chrome firefox opera safari iexplorer

СБУ порушила кримінальну справу за передачу земель заповідника у Чигирині до приватних рук

29 лютого 2012 о 12:05

Співробітники Служби безпеки викрили працівників сільської ради, які виявилися напрочуд щедрими, віддавши, певно, не за гарні очі, в приватні руки три ділянки землі в межах охоронної зони Національного історико–культурного заповідника «Чигирин».

Через таку щедрість кілька сімей стали власниками родової землі гетьмана Хмельниць­кого на його замчищі в Чигиринському районі, отримавши її під будівництво приватних садиб. Причому щойно землю приватизували, її швиденько перепродали у треті руки.

І хоча земельна оборудка сталася ще в 2006 році, нині СБУ таки порушила кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 статті 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) та частиною 2 статті 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу.

«Є Закон України про охорону культурної спадщини, у якому чорним по білому написано: пам’ятки археології, а ці земельні ділянки є саме такими, не підлягають приватизації. Вони повинні залишатися у державній власності», — каже «Україні молодій» заступник директора Національного історико–культурного заповідника «Чигирин» Віктор Лазаренко.

За його словами, все зробили в обхід заповідника: у технічній документації, в акті погодження меж земельної ділянки, де мають ставити свій підпис сусіди по наділу, підпис заповідника не фігурує. Віктор Лазаренко каже: працівники заповідника ніколи не сумнівалися, що справедливість візьме гору — і за людськими законами, і за Божими. А три ділянки землі на замчищі Богдана Хмельницького повернуться в державну власність.

Розділи: Суспільство

20 вересня

Інші дати
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути