chrome firefox opera safari iexplorer

Без БТІ нотаріуси «осліпли»

17 січня 2013 о 16:49

Якщо квартиру не перереєстровували протягом останніх десяти років, даних про неї в електронному реєстрі нема. Хто перший принесе документи, той і власник!

Працівники БТІ у відпустках за власний рахунок, державні нотаріуси масово похворіли, а люди бояться продавати та купувати квартири. Такі наслідки “реєстраційної” реформи, яка стартувала з 1 січня.

Функції реєстратора у БТІ мали забрати ще з 2012 року, але оскільки державні реєстраційні служби були не готові, нововведення перенесли на рік. Тепер закон набув чинності, а як його втілювати у життя на практиці, досі не зрозуміло.

«На довідки уже пішло три тисячі...»

Під кабінетом державних реєстраторів черга. Переважно люди, які приватизують нерухомість чи оформляють спадщину. Жодного — з договором купівлі-продажу.

“Я була вчора — не встигла. Черга просувається дуже повільно. Одна людина десь півгодини там сидить. Є чотири реєстратори — і то на все місто! Є ще один кабінет, але там будуть приймати після обіду, зате тут закриють. Півдня — і вже напрацювались”, – скаржиться молода жінка, яка перереєстровує гараж. У черзі чимало людей старшого віку, а під кабінетом столик і лише два крісла. Тож бабусі сидять по черзі — трохи одна, трохи інша. Коли приходить хтось заповнювати заяву, старенькі зі стогоном встають. До речі, бланків заяв реєстратори не дають — їх треба придбати в кіоску в цьому ж приміщенні. Один бланк — 50 копійок.

“І що вони доброго зробили, що ліквідували БТІ? Хіба людей заморочили. Дешевше не стало. Я переоформляю квартиру на себе після смерті матері. На всі ті довідки і виписки витратив близько трьох тисяч гривень, а ще не кінець. Ледве знайшов державного нотаріуса — куди не прийдеш, всі на лікарняному. Ясно, що ніхто з них не хворий, просто не знають, як тепер працювати, – скаржиться чоловік середнього віку. – Продавати чи купувати квартиру в тому бардаку може хіба камікадзе”.

Те, що нотаріуси просто не беруться реєструвати угоди купівлі-продажу нерухомості, підтвердив один із приватних нотаріусів.

“Є одиниці, які за це беруться. Раніше ми робили запит в БТІ, отримували витяг з реєстру прав власності. Могли мати всю “історію” майна за багато років, знали, який шлейф тягнеться за тією чи іншою квартирою. Тепер маємо працювати наосліп. Людина приносить папірець, і ти наосліп маєш реєструвати. Звірити нема з чим. Може виникнути ситуація, коли на одне майно може бути два комплекти документів, – каже нотаріус. – Тобто загальне уявлення, що ми маємо робити, є, а чітких інструкцій нема. Правове поле неоднозначне. Скажімо, в одних документах досі згадується витяг з реєстру прав власності БТІ, хоча БТІ уже не може його видавати. Аби бути впевненим, що ти не підставиш клієнта, хіба треба брати пляшку коньяку, йти в БТІ і просити “люди добрі, перевірте, чи така-то квартира не в заставі, чи нема інших обтяжень...”.

Замість БТІ буде інша монополія. Тепер приватна

У коридорах БТІ незвично порожньо. Більшість кабінетів — зачинені. Ще до нового року лише з львівського БТІ звільнили 60 чоловік. Тепер левова частка тих, хто залишився, змушені були піти у відпустку за власний рахунок. Доступу до реєстру вони не мають.

“Перевага БТІ була у тому, що у нас була технічна документація від 1945 року, тому можна було звірити документи. У нас величезний паперовий архів. Право власності почали реєструвати лише у 2004 році, коли внесли зміни до Цивільного кодексу. До 2004 року все реєструвалося, але лише на паперових носіях, які є власністю БТІ. Тобто якщо квартиру після 2003 року не переоформляли, то даних в електронному реєстрі про неї немає, – каже начальник юридичного відділу БТІ у Львівській області Галина Мартинишин. – Уявіть реєстратора (а це переважно молоді люди, які, може, й не бачили досі, як виглядають правовстановлюючі документи), якому приносять документи з печаткою. Він не може їх не зареєструвати. А звірити нема з чим. Логіка у тому, що реєстрацією майнових прав має займатись держава, є, але це не можна робити у такий спосіб”.

Забравши в БТІ функції реєстратора, мали залишити право проводити технічну інвентаризацію. Та з 4 січня вони і цього робити не можуть — набув чинності наказ міністерства, за яким інвентаризацію можуть проводити будь-які суб’єкти господарювання, які пройшли атестацію. Аби пройти атестацію — потрібен час. Хто зараз може провести технічну інвентаризацію будівлі, взагалі не зрозуміло — жодної інформації немає.

“Ми мали, по суті, монопольне становище. Але цю монополію створила держава. Можливо, це було правильно, бо коли усе сконсолідовано в одних руках, є з кого питати. БТІ було прибутковою структурою, але ми, як комунальні підприємства, не самі встановлювали тарифи — погоджували з органами влади. Тепер цю прибуткову монополію вирішили розвалити. Не виключено, що на її місце прийде інша монополія, але уже приватна, яка ні з ким тарифів не погоджуватиме, – каже в. о. директора БТІ у Львівській області Петро Кравець. – Але навіть якщо хотіли створити конкуренцію на ринку, треба було це робити в інший спосіб. Про атестацію потрібно було попередити, аби ми встигли підготуватись. Наказ мав би розглядатись два місяці. А тут зареєстрували 28 грудня, а

4 січня його опублікували, тобто він набув чинності. Ми вийшли на роботу, а тут як грім серед ясного неба. Роботи нема. Треба скорочувати людей. Як скорочувати, якщо їх вчасно не попередили про скорочення? Це порушення трудового законодавства. Підприємство не працює, грошей нема, а якщо скорочувати людей, їм треба виплатити компенсації. У масштабах України, це тисячі робочих місць”.

Зіновія ВОРОНОВИЧ, Високий замок

Розділи: Суспільство

18 листопада

Інші дати
Народився Кость Левицький
(1859, м.Тисмениця, Івано-Франківська область - 1941) - український державний діяч, адвокат, публіцист. Один з найвизначніших політичних діячів Галичини кінця 19 століття – першої половини 20 ст., керівник уряду ЗУНР (1918). Автор історичних праць «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр.», «Великий зрив».
“Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця” (Кость Левицький)
Розгорнути
Народився Павло Сохань
(18 листопада 1926, Новоіванівка, Сумщина – 14 червня 2013, Київ) — український історик-славіст, джерелознавець, археограф, член-кореспондент Національної академії наук України (1985), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). Автор понад 400 праць у галузі всесвітньої історії, археографії та джерелознавства. Головний редактор «Українського археографічного щорічника» та «Наукових записок Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України», член редколегій низки вітчизняних наукових періодичних видань та наукової ради «Українського історичного журналу».
Розгорнути