chrome firefox opera safari iexplorer

Негативний вплив сепаратизму і чи можна обійтися без нього

20 лютого 2013 о 10:41

Оскільки Україна є унітарною державою і вважати будь-які прояви чи щонайменші спроби сепаратизму на території нашої держави було б чимось неймовірним, радше б мовити, незбагненним, то слід зауважити, що це зовсім не так.

На ІІ курсі мого навчання в Чехії на факультеті соціології, усі студенти нашого університету, як представники українських меншин в Чеській Республіці, вирішили відвідати відкриття пам’ятника Т.Г.Шевченку за участі тодішнього президента В.Ющенка, який з ескортом навідався до Праги, аби урочисто, з метою прокламації України, «привідкрити» подальший пам’ятник Тарасу Григоровичу за кордоном.

Прийшов я тоді до на цей урочистий захід, як і належить пересічному українцю у вишиваній сорочці (хоча решта студентів нашого університету дивувались, навіщо я оце взагалі вдягнув на себе вишивану сорочку ). Дивлюсь, роззираюсь довкола себе. Повсюди українська символіка- синьо-жовті прапори, вишивані сорочки, ще й червоно-чорний стяг націоналістів і шеврони КУН (я сам не націоналіст та націоналісти потому за мною заступилися, а чому- читайте далі). Аж раптом дивлюсь — російський прапор. І не один. І їх стає все більше й більше. Та що ж це таке, думаю собі. Я людина солідарна. Але росіяни тут, на відкритті пам’ятника Шевченка. Прямо таки кажучи, нонсенс.

Підійшов я ближче до одного з них (а народу- тьма, нікуди й обернутись, бо то ще й чехи, бачте, захотіли побачити живого українського президента) та й запитую: звідки він. А той мені й каже: Підкарпатська Русь. А ти ж тоді хто, вкотре запитую, — русин. А я — кажу — українець. «А що то оце в тебе за прапор біло-синьо-червоний, як у Росії? У вас, жителів закарпатської області, символіка ж бурого ведмедя на тлі синьо-жовтих стрічок», — запитую.Чую у відповідь: «Я ж кажу, я не закарпатець, я русин».

Взлився я на нього та вже гостро: то ти й України, як своєї держави, бачу, не визнаєш. Вкотре відповідь: Не визнаю. А я й вирішив сказати свої йому останні слова та й іти геть, в натовп поміж українців: «Шевченко визнавав українців, писав про українців і любив українців, і то було написане не на закарпатському діалекті. Не подобається тобі українське, то нащо тобі вшаноновувати українського поета та художника?».

Хай мене Бог милує.Тут таке почалося. Він наче озвірів (хоча й були такі закарпатці, які вважали себе українцями і казали мені не звертати на таких, як він, уваги). Я ще довго йому розповідав та пояснював (бо він про свою самопроголошену та переслідувану СБУ, до речі, тому то вони й повтікали за кордон, так би мовити, республіку сам нічого не знав), що під час проголошення незалежності Підкарпатської Русі в 1939 році в стінах парламенту правління А.Волошина звучав гімн України під вивішеними на стінах парламенту синьо-жовтими прапорами доти, доки в мене були сили та терпіння.

Вже й націоналісти підключись на захист Української державності (та їм і не дивно). Ще якісь діди у вишиваних сорочках казали, що вони від товариства «Родина» в Празі, заставали за мною. І ніякого результату. А Ющенко й уваги не звернув. Добре,що хоча б про консолідацію Українського народу згадав під час своєї декламації, а то ми, «вишиванці», вже думали, що з нічим підемо від Шевченка.

Будемо сподіватись, що такі випадки, як цей, поодинокі, а українців та українок у вишиваних сорочках — якнайбільше...

Павлів Олег, студент соціології Університету Драгоманова в м. Прага 

Розділи: Думка читачів

29 травня

Інші дати
Народився Петро Карманський
(1878, м. Цєшанув, Польща - 1956) - український поет, педагог,перекладач, член групи письменників "Молода муза". Представник раннього українського модернізму. Автор збірок віршів "З теки самовбивці", "Блудні огні", "До сонця". Переклав "Божественну комедію" Данте, окремі твори Гюго та ін.
Засну, як легіт, в сірій скибі, Розвіюсь, мов рідка імла, Візьму з собою злидні й болі, Оставлю вам самі діла. (Петро Карманський)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі