chrome firefox opera safari iexplorer

В Сумському художньому музеї стартувала виставка «Букет: ХХ століття»

09 листопада 2012 о 10:16

Здавалося б, така звична річ — букет. Для більшості непосвячених — просто набір квітів, складених більш чи менш вишукано, життя якого таке недовговічне!.. Виставка «Букет: ХХ століття», що відкрилася в Сумському художньому музеї, змушує знайти в цій темі щось глибше й складніше. Побачити за трояндами, гвоздиками, соняшниками, гілками горобини, польовими квітами, які ніби наповнили залу й відсунули осінь за вікнами, невід’ємну складову природи, життя, мистецтва. Складову, без якої, власне, ми себе й не мислимо. І відчути їх філософічність, підказану «Золотими кулями» Роберта Фалька чи «Блакитним мотивом» Галини Рідної, в якому кожна квітка букета — ніби око, що дивиться на тебе.

Поглянути більш детально на творчість минулого століття — ідея не нова. В музеї вже була виставка «Весілля: ХХ століття», плануються й інші, передбачені довгостроковим проектом «На перетині природного та цивілізаційного». Обласний художній музей імені Никанора Онацького здійснює його разом із мистецтвознавцем Валерієм Панасюком та фотографом–краєзнавцем Сергієм Гуцаном.

Такі виставки — спроба дістати цікаві твори, яким бракує місця на невеликій експозиційній площі, iз запасників музею та з приватних колекцій. А ще — дати уявлення про те, як одна тема може вирішуватися цілком по–різному. Той же букет є вічним мотивом світового мистецтва. У квітах — наші пристрасті, уявлення, смаки, культура. В радянському мистецтві це була ще й можливість уникнути обов’язкових ідеологічних тем, сховавшись у безвинному натюрморті. Й створити шедевр у цьому жанрі. Як зробили це на початку століття Ілля Машков, Никанор Онацький, а пізніше — народний художник України Тетяна Яблонська, Олександр Гнилицький... Недарма на виставці нагадали слова Паскаля: натюрморт змушує милуватися копіями тих речей, оригінали яких можуть залишити байдужими.

Живопис, графіка... Та двадцяте століття немислиме ще без одного виду мистецтва — фотографії. Знімки збирача старих світлин Сергія Гуцана переважно з першої третини минулого віку. І бачимо, що букет є просто–таки обов’язковим їх елементом. Діти поруч із букетами; гімназистка, жінка у вишиванці та дама в модному капелюшку — і букети. Навіть на фотографіях солдатів часу Першої світової бачимо цей елемент тогочасної фотостудії.

Для Валерія Панасюка кожен експонат виставки, особливо — з його особистої колекції, це ще й уламочок історії, за яким можна досліджувати тогочасне середовище й відслідковувати ймовірні зв’язки. «Цю фотографію я знайшов у Дрогобичі, — показує він фото милої дівчини з 30–х років, звісно ж, із букетом. — Випадково натрапив на магазинчик «Хобі». Там багато сувенірів, пов’язаних із Бруно Шульцем. Продавець так і сказав: живе «шульциками». «А ще що є?» — запитую. Та, відповідає, всякий непотріб. І тут бачу це фото — восьмигранник, тобто його виставляли на вітрині фотостудії як краще, як зразок. На ньому штамп «Салон Рембранд» — той самий салон, про який писав Шульц у своєму оповіданні. І раптом розумію: місце, роки збiгаються. Тобто Бруно Шульц бачив це фото!».

Цінністю виставки мистецтвознавець вважає і етюди Олександри Лукашевкер. Улюблена учениця Павла Кузнецова, одного з яскравих представників мистецької течії «Блакитна троянда», вона не могла реалізуватися вповні, тож рятувалася в монументальному живописі. «Бачите, її букети — на одному підвіконні, єдиному в її маленькій квартирі. Вона писала їх уже важко хворою», — розповідає Валерій Панасюк.

А ось цю картину–примітив, квіти на склі, пан Валерій придбав на «блошиному» ринку Львова. Цікавий зразок народного живопису, та не менш цікавим виявився підклеєний знизу — аби скло трималося міцніше, табель польської школи за 1888 рік. Ще один, зовсім інший, пласт...

«Зараз так багато насильства у світі, — каже завідуюча відділом сучасного мистецтва музею Анна Дужа. — Але ж людина приходить у світ для добра, для краси. Недарма вона так шукає це в природі, а потім переносить у своє буття. Пригадайте, як наші бабусі квітами печі розписували... Хочеться, аби виставка нагадала людям про таку–от потребу краси».

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути