chrome firefox opera safari iexplorer

В Україні покажуть фотовиставку, присвячену Параджанову

17 січня 2012 о 11:25

Сергій Параджанов — кінорежисер і художник, містифікатор і візіонер, оповідач, антиквар, геній. Письменнику Михайлу Коцюбинському з усіх екранізованих українських літераторів пощастило чи не найбільше — його «Тіні забутих предків», зрежисовані Параджановим, явили світу український міф, українську душу в чистому мистецькому вигляді.

Час, коли в Києві карнавалив Параджанов, був для української культури плідним на творчість, злети, натхнення, на тлі його яскравого способу життя й інші митці фантазували і пнулися, включалися в гру і конкуренцію. Чар Сергія Йосиповича є і в його знімках, постановочних портретах — це театр одного актора в обрамленні барокових інсталяцій. Виставка «Параджанов. Дотик», яка відкрилася в Національному музеї імені Тараса Шевченка і триватиме до кінця січня, відкриває Параджанова, який не позує і не грає — вихопленого з життя, зупиненого за мить після слова і на півдорозі до жесту.

Кінооператор Юрій Гармаш («Вавилон ХХ», «Ізгой», «Новосілля», «Діамантова стежка», телесеріали «Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво...», «Адвокат») каже, що представляє цю виставку не як звіт фотохудожника, хоча він і викладає курс для фотохудожників, а як документальні світлини відомого майстра, генія: «Це така талановита людина, що кожна секунда його життя була художня». Ось Параджанов сидить у київській квартирі своєї дружини Світлани Щербатюк — два тижні як повернувся з ув’язнення, втомлений погляд, безкінечні телефонні дзвінки. Ось гіркий погляд у камеру на поминках Івана Миколайчука в Чорториї. «Ось він позує, вказуючи рукою на вивіску КДБ Грузії в провулку Шевченка в Тбілісі», — каже пан Юрій.

Чорно–білі фотографії Юрія Гармаша супроводжують уривки з листів Параджанова і до Параджанова, висловлювання Фелліні, Еміля Лотяну, Кіри Муратової про нього. «Я видела Сашу Антипенко. Он мне рассказал о Вас. Мы вас помним и любим. Жаль только, что мы такие жалкие и дохлые. И трусливые. Принимаем все, как должное, все ждем, чтобы кто–то сделал, и все кого–то в чем–то обвиняем, а сами живем как ни в чем не бывало... Мы только умеем в ужасе отворачиваться вскрикивать, всплескивать руками, плакать в подушку, и мы всего стыдимся, даже того, чем гордимся» — хіба ці слова Кіри Муратової не актуальні сьогодні і хіба не про нас?

Фотографії костариканського актора і режисера Вінісіо Аріаса Рохаса, який вчився свого часу у Київському інституті імені Карпенка–Карого і спеціально поїхав у 1984 році в Тбілісі, щоб побачитися з Параджановим, більш любительські: вони зафіксували Параджанова в обрамленні тбіліського антуражу, побуту, і відрізняються від світлин Юрія Гармаша в першу чергу кольором — знімки Рохаса зроблені в сепії. На відкритті виставки він був присутній через Skype.

У 2014–му відзначатимемо 90 років iз дня народження Сергія Параджанова, і група ентузіастів намагається пробити у Києві музей цього класика кінематографа. Навколо цієї справи об’єдналися співробітники кіностудії імені Довженка, Юрій Гармаш, Спілка кінематографістів України, Вірменське товариство культурних зв’язків. «Я хочу, щоб в Україні був створений музей Параджанова, — каже Юрій Гармаш, — люди повинні знати не тільки героїв, а й своїх митців. Наприклад, попередня маленька виставка Параджанова була в приймах у музеї Шолом–Алейхема. Я не проти музею Шолом–Алейхема, я тільки «за», але не розумію, як у Києві не мати музею геніального кінематографіста».

Заступник голови Вірменського товариства культурних зв’язків Олена Оганесян каже, що вже почали роботу в цьому напрямi — написано десятки листів, звернень, зараз адвокати працюють над тим, щоб повернути двокімнатну квартиру Параджанова на проспекті Перемоги, з якої його виписали і прописали на зоні, але там був прописаний неповнолітній син Сергія Йосиповича і його виписали незаконно. У цій квартирі, каже пані Олена, музей робити не можна — це сьомий поверх житлового будинку, невелика площа, але творчу лабораторію, інформаційний центр імені Параджанова було б дуже доречно органiзувати. Друзі вже й назву придумали PARADJANOV ART. А музей можна побудувати в іншому місці, головне — люди готові віддати туди експонати з приватних колекцій, а Юрій Гармаш обіцяє передати світлини, які демонструються на виставці.

Продюсер, сценарист, співрежисер фільму «Сергій Параджанов» Олена Фетисова розповіла, що навесні нарешті починаються зйомки картини. Бюджет фільму складає 2 млн. євро, і половину цієї суми стрічка здобула на пітчингу кінопроектів Держкіно. До виробництва як співпродюсер приєднався також телеканал Arte France Cinema.

На початку лютого виставка «Параджанов. Дотик», з якої, за словами кінорежисера Олександра Муратова, кожну фотографію хочеться повісити вдома на стіні, переїде до Херсона.

21 жовтня

Інші дати
Народився Пилип Орлик
(1672, м. Косут, тепер - Білорусь – 1742) – Гетьман України в 1710 – 1742 роках (у вигнанні). При обранні гетьманом в квітні 1710 року складає «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького», які пізніше дістали назву Конституція Пилипа Орлика – одна з перших конституцій Європи. Нею Пилип Орлик зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії.
Ми не можемо незворушно дивитися на страждання нашої милої Вітчизни, бачити порушення її прав за стількома пунктами. Ми не будемо діяти керуючись почуттям помсти, а навпаки – згідно зі справедливістю та правом, що дозволяє кожному боронити свою власну справу та свою власну мету» (Пилип Орлик)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі