chrome firefox opera safari iexplorer

95 років тому народилася Тетяна Яблонська

24 лютого 2012 о 00:16

Вона любила працювати сам-на-сам із природою і своїми почуттями. Завжди захоплювалася щиро й ніколи не йшла проти своєї совісті. Останні роки у її житті були найскладнішими. Але навіть тоді, коли вже майже не було можливості писати картини, вона торкалася паперу своєю душею…

Тетяна Яблонська — народний художник СРСР і України, дійсний член Академії мистецтв СРСР і України, професор, Герой України, лауреат трьох Державних премій СРСР, двох медалей Академії мистецтв СРСР, Національної премії України ім. Т.Шевченка.

Персональні виставки Тетяни Яблонської проходили в десятках міст СРСР і світу. Її картини є у Державній Третьяковській галереї (Москва), Державному російському музеї (Санкт-Петербург), Національному художньому музеї України (Київ), Музеї Дракона в Тайвані, Київському музеї російського мистецтва, Полтавському, Запорізькому, Харківському художніх музеях, Львівській картинній галереї, у приватних колекціях.

Вона — автор відомих живописних полотен «Перед стартом», «Хліб», «Весна», «Льон», «Ранок» та багатьох інших.

Її роботи — неначе картини-хоку. Як у японських мініатюрах, на полотна перенесена начебто підглянута у природи подія, яка цінна сама по собі — мандрівка хмари чи захід сонця — як знак безсмертного життя, вічності.

Особливий нюанс у роботах художниці — це кольори, які говорять в унісон із іншими деталями картини, однак виражають щось своє, власною, особливою мовою. Вони — органічні, нематеріальні, щільні і глибокі. Колір передає духовну субстанцію її робіт і є головним їх компонентом.

У незалежній Україні її визнали прижиттєвим класиком. 1998 року тодішні президент Леонід Кучма та голова Верховної Ради Володимир Литвин очолили чиновницький ”десант” до провулку Івана Мар’яненка на Печерську, де останні сорок років мешкала художниця.

Шевченківську премію Яблонській вручили вдома. Причому їй ніхто не закидав Сталінських премій, соцреалізму та громадської кар’єри у радянські часи. І не могли закидати. Бо в творчості Яблонська насправді була найризикованішим авангардистом, а від громадських навантажень ховалася при першій нагоді. Навіть у школах, де вчилися доньки, відбивалася від участі в батьківських комітетах. Тільки одного разу, 1972 року, показала у класі дочки Гаяне слайди з подорожі до Флоренції (Італія).

За геніальність Яблонській доводилося платити негараздами в особистому житті. Шлюб із колегою-художником, сибіряком Сергієм Отрощенком виявився нестійким, як і друге заміжжя за вірменським музикантом Атаяном. Зате доньки Олена, Ольга та нині найбільш активна у пропагуванні маминого надбання Гаяне стали самодостатніми художницями. Гаяне, наприклад, засвоїла спосіб її споглядання: вона пише пейзажі, не відходячи від вікна маминої майстерні.

Тетяна Нилівна жодного разу не повторилася в пастельних пейзажах циклу ”Вікна”. До сезонних, добових, настроєвих та інших змін на ”Вікнах” вона робила текстові приписки. Разом з картинами вони стоять в одному ряду зі взірцями східної філософії.

Цикл ”Вікна” мимоволі продовжився через тяжку недугу Яблонської з 1999 року. Тоді художниця пережила інсульт і так і не одужала від його наслідків. Останній рік вона практично не розмовляла. З Гаяне та двома її дітьми спілкувалася лише їм відомою мовою. Але продовжувала писати — лівою рукою, мовчки — до останнього дня. Своє вікно вкотре Тетяна Нилівна намалювала в передостанній день життя. Закінчила роботу — і тихо відійшла.

Картини Тетяни Яблонської дорожчають щороку, за них б’ються аукціони та приватні колекціонери. В Україні їх дедалі частіше підроблюють і викрадають. Це — сумна, але цілком очікувана доля класика мистецтва в часи ”ринкової економіки”.

Біографічна довідка

1917, 24 лютого — народилася в російському місті Смоленську в родині вчителів та земських діячів
1929 — родина втікає від репресій до Одеси
1935 — Тетяна Яблонська вступає вчитися до Київського художнього інституту, майстерня Федора Кричевського
1941 — народилася донька Олена (Отрощенко)
1943 — пропав безвісти батько
1947 — народилася донька Ольга (Отрощенко)
1949 — за картину ”Хліб” художниця отримує Державну (Сталінську) премію СРСР
1951 — отримує другу Державну (Сталінську) премію СРСР
1959 — народилася донька Гаяне (Атаян)
1965–1966 — з’являється ”Закарпатський цикл”
1970 — знищено тираж альбому робіт 1965–1968 рр. видавництва ”Мистецтво” з віршами-підписами Івана Драча
1975 — Яблонська стає дійсним членом Академії мистецтв УРСР
1979 — за картину ”Льон” художниці присудили третю Державну премію СРСР
1992–1998 — цикл пастелей ”Вікна”
1998 — отримує Державну (Шевченківську) премію України
1999 — інсульт, паралізовано праву частину тіла, після часткового одужання продовжує працювати лівою рукою
2005, 16 червня — написала останню живописну роботу (пастель)
17 червня — померла в Києві. Похована на Байковому кладовищі

95-ту річницю від дня народження великої художниці відзначать виставками її робіт майже в усіх містах України.

Так, у виставкових залах пам'ятки архітектури XVIII cт. «Хлібня» Національного заповідника «Софія Київська» триває ювілейна виставка-ретроспектива творів Тетяни Яблонської. Презентація охоплює всі періоди творчого шляху художниці, від студентських до останніх років її життя.

24 лютого о 13:00 Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана проведе відкриту лекцію-бесіду з використанням музейних творів «Життя і творчість Т.Н. Яблонської».

Ювілейні виставки також пройдуть в Івано-Франковську, Вінниці, Луцьку, Хмельницькому та інших містах.

P.S. За цим посиланням можна почитати нотатки художниці, в яких вона аналізує свою творчість об’єктивніше та професійніше, ніж, мабуть, будь-який мистецтвознавець.

«Рідна країна»

Використані матеріали газети «День», «Газети по-українськи»

26 липня

Інші дати
Народився Володимир Винниченко
(1880, м.Кіровоград  - 1951) — український письменник, драматург, художник, політичний і державний діяч. Співавтор Універсалів Української Народної Республіки, голова першого українського уряду (Генерального секретаріату). Автор тритомної  мемуарно-публіцистичної праці «Відродження нації», першого українського фантастичного роману «Сонячна машина».
«Чудний наш народ - і сильний, і сумний... Мав героїв - і ніхто їх не знав... Усе життя любив волю - і все життя жив рабом... Утворив багатство пісні - і сам її не знає...» (Володимир Винниченко)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі