chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні найстаршій українці виповнюється 116 років

13 лютого 2013 о 16:23
pravda.com.ua

Найстаріша мешканка України Катерина Козак відзначає 116-річчя в рідному селі Хотимир на Прикарпатті.

Не виїжджаючи за межі області, довгожителька пожила за п'яти держав, ніколи не потребувала допомоги лікарів і минулого року голосувала на виборах до парламенту. Вона виховала двох доньок сестри, а своєї другої половинки, хоч і народилася в свято закоханих, так і не знайшла.

На постійні запитання про власні секрети довголіття пані Катерина лише віджартовується: «Таке важке життя було, що навіть смерть мене боїться».

Подарункам і гостям бабуся радіє, але ніяк не може збагнути, чому останніми роками до неї стільки прикуто уваги.

Минулого року представник Книги рекордів України Микола Зелінський офіційно вручив довгожительці диплом, який засвідчує, що вона найстарша жінка в Україні.

За матеріалами Книги рекордів України

Козак Катерина Іванівна народилася 14 лютого 1897 року в селі Хотимир Тлумацького району Івано-Франківської області.

За своє життя вона пережила часи Австро-Угорської імперії, Західноукраїнської Республіки, другої Речі Посполитої, Радянського Союзу, пам'ятає Першу і Другу Світові війни.

Вік жінки підтверджують записи в господарських і церковних книгах та паспорт.

У школі не навчалася. Працювала до пенсії в місцевому колгоспі «Прапор комунізму».

Не була заміжня і не має власних дітей.

Отримує пенсію та як довгожитель щомісячну надбавку 500 грн. з місцевого бюджету.

Доля не надто пестила пані Катерину: вона ніколи не вчилася і не має освіти, заміжня не була, працювала на найважчих роботах у колгоспі і самотужки виховала двох племінниць, Олену і Ганну.

Сестру Катерини Козак під час Другої Світової війни німці вивезли на роботу до Німеччини, де вона й померла.

Як розповідає внучатий племінник довгожительки Ярослав Буряк, у спогадах бабусі воєнний і повоєнний період були найважчими.

Жити довелося в господарській прибудові, братися за будь-яку роботу, голодувати і просити харчів в односельців, щоби нагодувати дітей.

Після того, як племінниця Ганна поїхала до Росії, Катерина Козак залишилася жити з Оленою. Допомогла виховувати наступні покоління малечі. Тепер у пані Катерини двоє онуків, сім правнуків і дев’ять праправнуків.

До 100-річчя ювілярці збудували невелику хатинку, впритул до господарства 84-річної племінниці і її 86-річного чоловіка. Це перше власне житло Катерини Козак.

Іменинниця досі має непогану пам'ять, але вік дається взнаки: вона погано чує і важко говорить, мало ходить.

«Але в лікарні вона ніколи не була, бо серйозно ніколи не хворіла. Лікування визнає тільки народними методами», — розповідає ВВС Україна Ярослав Буряк.

Час від часу, особливо взимку, він забирає бабусю пожити до себе, у райцентр Коломия. Та втримати її в комфорті не просто.

«Щодня збирається додому», — додає пан Ярослав.

Рідні Катерини Козак розповідають, що вона завжди важко працювала, ніколи не конфліктувала з навколишніми і нікому не бажала зла.

Ювілярка не визнає телебачення і багато молотися. Як сама каже, за всіх і щоб ніколи не було війни.

В їжі довгожителька також неперебірлива, проте їсть продукти натуральні, з власного городу і невеликими порціями. Ще донедавна на свято могла випити 50 грамів горілки і заспівати. За добру і веселу вдачу в селі бабусю Катерину називають «бабцею-сонечком».

Наразі офіційним рекордсменом-довгожителем в Україні вважають Григорія Нестора, мешканця села Старий Яричів, що на Львівщині, який помер 2007 року у 116-літньому віці.

Джерело: ВВС
Розділи: Суспільство

23 липня

Інші дати
День преподобного Антонія Печерського
(бл 982 – 1073)святий Православної церкви, церковний діяч Київської Русі, засновник Києво-Печерського монастиря і будівничий Свято-Успенського собору.  
«Приходь до своєї віри добрими справами» (Феодосій Печерський)
Розгорнути
День пам’яті Памво Беринди
(між 50-70 роками 16 ст., смт. Єзупіль, Івано-Франківська область – 1632) – український культурний діяч, лексикограф, видавець. Найвизначніша праця – перший друкований українский словник ««Лексикон словенороський» 1627 року, який став цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою.  
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі