chrome firefox opera safari iexplorer

Міжнародні стажування AIESEC:досвід українців

11 червня 2014 о 15:01

1378340_3540521608953_1907627889_n

У світі існує безліч можливостей для молоді, але насправді зовсім мало людей знають про це, а ще менше – готові зробити все можливе, аби стати учасником таких програм.

alyonaПерша історія – від Альони Черняхової, яка побувала на трьох волонтерствах від організації AIESEC у Македонії, Тунісі та Стамбулі, а кілька тижнів тому поїхала до Індії на нову волонтерську програму. Альона детально розповіла нам, що таке волонтерство, який досвід можна від нього отримати та з чого почати, якщо ви хочете поїхати в певну країну.

Як ти дізналася про програму обміну AIESEC і як виглядав процес подання заявки? 

Моя подруга була членом AIESEC, і завжди багато розповідала про їхні проекти. Після закінчення університету мене зацікавила можливість стажування закордоном, і я подалась на цю програму.  Спершу шукала професійне стажування у компанії, але потім зрозуміла, що у мене недостатньо досвіду і поїхала на волонтерство.

Для участі у програмі необхідно мати достатній рівень володіння англійською (вище середнього), заповнити анкету на сайті і пройти співбесіду з членом організації. Далі відбувається підписання контракту та пошук бажаного стажування. Всі деталі можна знайти на сайті http://www.aiesec.ua/

Чи треба бути активним учасником організації, чи на програму може подаватись будь-хто з молоді?

Участь у програмі стажувань може брати будь-хто (від 18 до 30 років), для цього не обов’язково бути членом AIESEC, але наявність досвіду в організації завжди буде перевагою.

Скільки грошей тобі знадобилося на початку – щоб поїхати у обрану країну, зробити документи, візу і т.д.? 

Квитки до обраної країни і всі витрати, пов’язані з візою учасник оплачує за власний кошт. Але усі необхідні для візи документи та запрошення надаються AIESEC, тому з оформленням візи проблем не виникає.

Перше моє стажування було у 2009 в Європі, а саме в Македонії, я добиралась літаком з Будапешта, вийшло дорогувато, але зараз можна знайти дешевші альтернативні варіанти. Друге стажування було минулого літа у Тунісі, витрати на літак в обидві сторони були близько 500$, віза 100$. Житлом і харчуванням (частково) я була забезпечена на термін проекту (6 тижнів).  Там витрачала гроші на їжу, транспорт (дуже дешево їздити на таксі), сувеніри, подорожі (об’їхала майже весь Туніс, провела 3 дні у Сахарі). Ні в чому собі не відмовляла і витратила десь 600$.

Третє стажування було у Стамбулі. Авіаквитки в обидві сторони коштували близько 150$. Стамбул велике місто, тому ціни відповідні. Особливо дорогий транспорт. Але ціни на харчування такі як в Україні, а одяг – ще дешевший. Харчувалась за власний кошт, загалом витратила за місяць близько 400$.

Зараз я на волонтерській програмі в Індії, квитки взяла безпосередньо до мого міста – Джайпура, коштували вони 580$ в обидві сторони, а вартість візи – 42$. Ціни тут низькі на все – транспорт, їжу, одяг. Живу на широку ногу, ні в чому собі не відмовляю. На 6 тижнів можна взяти з собою 500-600$, подорожувати, їсти і привезти додому повну валізу якісних і гарних речей 🙂

Індія, 2014

За яким принципом ти обрала вказані країни і чому? Яка з країн тобі найбільше “припала до душі”?

Перша моя країна – Македонія. Хотіла поїхати на Балкани, до того ж мала там друзів. Проект мені підійшов по даті і по опису роботи, тому поїхала туди. Друга країна – Туніс. Дуже хотіла в Марокко, але розглядала інші арабські країни також. Цікавила культура та побут цих країн. Також, мрією мого життя було побувати у пустелі. На зручні мені дати знайшла чудовий проект у Тунісі, тож вирішила поїхати туди. Це був дійсно унікальний і незабутній досвід. Далі, цієї осені, здійснила ще одну мрію, а саме – пожити у Стамбулі. Давно цікавилась Туреччиною, культурою, турецькою музикою і кіно, деякий час вивчала турецьку мову.  Місяць життя у Стамбулі також був унікальною і незабутньою подією у моєму житті.

