Найбільше об’єктів природно-заповідного фонду України було створено 2009 року: тоді на території держави з’явилось 183 нових заповідних об’єкти. Про це повідомили у відповідь на інформаційний запит Тиждень.ua у департаменті заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України.
Загалом протягом 2006—2012 років в Україні було відкрито 785 нових об’єктів.
«Своєрідним стрибком в розбудові ПЗФ України стала серія указів президента Ющенка в 2008-10 років, коли було створено чи розширено близько 2-х десятків національних природних парків та заповідників. Протягом останніх 3-х років не створено жодного нового заповідника чи національного парку», – коментує Анатолій Подобайло, заступник директора з навчальної роботи Навчально-наукового центру «Інститут біології», кандидат біологічних наук.
За його словами, на оголошення пам’ятки природи місцевого значення йде рік-два, а для створення національного парку доводиться працювати десяток років.
Особливу стурбованість викликає питання охорони заповідників.
«Хоча національні, регіональні ландшафтні парки – це об’єкти, що є юридичними особами, мають штат охорони, проте й на них бувають зазіхання, згадайте ситуації із каналом через Дунайський біосферний заповідник, перекроювання Ялтинського заповідника», – нагадує Подобайло.
За його словами, значно гірша ситуація із заказниками, пам’ятками природи та заповідними урочищами, які не є юридичними особами, не мають штату охорони й «існують лише «на папері»».
«Їх в Україні близько 6,5 тис.: територіально вони складають третину ПЗФ України. Це невеликі об’єкти від 0.1 до кількох сотень га. По-суті, вони оголошені Указом Президента (якщо мають загальнодержавне значення) чи рішенням обласної ради (місцеве значення) та перебувають під наглядом землекористувачів та місцевої влади. В принципі, з юридичної точки зору, місцева влада не має права дати дозволу на забудову, оранку чи іншу роботу на території заказника чи пам’ятки природи», – розповідає експерт.
За його словами, фактично є випадки нехтування охоронним статусом земель.
«Наприклад, спроба забудови «Пирнівського» заказника в Київській області. 2005 року була спроба масової ліквідації лісових заказників у Рівненській області (15 одиниць). Лише прес-конференція громадськості призупинила цей процес», – відзначив Подобайло.
Проте загальної статистики таких втрат немає. Зокрема у департаменті заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України зазначили, що аналітичної інформації стосовно зниклих об’єктів не ведеться.
«Заказнику «везе», якщо його бере під опіку громадськість. Так загальнозоологічний заказник «Заріччя» в смт. Городище Черкаської обл. взяла під опіку громадська організація. Налагодили охорону, обладнали місця для відпочинку. За кілька років в заказнику з’явились нові види тварин», – зазначає Подобайло.
Водночас у відповідь на інформаційний запит Тиждень.ua у Генеральній прокуратурі України повідомили, що порушується все менше справ проти незаконних дій у заповідниках.
Так 2008 року було заведено 85 кримінальних справ, які стосуються порушень у природно-заповідному фонді та природних територіях і об’єктах особливої охорони.
2009 року було порушено 68 кримінальних справ, а 2010 року – 55.
«У зв’язку зі зміною порядку формування показників звітності про роботу прокурора, починаючи з 2011 року у статзвіті виокремлюються дані щодо охорони та використання земель оздоровчого, рекреаційного призначення та природно-заповідного фонду. Так у 2011 році порушено 53 кримінальні справи, а у 2012 – розпочато 29 таких кримінальних проваджень», – йдеться у повідомленні.
