chrome firefox opera safari iexplorer

На острові Хортиця відкрили «Січову гарматну»

24 жовтня 2013 о 18:05

На острові Хортиця, неподалік бази відпочинку комбінату «Запоріжсталь», днями знайдено ще одне древнє святилище. Археолог Дмитро Никоненко (саме він «наштовхнувся» на знахідку) і його колеги, зрештою, вагаються — святилище це чи поховання? Адже йдеться про давню, ще бронзового віку, археологічну пам’ятку, і потрібно зіставити версії фахівців низки інституцій, пише Україна молода.

Генеральний директор національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко нагадав, що на легендарному острові у різні роки розкопано декілька аналогічних знахідок минувшини, вік яких — теж щонайменше три–чотири тисячі років.

Щойно знайдене поховання (чи святилище) має розміри сім на сім метрів та обкладене камінням. Для цього наші предки використали не тільки граніт, а й габбродіабаз — гірничу породу вулканічного походження, з якої колись виготовляли різноманітні знаряддя праці і зброю. У наш час на планеті габбродіабаз добувають лише в Україні, Австралії і російській Карелії.

А тим часом минулих вихідних Хортиця стала для туристів ще привабливішою: на території історико–культурного центру «Запорозька Січ» відкрила двері «Січова гарматна». Відкрила за всіма канонами козацької доби: гриміли постріли, повітря «облагородилося» пороховим димом... Коментуючи дійство, один з козаків із притаманним запорожцям гумором розтлумачив роль гармат у війнах достойників: «Дуже потрібна була «Сорока» супроти татарської кінноти, нашого одвічного ворога. Треба зарядити дев’ять отворів — і бити по татарах! Бо ж вони такі моторні у степу, як наш карась на пательні...»

Залп саме з такої «Сороки» (інша назва багатоствольної козацької гармати — «Органка») й ознаменував відкриття виставки артилерії січовиків.

Власне, хата–гарматна розташована справа вiд входу до історико–культурного комплексу «Запорозька Січ», поруч — оглядовий майданчик. В експозиції — до двохсот зразків зброї, і не лише артефактів. Ядра, скажімо, справжнісінькі: пославшись на оцінку істориків–експертів, генеральний директор національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко стверджує, що саме ці ядра (дата їх «наро­дження» — ХVI–ХVII сторіччя) козаки використовували, захищаючись від нападників на острові Байда.

На оглядовому майданчику — копії козацьких гармат, які зберігаються в музеях України. Та родзинкою стала все ж таки «Січова гарматна»: тут кожний, хто пороху ще не нюхав, може надолужити історично згаяне, на власні очі спостерігаючи за процесом виготовлення справжнього пороху. Технологія? Така ж, яку використовували козаки триста років тому...

«Змирившись» зі статусом першого відвідувача хати–гарматної, голова Запорізької облдержадміністрації Олександр Пеклушенко запевнив ЗМІ, що «з кожним роком ми будемо дедалі активніше використовувати острів Хортицю як місток між нашим минулим і майбутнім, наповнюватимемо нові проекти історичною правдою. Аби усі заходи на Хортиці набували міжнародного значення і звучання».

І, як вдалося дізнатися кореспонденту «УМ», вже наступного року біля берегів острова–легенди повинна відбутися дебютна реконструкція бою козаків з турками, на чайках і галерах.

18 листопада

Інші дати
Народився Кость Левицький
(1859, м.Тисмениця, Івано-Франківська область - 1941) - український державний діяч, адвокат, публіцист. Один з найвизначніших політичних діячів Галичини кінця 19 століття – першої половини 20 ст., керівник уряду ЗУНР (1918). Автор історичних праць «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр.», «Великий зрив».
“Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця” (Кость Левицький)
Розгорнути
Народився Павло Сохань
(18 листопада 1926, Новоіванівка, Сумщина – 14 червня 2013, Київ) — український історик-славіст, джерелознавець, археограф, член-кореспондент Національної академії наук України (1985), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). Автор понад 400 праць у галузі всесвітньої історії, археографії та джерелознавства. Головний редактор «Українського археографічного щорічника» та «Наукових записок Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України», член редколегій низки вітчизняних наукових періодичних видань та наукової ради «Українського історичного журналу».
Розгорнути