chrome firefox opera safari iexplorer

2/3 українців не пам’ятають, коли востаннє робили елементарну зарядку

11 листопада 2013 о 16:28

В Україні спортивних залів (у розрахунку на душу населення) — у 2-3 рази менше, ніж у Європі, а басейнів — у 30 разів! Рівень фінансування спорту на одного громадянина — у 10-15 разів нижчий, ніж у середньому по ЄС, пише Високий замок.

“У європейців та українців — різна ментальність. Україна не раз переживала голод. Бажання запастися їжею та мінімізувати енергетичні затрати закладене у нас на генетичному рівні, — каже керівник відділу формування здорового способу життя Державного інституту сім’ї та молодіжної політики Наталія Романова. — “Не лишай нічого на тарілці”, “пий до дна”, “запросили в гості — мусиш наїстися від пуза” — нас цього вчать з дитинства. Крім того, складно порівнювати європейську спортивну інфраструктуру з нашою. На Заході спортивні зали доступні населенню за ціною”.

Експерт відзначає пожвавлення інтересу до здорового способу життя серед дорослого населення України. А от молодь почувається розгубленою. Шкільні предмети, які мають на меті пропагування спорту та здорового харчування, не виконують свого завдання. Учень “зазубрив” інформацію, склав, забув. Дівчатка-підлітки черпають знання із жіночих журналів — сідають на жорсткі дієти, виснажуються у тренажерному залі. Як наслідок, псують своє здоров’я. Хоча позитивна тенденція простежується. У 2003 році здоровий спосіб життя сповідувало 0,8% молоді. У 2010 — 3%...

“Спорт — не панацея. Треба мінімізувати стреси, — каже Наталія Романова. — Не сприймати кожну неприємність як трагедію, а як випробування власних сил. Необхідно знайти людину, яка могла би грамотно проконсультувати з питань здоров’я: чому під час зарядки болить голова? Чому не можна щодня їсти м’ясо? Хочете змінити погану генетику — почніть із себе. Діти візьмуть з вас приклад”.

Не хвороби, а лінь переходить у спадок до нащадків. Діти переймають наш спосіб життя і поступово стають схожими на нас”, — вважає лікар-санолог Олександр Лебедєв. Наводить приклад зі своєї практики.

“Тридцятирічну жінку почали турбувати болі у хребті. Лікарі виявили у неї спинномозкову грижу. Запропонували оперативне втручання. Вона прийшла до мене на консультацію. Жінка розповіла, що після школи вступила до педагогічного університету. Після навчання вийшла заміж і народила сина. В університеті займалася танцями. Після народження дитини кинула заняття і більше про фізичні навантаження не згадувала. Робота — малорухлива, пов’язана з комп’ютером, але її влаштовує. Розповіла, що у мами болить хребет. У тата — проблеми з серцем, має високий тиск. У сім’ї не прийнято було починати день з ранкової зарядки. За харчуванням не стежили.

Жінка отримала свою проблему у спадок. Поки вчилася у школі і відвіду­вала уроки фізкультури, а потім в університеті займалася танцями, хребет її не турбував. Коли “закинула” заняття, набрала зайву вагу, влаштувалася на малорухливу роботу, спровокувала формування спинномозкової грижі і розвиток остеохондрозу. Запропонував їй побороти лінь, почати займатися фізичними навантаженнями і менше їсти. Показав кілька простих фізичних вправ. Кожного дня, крім одного вихідного, зранку, протягом 10 хвилин мала виконувати легкі рухи шийним, грудним і попереково-хрестовим відділом хребта. Потім мусила працювати окремо з кожним суглобом рук та ніг, а закінчити зарядку “лікувальною” вправою — полежати на підлозі, на килимку (щоб не застудитися), на спині 2-3 хвилини із заплющеними очима. У цей час організм сам себе “ремонтує”. Порадив змінити раціон харчування — не їсти після 18.00 та зменшити порції. Порекомендував періодично ходити на роботу пішки (відстань — трохи більше як 4 км) і носити зручне спортивне взуття. Вислухавши мої рекомендації, жінка заперечила, що не встигатиме зранку робити зарядку і ходити на роботу пішки. Треба чоловіка нагодувати і відправити на роботу. Сина зібрати в школу, та й себе привести до ладу. Погодився з нею, сказав, що має рацію і може хоч завтра розпочинати підготовку до операції. Якщо серйозно хоче поправити своє здоров’я, мусить раніше лягати спати і раніше прокидатися, щоб мати час і собою зайнятися, і близьких увагою не обділити. А чоловіка і сина треба попередити, що їй призначили таке “лікування”, і якщо вона щось не встигне для них зробити, хай самі про себе подбають. У цьому і полягає суть лікування — змінити спосіб життя. Організм може самотужки боротися з хворобами. Все, що від нас вимагається, — не заважати йому, створюючи сприятливі умови. Незабаром жінку перестав турбувати хребет, вага — нормалізувалася. Вона помолодшала, посвіжішала”...

25 квітня

Інші дати
Вероніка Черняхівська 
1900 – українська письменниця, поетеса-лірик, перекладачка (медичні праці, «Місячна долина» Дж. Лондона, «Прорість» Е. Золя, «Олівер Твіст» Ч. Діккенса). Онука письменника М. Старицького.
Розгорнути
Народився Микола Трублаїні (Трублаєвський Микола)
(1907, с. Вільшанка, Вінницька область – 1941) - український письменник, автор творів для дітей та юнацтва - «Мандрівки», «Шхуна «Колумб», науково-фантастичного роману «Глибинний шлях».
«Будь хоробрим, витривалим. Це потрібно для Батьківщини, для тебе самого. Учись у мужніх, кмітливих, стійких, наслідуй їх. Вони допоможуть тобі стати справжнім громадянином...» (Микола Трублаїні)
Розгорнути