chrome firefox opera safari iexplorer

Акапельний гурт «Піккардійська терція» святкує своє 20-річчя

24 вересня 2012 о 13:04

20 років тому у Львові вперше виступив акапельний гурт «Піккардійська терція», виконавши дві пісні «Туман яром» і «Горіла сосна». Публіка сприйняла на «біс» і так народилася вокальна формація «Піккардійська терція». За 20 років колектив не заспівав жодної російськомовної пісні і це не завадило стати популярним, збирати повні зали, видати десять дисків, здобути Шевченківську премію, отримувати цікаву творчу працю у Польщі.

Отак сіли на старенький львівський трамвай 24 вересня 1992 року шестеро львів’ян, більшість з них у той час виступали у студентському хорі музучилищ, назвались «Піккардійською терцією» (музичний термін композитора Анатолія Кос-Анатольського, мажорний зворот у фіналі музичного твору) і рушили до глядача. Почасти доводилось і доводиться підштовхувати свій музичний трамвай на недоступних дорогах українського шоу-бізнесу.

На цей час «пікардійці», а це Андрій Капраль, Славко Нудик, Володимир Якимець, Андрій Шавала, Богдан Богач, Роман Турянин, заспівали понад трьохсот пісень, сто виконують постійно. Більшість творів написані ними ж.

Гроші не є пріоритетом   

Ніколи комерція не була головною для «пікардійців», найважливіше для них – творчість: якісні пісні, які передовсім подобаються їм, а ще щирість і любов до людей, які дають можливість жити колективу. Це елітна українська група, музиканти якої вирізняються своїм негаласливими патріотизмом, порядністю, простотою, а головне внутрішньою духовністю.

Ми не є колективом, який сидить на телебаченні з однією піснею і не має, що сказати
Андрій Капраль

«Ми не є колективом, який сидить на телебаченні з однією піснею і не має, що сказати. Ми маємо, що сказати. У нас великий досвід, а це все через те, що ми друзі, що не поставили гроші на перше місце. Ми роботою у «Піккардійській терції» заробляємо собі життя, це наша праця, яка нам приносить гроші, але які гроші... Людина сама собі ставить планку, скільки їй треба. Ми живемо у своєму середовищі, зі своїм класним настроєм і розумінням один одного. Ми маємо свої засади і принципи щодо цінностей, через які не переступаємо», – говорить Андрій Капраль.

«Ми є щасливі люди, бо займаємось своєю улюбленою справою. Найакцентованішою рисою нашого характеру є те, що ми даємо один одному право на помилку. Тих помилок не так багато, але кожній людині притаманно їх робити. Але ми вміємо вибачати один одному. «Терція» навчила балансувати і жити у колективі. Я дякую Богові, що працюю у цьому колективі», – каже Славко Нудик, який лише цього року написав 20 пісень.

Рівень культури в Україні визначають гроші та впливи

Втім почути вокальну формацію «Піккардійська терція» навіть на хвилях львівських радіо чи телебачення, не кажучи вже про загальноукраїнські, можна вкрай рідко. Частіше у польських медіа побачиш і почуєш «пікардійців» і більше того, у сусідній державі вони останніми роками частіше виступають, ніж на батьківщині. Торік мали три великих телезйомки на польських ТВ, на українських – жодної. В Україні, зазначають музиканти, панує квазі шоу-бізнес, де рівень культури визначають гроші і впливи, а також власники медіа.

Засновники квазі-українського шоу-бізнесу примушують нас дивитись на Схід
Володимир Якимець

«Засновники квазі-українського шоу-бізнесу примушують нас дивитись на Схід, але подивітьсь на Захід. У нас люди, які в силу бажання чи браку часу, дивляться це телебачення і не мають що з чим порівняти. Ми в Польщі проводимо більше часу, ніж в Україні. Ми туди їздимо на сольні концерти, телезйомки, передачі, фестивалі», – розповів Володимир Якимець.

Українська культура переживає застій і занепад, зазначають «пікардійці», і їм прикро від того, що ніхто не хоче змінювати такий стан речей. Учасники вокальної формації згадали у розмові десятки українських музичних фестивалів середини 90-х, на яких засяяли українські таланти. А нині все зведено до телешоу з російською попсою чи одноденних фестивалів з російськими співаками.

«Культури там немає, бо дивишся на те обездолене журі, яким все нецікаво, бо їм вже дали гроші і вони банально піднімають фішки з цифрами. У цих фестивалях все виглядає жалюгідно. Часом слухаю музику, яка мені не подобається, щоб зрозуміти, чому так. Заробили статус міжнародного фестивалю, тобто протягнули через Мінкультури його, запросили двох турків і все решта з Росії.Проблема в тому, що у нас люди, українці, не хочуть свого. Є так річ в українців, що все краще не своє. Оце потрібно змінити», – наголосив Андрій Капраль.

Своє довголіття «Піккардійська терція» має намір продовжити ще цікавішими, різноманітнішими новими піснями, дисками, концертами. Кажуть, співатимуть доти, доки будуть сили, наснага, творчий політ.

9 грудня

Інші дати
Народився Борис Грінченко
(1863, с. Вільховий Яр, Сумська область - 1910) — український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, громадсько-культурний діяч. Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови». Один із організаторів і керівників товариства «Просвіта».
Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерти! Не хваліться, що жива ще Наша воля й слава: Зрада їх давно стоптала, Продала, лукава! (Борис Грінченко)
Розгорнути
Народився Борис Тен (Микола Хомичевський)
(1987, с. Устенське Друге Рівненської обл. -1983) - український перекладач, педагог. Автор збірки сонетів "Зоряні сади", перекладів творів Есхіла, Гомера, Аристофана, Ф. Шиллера, А. Міцкевича, О. Пушкіна, Л. Толстого та ін. класиків світової літератури.
Розгорнути