chrome firefox opera safari iexplorer

10 можливих наслідків ситуації в Україні для світового співтовариства

01 квітня 2014 о 09:35

Росія і Захід готуються до затяжного протистояння після анексії Криму, від якої у Москви може розігратися апетит щодо інших територіій колишнього СРСР і не тільки.  Reuters виділив 10 можливих наслідків української кризи для міжнародних відносин та глобальної політики.

1) Ізоляція Росії. Роль Росії в міжнародних відносинах знижується. Москва фактично виключена з «Великої вісімки» промислово розвинених країн. Переговори про приєднання до клубу найбагатших держав світу — Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) — і клубу розвинених країн-споживачів енергоресурсів — Міжнародного енергетичного агентства (IEA) — припинені. Заплановані саміти за участю лідерів країн Заходу в Росії скасовані.

Спроби президента РФ Володимира Путіна компенсувати ізоляцію з боку західних країн за рахунок країн-партнерів з неформального клубу BRICS наштовхуються на прохолодне ставлення Китаю та Індії до анексії Криму, яка створює неприємний прецедент для Тибету і Кашміру. У спільній заяві країни BRICS засудили санкції проти Росії, але обійшли мовчанням статус Криму і України.

2) Відродження НАТО. Військовий альянс, яким керує США, що втратив було актуальність з закінченням операції в Афганістані, знову при справах. НАТО активізував авіапатрулювання в Європі і проводить навчання в Польщі та країнах Балтії, а Варшава просить прискорити розміщення елементів протиракетної оборони США в Центральній Європі.

Під тиском США деякі європейські країни можуть відмовитися від запланованого скорочення оборонних витрат. Нейтральні Швеція і Фінляндія з зростанням російської загрози можуть зміцнити безпеку та НАТО.

3) Диверсифікація джерел нафти і газу. Енергетична карта Європи перекроюється, прискорюється пошук альтернативи російським поставкам нафти і газу. Країни Європи планують нові термінали для імпорту зрідженого природного газу, модернізацію трубопроводів і електромереж, розвиток південного коридору поставок енергоносіїв через Грузію і Туреччину.

Росія забезпечує третину потреб ЄС у нафті і газі, і 40 відсотків поставок газу йде через Україну. Європі тепер, можливо, доведеться зайнятися розробкою власних родовищ сланцевого газу і розвивати ядерну енергетику всупереч запереченням екологів і громадськості.

4) Китайський фактор. Дипломатичний альянс Росії і Китаю, які часто голосують в унісон в Раді безпеки ООН, може розвиватися в двох напрямках: зближення на основі зміцнення співпраці в енергетиці через будівництво нових трубопроводів для переорієнтації поставок нафти і газу з заходу на схід; або охолодження — якщо Пекін не вважатиме вигідним зміцнення зв'язків з ослабленою і частково ізольованою від світу Москвою і дистанціюється від Путіна. Публічно Пекін поки відмовляється приймати чию-небудь сторону.

5) Лідерство США. Керівна роль Вашингтона у міжнародній політиці, ослаблена підйомом країн і внутрішньою спрямованістю політики президента Барака Обами, частково відновлена. Незважаючи на виведення військ з Іраку і Афганістану і рішення зробити стрижнем зовнішньої політики Азію, події навколо України змусили Обаму повернутися до традиційної ролі «лідера вільного світу» в європейському протистоянні Заходу і Сходу.

6) Лідерство Німеччини. Українська криза закріпила за Німеччиною роль лідера в Європі. Німеччина як найбільша економіка грала першу скрипку в боротьбі з кризою в єврозоні, а тепер канцлер Ангела Меркель взяла на себе і переговори з Путіним. Розчарувавшись у ньому, вона швидко посилила первісну стриману позицію.

Готовність Німеччини скоротити енергетичну залежність від Росії покаже, як далеко підуть по цьому шляху інші країни ЄС. Меркель відповідає і за контакти з Юлією Тимошенко, президентські амбіції якої можуть загострити внутрішньополітичну ситуацію в Україні.

7) Єдність ЄС. Євросоюз знову згуртувався — хоча б і на час — перед обличчям нової зовнішньої загрози. У цій ситуації європейським лідерам буде простіше подолати давні розбіжності. Польща може прискорити рух до єврозони — ядра Євросоюзу, як це зробили країни Балтії. За нею можуть послідувати й інші країни, включаючи Данію, але, ймовірно, виключаючи Швецію і Велику Британію.

8) Велика гра в Центральній Азії. Захід змагається з Путіним за вплив на ядро в багатих енергоресурсами Азербайджані, Казахстані, Туркменії та Узбекистані, закриваючи очі на їх ставлення до прав людини. Якщо Росія ослабне економічно, перспективи зближення з Заходом заграють для них новими фарбами.

9) Російсько-американське співробітництво. Кооперація в деяких питаннях міжнародної безпеки збережеться, оскільки в інтересах Москви просувати ці процеси, щоб уникнути ще більшої ізоляції. Тертя можливі у сирійському, іранському, афганському і північнокорейському питаннях, і у Росії є важелі впливу, такі як поставки комплексів протиповітряної оборони С-300 Дамаску або Тегерану.

10) Майбутнє Путіна. Рейтинг російського лідера досяг небувалих висот на хвилі національної гордості за повернення Криму Росії. У той же час, джерелом нестабільності можуть стати олігархи, незадоволені втратою вартості бізнесу, зарубіжних джерел фінансування активів на Заході і права в'їзду в США і Європу. Більшість поки лояльні на 150 відсотків, але через півроку ситуація може змінитися.

Джерело: УНІАН
Розділи: Громадська думка

29 травня

Інші дати
Народився Петро Карманський
(1878, м. Цєшанув, Польща - 1956) - український поет, педагог,перекладач, член групи письменників "Молода муза". Представник раннього українського модернізму. Автор збірок віршів "З теки самовбивці", "Блудні огні", "До сонця". Переклав "Божественну комедію" Данте, окремі твори Гюго та ін.
Засну, як легіт, в сірій скибі, Розвіюсь, мов рідка імла, Візьму з собою злидні й болі, Оставлю вам самі діла. (Петро Карманський)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі