chrome firefox opera safari iexplorer

Хто він? Пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира

07 липня 2014 о 16:04
churchs.kiev.ua

Сидимо в невеликому сільському будиночку в селі Марківці. Біля хвіртки старенький «Жигуль», на стінах — килими, ікони, прикрашені рушниками, на столі — мереживні серветки.

Предстоятель однієї з найбільших Православних Церков у світі скромно всівся в куточку на старенький ослінчик і тихо й без поспіху розмовляє з нами про життя.

Виглядає, наче звичайний український сільський дідусь вдався до спогадів.

— У вас була якась мрія всього життя? — запитуємо ми.

— Так, була.

— Вона здійснилася?

— Так.

— А яка?

— Секрет фірми, — усміхається він.

Цей секрет, цю таємницю він так і забрав зі собою в Царство Небесне.

І залишив безліч питань про те, хто він.

Ким він був насправді?

Для одних він «московський піп», таким і залишиться. Для інших він націоналіст в рясі, автокефаліст і зрадник ідей «Русского міра». Говорили про його одіозне оточення, про квартирні скандали і ще про щось таке... Були й гірші звинувачення, знову ж таки пов'язані з оточенням.

Я все це чув і не раз.

Але ще я знаю, що колись святого апостола Павла ревнителі закону (до речі, ті, які вірували в Христа) мало не вигнали з першої церкви також через безглузді звинувачення. А святого Йоана Златоустого єпископи таки вигнали з кафедри і відправили на заслання, де він і помер, підхопивши малярію.

Як ведуть себе зараз, після смерті Блаженнішого, люди з його оточення? Як звичайні люди. Плачуть, мовчать, моляться, приходять попрощатися з ним, а також влаштовують танці на його могилі, ділять владу, бояться втратити вплив, потирають руки.

Загалом, люди як люди...

Від них, власне, нічого було й очікувати.

А ким був Блаженніший, я, здається, зрозумів...

Він був людиною, яка могла отримати від благодійника конверт, туго набитий доларами, і в той же вечір, не розкриваючи, віддати його сім'ї віруючих із Чернівців, у яких дитина приймала курс хіміотерапії у Київському онкодиспансері.

Він любив допомагати людям і робив це часто.

Він міг з любов'ю, лагідно і з властивим йому м'яким гумором відповісти підпилому молодикові, який на Великдень звернувся до нього не «Ваше Блаженство», а «чуєш, діду...»

Він міг шокувати співробітників патріархії з Москви тим, що сам гуляв Лаврою, спілкуючись з усіма, хто хотів з ним поговорити. Без державної служби охорони, броньованих лімузинів та інших атрибутів політправослав’я.

Він ніколи не носив дорогих годинників. І коли до його кімнати в митрополії зайшов нинішній місцеблюститель митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, загальновідомий своїм аскетизмом, то сказав: «О, це келія для мене...» Блаженніший взагалі ніколи не гнався за грошима і був особисто дуже скромною людиною...

Його церковну кар'єру передбачив святий Лаврентій Чернігівський і прозірлива черниця з монастиря поруч із його селом. Перші дві його наречені загинули, таким чином визначивши його шлях у ченці.

У найскладніший для українського православ'я момент він, по суті, врятував ситуацію, не допустивши релігійної війни, яка могла трапитися ще на початку дев'яностих.

Так, якщо виходити з сучасної російської парадигми, то він був «українським націоналістом». Він збирав різні випуски «Кобзаря» Тараса Шевченка, носив вишиванки, любив свій народ, свою землю і свою країну. Навіть православні наспіви він любив особливі, схожі на українські народні пісні, які співають у нього в селі... Ніколи не грубіянив, не хамив, завжди був коректний і м'який у спілкуванні. Але в першу чергу він був християнином. А в другу — українцем. Христос підпорядковував у ньому все, в тому числі і любов до батьківщини. І це той випадок, коли любов до Бога, батьківщини, народу і людей перебували в правильній гармонії.

Він був прозірливий. Якось у розпал правління Віктора Януковича журналісти запитали його:

— Погляньте, яка зараз ситуація, до влади прийшли проросійські сили, автокефалії не буде і взагалі незрозуміло, що буде з країною...

Він відповів таке:

— Коли розпався Радянський Союз, ніхто не очікував що це, в принципі, можливо. Всі жили до серпневого путчу в одній країні і навіть не могли подумати, що її не стане. Минуло всього кілька тижнів, і самої країни не стало. Бог може все змінити за тиждень. Буквально все. Пам'ятайте про це.

Багато хто згадав про це... У лютому цього року.

Принаймні, для себе я особисто зрозумів, ким була ця людина.

І хто жив з нами всі ці роки пліч-о-пліч...

Це був перший православний святий нової країни.

Той, хто молитиметься за Україну і за всіх нас, стоячи безпосередньо перед престолом Божим з 5 липня 2014 року.

 

Джерело: Risu.org.ua
Розділи: Громадська думка

29 травня

Інші дати
Народився Петро Карманський
(1878, м. Цєшанув, Польща - 1956) - український поет, педагог,перекладач, член групи письменників "Молода муза". Представник раннього українського модернізму. Автор збірок віршів "З теки самовбивці", "Блудні огні", "До сонця". Переклав "Божественну комедію" Данте, окремі твори Гюго та ін.
Засну, як легіт, в сірій скибі, Розвіюсь, мов рідка імла, Візьму з собою злидні й болі, Оставлю вам самі діла. (Петро Карманський)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі