chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні Григорій Чапкіс святкує 82-річчя

24 лютого 2012 о 08:16

Григорій Чапкіс — видатний хореограф, народний артист України, керівник Школи танцю Чапкіса, головний балетмейстер ансамблю бального танцю «Натхнення» (наймолодшій учасниці якого 50 років). А також — член журі шоу «Танці з зірками», голова журі фестивалю «Містерія танцю».

Народився він 24 лютого 1930 року в Кишиневі. «Починаючи з 7 років, я щовечора сідав біля ресторану та чистив взуття, розносив газети. Коли мені було 11 років, почалася війна, ми опинилися в евакуації у Казахстані, де я пас табун молодих коней», — згадує дитинство Григорій Миколайович.

1944 — повертаючись із евакуації, Чапкіси захворіли на тиф і вимушено осіли в Києві. Тут юний Григорій працював будівельником на відбудові Хрещатику.

1945 — вступив на навчання до залізничного училища. Став танцівником Ансамблю пісні й танцю «Трудові резерви», у складі якого 1945 року виступав перед представниками радянської верхівки: Сталіним, Ворошиловим, Кагановичем.

Закінчив Київський інститут культури та студію при оперному театрі.

Вперше вийшов на сцену, як сам каже, у віці 10-11 років у Будинку піонерів.

«Танцювати та ходити я навчився одночасно. З того часу займаюся цим щодня, адже танці — моя сутність та життя. Я хореограф широкого профілю, зате більше нічого робити не вмію. Пояснити це просто — я народився в Румунії, серед циганів та молдаван. Зранку мене випускали у двір і тільки ввечері забирали додому – на вулиці мене й навчили водити танки», — говорить Григорій Чапкіс.

Творчу діяльність розпочав після війни. «У віці 15 років в училищі мене відібрали до обласного ансамблю, з яким я приїхав до Москви, виступати в Кремлівському театрі. На сцені було 120 дітей, але Сталін вибрав саме мене. Мабуть тому що я був маленький худенький та чорненький: напевно, вождь народу прийняв мене за свого — представника кавказької національності», — жартує Григорій Миколайович.

Сталін подарував йому годинник і, посадивши до себе на коліна, сфотографувався з ним. Після розвінчання «культу особи» (1956) світлину з написом «Спасибо великому Сталину за наше счастливое детство» мама Григорія спалила.

З 1950 р. працював хореографом у Театрі імені Івана Франка. «Поставив до станка» Амвросія Бучму, Наталю Ужвій, Гната Юру.

«У 20 років я став балетмейстером у театрі імені Івана Франка. В 1951 році я як представник України подолав «залізну завісу» — і поїхав до Берліна, на Всесвітній фестиваль молоді та студентів. Українська команда привезла звідти найбільшу кількість золотих медалей. Нас носили на руках, як космонавтів», — згадує Чапкіс.

З 1955 р. виступав у складі Державного ансамблю танцю УРСР під керуванням Павла Вірського. «Найбільшим успіхом вважаю те, що 27 років пропрацював пліч-о-пліч з такою людиною, як Павло Павлович Вірський. Це така величина! Ми об'їздили 71 країну світу! Я брав участь у трьох міжнародних конкурсах і отримав три золоті медалі. Коли мені було 30, мені присвоїли звання заслуженого артиста», — говорить Григорій Миколайович.

Головний танцмейстер Віденського балу.

Відкрив Школу танців Чапкіса, бере участь у численних благодійних проектах.

Автор книжки «Любов і танець — секрети довголіття».

Бажаємо імениннику здоров'я, довголіття та прекрасної музики, яка перетворює буденне життя у незабутній танок!

«Рідна країна»  

29 березня

Інші дати
Марія Вольвач
1841 – українська поетеса, письменниця, громадсько-культурна діячка.
Розгорнути
Народилася Марійка Підгірянка
1891 – Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська) – українська поетеса, педагог. Авторка збірки поезій «Відгуки душі», поеми «Мати-страдниця», книжок для дітей «Вертеп», «Святий Миколай на Підкарпатській Русі», «Малий Василько», «Кравчиня Маруся», «Юркова мандрівка», «Зайчик і Лисичка», байок, казок, пісень, загадок.
«Спіть, діточки, спіть, Віченька стуліть ! Дрібен дощик стукотить, Вікнам казку гомонить… Дрібен дощик пада там, А тут тихо, тепло нам. При матусі рідненькій, У світличці чистенькій. Спіть, діточки, спіть. Віченька стуліть» (Марійка Підгірянка)
Розгорнути