не розвалилась на обособленні шматки-регіони, чому було чимало загроз за всі 20 років. Навіть Крим вже тільки формально є автономією, але фактично цілковито злився з Україною по всіх соціально-економічних параметрах. Порівняйте Придністров'я в Молдові щоб точно зрозуміти про що йдеться.

Також не відбувся ні Східний, ні Західний сепаратизм, хоча процеси ставали іноді досить масштабні, проте вони не набули реальних обрисів завдяки одні простій і найголовнішій причини: сепаратизм не мав підтримки в масі самого народу.

Соборність України відбулась і це також одна з головних позитивних удач.

Можна вважати, що ці складові національної ідеї у формулі «За Українську Самостійну Соборну Державу» виконано. На цьому наш позитив і завершено, тому що значно гірше ми маємо ситуацію з означеннями «Української» та «Держави». За своїм сучасним форматом Україна є денаціоналізована країна з формальними ознаками української етнодомінанти.

Простіше кажучи, десь 2/3 населення України "типа русскоговорящие" без якоїсь яскравої національної самоідентифікації, що вживають українську мову тільки за службової необхідності.

Рівень сучасної «українськості» в Україні найкраще демонструє те, що у воді не тоне: вічно юний козел — співучий ректор Михайло Поплавський. Маємо вже навіть не оту декоративну але якісну «шароварщину від Вірського», а щось з містерій буф з голими дівками у віночках та опудалом у вишиванці.

Ось він найвищий рівень псевдо-української кіч-культури, яку масштабно продукує відповідний столичний вуз! Подібна «українськість» не навертає неукраїнців, а відвертає навіть українців. Але як сказав наш перший президент України Леонід Кравчук, цитуючи класика: «Маємо те, що маємо». Хоча у Івана Багряного ця фраза має важливе логічне продовження: «Маємо те, що маємо, але зобов'язані зробити все, щоб виправити на краще»...

Не уявляю, як це можна буде зробити, хоча і дуже хочу, що зміст поняття «Українська» набрав справді грунтовної якості. Та поки наші моральні авторитети нації творитимуть щось на кшталт «Записок самашедшаго» — ми приречені на невігластво.

Ми приречені на «безукраїнську Україну». Сумно, але факт.

Не кращі справи у нас з тим, що розуміють за терміном «держава»: це є чітка правова конструкція — якщо стисло охарактеризувати його зміст. Не відкрию державної таємниці, бо це ні для кого давно вже не таємниця, що в Україні сфера права починаючи від Конституції України і на всіх-всіх інших рівнях правової системи мають один єдиний постулат «Своя рука — владика», а в народному трактуванні: «Закон, як дишло — куди поверне, так і вийшло».

Не знаю, як кому, а мене вражає механіка функціювання державної системи в Україні, де 9/10-х всіх процесів відбуваються у позаправовому полі. У нас не право обумовлює дію, а навпаки. Унікальне досягнення, яке бездоганно забезпечує міністр юстиції Лавринович: він може формалізувати у формат існуючого права будь-що і будь-коли.

Про яку державність може йти мова, коли у нас вдумайтесь: на законних підставах може бути все що завгодно! І найцікавіше, що нікого в Україні це не здивує. То іспанських депутатів шокувало голосування «багатостаночників» у нашій Верховній Раді — для нас усіх давним-давно це стало нормою!

Більше того, коли представники від ВО «Свобода» обурюються в телешоу з цього приводу цитуючи відповідну норму Конституції України про обов'язковість особистого голосування депутатом, вони одночасно абсолютно спокійно у Львівській обласній раді на сесіях також голосують за відсутніх побратимів по партії і вважають це абсолютно законним, бо щиро впевнені, що та норма з Конституції стосується виключно депутатів ВРУ! І то доти, доки там нема самих «свободівців»...