Зараз я у Індії. Обрала цю країну просто тому, що якийсь внутрішній голос казав сюди поїхати. Кілька років тому пропонували їхати в Індію, але не хотіла. Зовсім не було бажання, а потім в один день щось клацнуло в голові, і я навіть не зрозуміла як. Але тепер я тут і дуже цьому радію.

В чому полягало твоє волонтерство, як виглядав твій побут – де жила, чи відпочивала, чим займалась?

Всі проекти були різними, але в основному суть полягає у культурному обміні, розширенні світосприйняття і позитивному вкладі у суспільство. Перший проект був пов’язаний з культурною толерантністю. Я викладала у школі для учнів старших класів, що належали до різних етнічних груп і метою проекту було руйнування стереотипів і бар’єрів, що існують між ними. Це був дуже цікавий проект – як для них, так і для мене. У нас була невелика вікова різниця, ми дуже здружились, я досі підтримую зв’язок зі своїми студентами 🙂

Туніс, 2013

Друге стажування було у Тунісі і там я працювала у дитячому садочку. Навчала дітей англійської. Зі мною у проекті було більше 20 людей з 15 різних країн. Ми всі жили разом у величезному будинку біля моря. Це було незабутнє літо у моєму житті! Туніс – дуже унікальна країна, з незвичайною архітектурою, культурою, традиціями. Але що найбільше вразило там, так це люди. За 2 місяці я не зустріла ні одної непривітної або сумної людини. Всі люди надзвичайно щирі і життєрадісні, дуже гостинні і дружелюбні.  Це мусульманська країна, традиції відрізняються від наших, але я зрозуміла, що всі релігії мають однакові цінності і ми всі прагнемо добра. Тунісці були дуже добрими до мене і багато з них стали мені наче брати і сестри 🙂

Третя програма була у Стамбулі. Це був внутрішній обмін між членами AIESEC, там я відвідувала презентації в університетах і розповідала про можливості організації.  Там я познайомилась з багатьма стажерами, які були на професійних стажуваннях,  а також зі мною завжди поряд були місцеві айсекери і дуже мені у всьому допомагали. Ми усі сильно здружились, разом зі стажерами щодня відкривали для себе нові місця у Стамбулі, турецьку культуру, багато гуляли, веселились. Я закохалась у це місто і впевнена, що повернусь туди ще не раз)

Стамбул, 2013

Зараз я у Індії, працюю у школі з дітьми від 6 до 15 років. Повинна була викладати мову, але коли приїхала все помінялось (в Індії все так, планувати щось навіть на годину-дві вперед дуже важко, все може змінитись). Так от, тепер я викладаю образотворче мистецтво:) Це трохи було викликом для мене, але я дуже задоволена, це змінює мене на краще і я отримую новий досвід)

Як довго тривала кожна програма? Чи важко було зважитись поїхати в невідому країну на тривалий термін?)

Усі волонтерські стажування тривають 6 тижнів. Цього достатньо, щоб адаптуватись до нової країни, вивчити базові фрази і відчути себе частково місцевим.  Я вже давно не студентка, працюю, але періодично беру тривалу відпустку і їду на волонтерську програму. Це чудова можливість познайомитись з новою країною не в якості туриста, також можливість знайти дуже дуже багато нових друзів з усіх куточків світу і дізнатись про їхні країни більше. Ну, і волонтерство це завжди цікаво, кльово і плюс до карми 🙂

Зважитись кудись поїхати зовсім не важко, але більше ніж на 2 місяці я б навряд поїхала, це дуже тривалий термін для мене. Вважаю що 6-7 тижнів достатньо.

Що, на твою думку, було найбільш корисним для тебе в цій програмі – досвід, мова, нові місця?

Кожна програма дає можливість відчути себе частинкою світу, жителем планети. Познайомитись з усіма культурами світу, знайти те що нас об’єднує і те що робить нас особливими. Кожне стажування це наче інше маленьке життя.  Ну і звісно деколи це вихід з зони комфорту, який в результаті робить тебе кращою людиною і допомагає розкривати власний потенціал.

Джерело: Inspired
Розділи: Туристичні новини

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути