chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні виповнюється 130 років всесвітньо відомій художниці Олександрі Екстер

18 січня 2012 о 13:32

Вогненно–творча художниця, що на своїх полотнах усе побачене могла структурувати й трансформувати у безпредметну гру кольору, простору й ритму. Новаторка й засновниця новітніх напрямів у живописі, театральному мистецтві, дизайні одягу й інтер’єру, педагогіці... При цьому Олександра Григорович (у заміжжі Екстер) завжди залишалася шляхетною пані, блискуче освіченою, вправно володіла академічним рисунком.

Кубофутуризм із українського села

Майстерня–студія Олександри Екстер, де зародився і переможно рушив у світ український варіант кубізму — кубофутуризм, містилася в центрі Києва на вулиці Фундуклеївській (нині Богдана Хмельницького). Заможний чоловік–юрист забезпечував своїй «скіфській вершниці» можливість навчатися і навчати. Молода художниця, учениця майстра академізму Миколи Мурашка, мандрувала Західною Європою і, повертаючись до Києва, представляла колегам новітні мистецькі напрями. Послідовники кубофутуризму «переструктуровували» реальність і зображали предмети як геометричні форми.

У 1915 році під впливом автора «Чорного квадрата» Казимира Малевича художниця захопилася безпредметним мистецтвом, розробляла теми динаміки й ритму кольорових площин. Тоді ж узялася й за побутові речі, створюючи ескізи кубістичного оздоблення для суконь, хусток, скатертин та посуду. Приятелька художниці, знавець українського народного мистецтва Євгенія Прибильська знайомила її з традиційною орнаментикою. А разом із дружиною предводителя київського дворянства, меценаткою Наталею Давидовою мисткиня колекціонувала українські вишивки, килими та кераміку. Була членом Кустарного товариства при земстві, що відновлювало народні промисли.

«Екстер поєднала народне мистецтво з авангардизмом, — розповідає «Україні молодій» знаний мистецтвознавець Дмитро Горбачов. — У селі Скобці (нині Василинівка, неподалік Борисполя) та у родовому маєтку Давидових у Вербівці вона давала селянкам ескізи знаменитих авангардистів, і народні художниці творили вишивки в кубістичному та супрематичному стилі. І для них це не було дивиною, адже «ліве», абстрактне мистецтво в основі своїй орнаментальне, як і традиційне народне. Екстер і її товариші взяли від українського мистецтва барвистість. А народні митці під впливом творчості абстракціоністів стали робити власні художні композиції не статичними, а динамічними. Відбулося взаємозбагачення професійного і народного мистецтва. І це було унікальним явищем у світовій культурі». Такі твори, до речі, охоче купували модниці з Нідерландів, Німеччини, Франції.

Разом із гетьманом

Наприкінці 1917 року Олександра повернулася з Москви до Києва і стала громадянкою Української Народної Республіки, а згодом Української держави. Відкрила знамениту майстерню декоративного мистецтва. І на запрошення першого директора Національного художнього музею України Миколи Біляшівського оформила там виставку ужиткового мистецтва та кустарних виробів. Екстер була активісткою в уряді Скоропадського, допомагала зібрати Всеукраїнський з’їзд діячів культурних організацій улітку 1918 року. Влаштувала виставку художниці–селянки Ганни Собачко, з якою вона співпрацювала в селі Скобці. У доповіді на тому з’їзді Екстер назвала її художницею світового рівня.

У своєму домі художниця облаштувала «Майстерню живопису і декоративного мистецтва Екстер і Прибильської». Невдовзі це вже була студія, де учні (зокрема, Анатоль Петриць­кий, Олександр Хвостенко–Хвостов, Вадим Меллер, Олександр Тишлер) досліджували ритміку й колорит народного мистецтва, слухали лекції Якова Тугенхольда, Олександра Таїрова, Бенедикта Лівшиця. Тут бували Осип Мандельштам, Ілля Еренбург.

Сучасники згадували, що Екстер була доволі мовчазною. Сміялася з витівок друзів–футуристів, але сама в них участі не брала. Вона мала блискучу освіту, знала латину, читала Горація напам’ять і привчала своїх учнів вслухатися в його ритміку. Пояснювала, що в мистецтві й поезії важливий ритм.

«У Москві тоді вже панували більшовики, голод, терор, — розповідає Дмитро Горбачов. — Гетьман Скоропадський, на відміну від більшовиків, цінував інтелігенцію. Він домовився з Москвою, що та відпускатиме в Україну інтелектуалів. Отож кожні два тижні потяг перевозив із Москви до Києва голодуючих художників, педагогів, науковців. І в Києві вирувало культурне життя. Екстер співпрацювала з московським режисером Таїровим, караїмом родом iз Полтавщини. У його репертуарі було чимало українських творів. Художниця домовилася з гетьманом, аби й Таїрова з театральною трупою переправили до Києва. Але стався антигетьманський переворот, а згодом більшовики вибили з Києва і Петлюру; план повернення Таїрова не здійснився».

На початку лютого 1919 року більшовики захопили Київ. Екстер стала свідком безчинства військ Муравйова: за кілька днів у столиці було розстріляно кілька тисяч людей. Художниця втекла від червоного терору до Одеси, яку тоді контролювали денікінці. Утім коли більшовики захопили й Одесу, то змобілізували Екстер на оформлення міста для святкування 1 травня. У Києві оформлювати Хрещатик змусили учнів з її майстерні.

Вишиванки у Парижі

В Одесі помер чоловік художниці. Вона переїхала до Москви. У 1924–му отримала замовлення оформити павільйон ХІV Міжнародної виставки у Венеції. Потім у Парижі оформлювала експозицію радянського відділу Всесвітньої виставки декоративних мистецтв. До Москви художниця так і не повернулася. Оздоблювала інтер’єри, кераміку, конструювала та ілюструвала книги.

Як пише мистецтвознавець Ольга Петрова, у своїй майстерні в невеликому будинку неподалік Парижа Екстер «створювала незвичайної краси керамічний посуд, що вражав око вмiщеними в кубістичну форму українськими мотивами». Як згадувала скульптор Віра Мухіна, домогосподаркою в Екстер працювала українка Настася, вони були як подруги. Ця неписьменна жінка, яка не знала французької, примудрилася виїхати слідом за господинею з її речами. Отож у французькій домівці Екстер були українські вишивки й килими. А до столу, писала у своїх спогадах актриса Аліса Коонен, «подавали глиняні горщечки і яскраві майолікові тарілки з варениками».

Померла художниця 17 березня 1949–го, похована на кладовищі в Фонтене–о–Роз.

Олександра Екстер — постать, варта повнометражного художнього фільму.

Дивина, але в Україні немає не лише її меморіального музею, а навіть музею «віртуального» — україномовного сайту, де була б представлена багатогранна спадщина мисткині, що збереглася по світах. Дмитро Горбачов переконаний, що колись у Києві буде музей Олександри Екстер. Адже збереглися два будинки, де вона мешкала: на Круглоуніверситетській, 6, та на Хмельницького 27/1. Тож передусім ці місця слід позначити меморіальними дошками.

ДОВІДКА «УМ»

Олександра Екстер (дівоче прізвище – Григорович) народилася 18 січня 1882 року в Білостоку (Гродненська губернія, нині Польща), у родині білоруса і грекині. Невдовзі з батьками переїхала в Україну. У 1899 році Ася Григорович закінчила Київську міністерську жіночу гімназію. У 1899 році вступила до Київської рисувальної школи Миколи Мурашка, потім до Київського художнього училища. Її друзями, однодумцями були однокурсники: Аристарх Лентулов, Олександр Архипенко, Олександр Богомазов, Абрам Манєвич, а одним з учителів – Микола Пимоненко. Відвідувала також «суботи» у художній майстерні колориста Сергія Світославського.

У 1907 році з чоловіком відвідує Париж. Поет Гійом Апполінер увів її в коло всесвітньо відомих художників — Пабло Пікассо, Жоржа Брака, Фернана Леже. Захоплюється кубізмом. У 1908–му повернулася до Києва, познайомилася з провідниками авангарду — Давидом Бурлюком, Михайлом Ларіоновим, Наталею Гончаровою, Миколою Кульбіним. Бере участь майже в усіх авангардних виставках у Києві, Одесі, Москві, Петербурзі. Мандрує Західною Європою, вивчає у музеях живопис давніх майстрів.

ВАРТО ЗНАТИ

Більшу частину життя Олександра Екстер активно викладала. Спершу у власній студії у Києві, де навчала абстрактного мистецтва навіть дітей, пропонуючи їм ілюструвати казку не сюжетно, а з допомогою ритмів. Згодом – в Одеській художній школі, в московському ВХУТЕМАСі, Академії сучасного мистецтва у Парижі.

СПАДЩИНА

У музеях України є тільки дві роботи Екстер

«Це одна з найвідоміших і найдорожчих художників світу, — розповідає мистецтвознавець Дмитро Горбачов. — За її твори на аукціонах платять мільйони доларів. У Національному художньому музеї в Києві є картина «Міст. Севр», яку оцінюють у 10 тисяч доларів. Утім у 1960–х роках її хотіли «списати» і спалити, бо вона була «формалістична». Але чомусь забарилися. Ніхто не знав її авторства. Я побачив її в запасниках і зацікавився, став шукати в інвентарних книгах. У 1930–ті роки в музеї працювали малописьменні особи, адже інтелектуалів постріляли. І от я натрапив на номер і запис нетвердою рукою: «екстерн». Можливо, саме це слово було знайоме працівнику. Стало зрозуміло, що це робота Олександри Екстер».

У колекції Національного художнього музею України є два живописні твори і кілька естампів. «У 1919 році, коли художниця тікала із захопленого більшовиками Києва, її збірка робіт зникла. Можливо, їх знищили, — розповідає головний зберігач фондів Національного художнього музею України Юлія Литвинець. — До того ж, коли її чоловік помер, тесть одружився і зачинив перед художницею двері київського дому, не давши їй забрати багаторічне надбання. Збереглося лише те, що вона дарувала друзям».

21 січня

Інші дати
Народився Григорій Нудьга
(1913, с. Артюхівка Сумської облю - 1994) - український літературознавець, фольклорист, критик. Досліджував літературу передшевченківської доби, походження українських пісень.
Розгорнути
Опанаса, Пів-Івана
Якщо вітер повіє зі сходу, то літо буде жарке, а з півдня - грозове.
Розгорнути