Правова конструкція Української Держави надскладна формально і надпроста за змістом, який весь увібрала одна фраза: «Не попадайся». Хто з наших українських водіїв думає про дотримання правил дорожнього руху? Однозначно ніхто, тому що всі вони думають про одне: як би не попастися інспектору ДАЇ. А той інспектор так само чхати хотів як водії дотримуються правил дорожнього руху і що робиться на дорогах, бо для нього головне — вчасно підловити порушника, обібрати і їдь собі далі, порушуй...

І така сама ситуація у всіх сферах нашого українського буття. Однозначно правової системи як і відповідної правової свідомості в Україні не існує, тому говорити про її державність як сталу правову форму суспільного буття є просто безглуздо, з чим нас всіх і вітаю.

І тепер про одну з наших найголовніших бід в Україні — корупцію. Але спершу одне зізнання: мені доводилось спілкуватись з досить значною кількістю так званих «корупціонерів» і серед міліції, інших правоохоронних і контролюючих державних структур, з урядовцями різних рівні тощо і я беззастережно стверджую, що на 99 % це все є прекрасні люди!

Відсоток подонків там значно менший за наше побутове життя, тому я категорично не погоджуюсь все звалювати стосовно корупції на так званий «людський фактор». Як казав мій знайомий: за реальним змістом часто балет буває значно жорстокіший за бокс, а просто форма вираження різна, через що мало хто розуміється в суті процесу.

Корупція не є приватною ініціативою окремої особи! Вона системний продукт, який є головним чинником поєднання у співіснування двох економік в нашій державі: легальної і тіньової. І що найцікавіше в цьому економічному процесі, так той факт дуже частого поєднання в одній людині і бізнесмена, і політика, і урядовця, що є безпосереднім учасником одночасно і в державній економіці, і в так званій «тіньовій» — нелегальній.

В нормальній державі фахова приналежність чітко роз'єднана: бізнесмен — окремо, політик — окремо, урядовець — окремо, а у нас все це разом, як напис на одному з медичних кабінетів «Послуги стоматолога і практолога» — це реально було, не жартую.

І я можу нагадати, який економічний колапс пережила України перші 3-4 місяці після перемоги Помаранчевої революції коли корупція в Україні самоліквідувалась як реальний факт. Всі корупціонери добровільно стали порядними людьми і — о жах! Країна стала валитись в економічну прірву, тому що легальна державно економіка втратила контакт з економікою тіньовою.

Звичайно, якби при владі опинились люди розуму і честі, то вони б зуміли швидко об'єднати обидві економіки в одну, але... Знову вертаємось до класика: «Маємо те, що маємо» До речі, чув, що ця фраза стала улюбленою у Леоніда Макаровича при перегляді своїх банківських рахунків. І не тільки у нього вона стала улюбленою в подібній сцені життя. Тому корупція — це вам не хухри-мухри, а наш національний фатум.

Таким чином, узагальнити 20-річчя державності України можна так: добре так, як є, — аби не гірше. Цю фразу мені у Львові доводиться чути найчастіше. Справді, не є все у нас аж надто погано, але до доброго ой як далеко!

Стосовно прогнозів майбутнього України, то я тут повний нуль. Я вже був свідком таких неймовірних подій, які не міг наперед не те що обдумати, а взагалі не міг повірити, що таке можливо. Але Луценко і Тимошенко в тюрмі, а Віктор Янукович — наш президент. Звучить досить обнадійливо. В якому сенсі? Та в тому самому, що й одночасні послуги стоматолога і практолога... Поживемо — побачимо.

З новим роком — з новим щастям, Україно!

Богдан Гордасевич
 Львів-Рясне

29 травня

Інші дати
Народився Петро Карманський
(1878, м. Цєшанув, Польща - 1956) - український поет, педагог,перекладач, член групи письменників "Молода муза". Представник раннього українського модернізму. Автор збірок віршів "З теки самовбивці", "Блудні огні", "До сонця". Переклав "Божественну комедію" Данте, окремі твори Гюго та ін.
Засну, як легіт, в сірій скибі, Розвіюсь, мов рідка імла, Візьму з собою злидні й болі, Оставлю вам самі діла. (Петро Карманський)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі