chrome firefox opera safari iexplorer

Не стало одного із засновників легендарного квартету Валентина Реуса

30 вересня 2014 о 14:37
umoloda.kiev.ua

Сьогодні у Києві прощатимуться з одним із учасників квартету «Явір» Валентином Реусом. Високий, сивочолий, з глибоким колоритним басом, його не можна було не помітити ні на сцені, ні в житті. Свого часу відомий режисер Микола Мащенко хотів навіть зняти його в одному зі своїх фільмів, але якось не склалося. Останні роки «Явір», без якого свого часу не минав жоден поважний концерт у Палаці культури «Україна», практично зник з українського інформаційного простору. Як, зрештою, й багато інших українських легенд.

Валентин Реус, як і Володимир Дідух, був у «Яворі» від самого початку. Родом він із Сумщини, закінчив Харківське музичне училище. Колоритний бас примітили і запросили до Києва, спiвати в хорi Національної опери, але згодом Реус перейшов до капели бандуристів, де і познайомився з Володимиром Дідухом. А невдовзі народився «Явір». «Це був 1966 рік. Мене знайшли Євген Ігнатов та Микола Гуменюк, запропонували створити квартет. Валентин тоді в Мінську працював, то ми його викликали назад і почали репетиції. Розспівувалися на Русанівці в лозах: там якраз будували Венецію, так ми під земснаряд і розспівувалися», — згадує Володимир Дідух.

Новий колектив отримав «прописку» в Київській філармонії. А потім знаменитий режисер Борис Шарварко запросив їх до Укрконцерту. І почалася бурхлива гастрольна діяльність. Хоча більшість концертів випадала все ж на околиці «неосяжної Батьківщини». «Так уже якось складалося перспективне планування, що російські колективи їздили виступати в Сочі, в Гагри, а нас спроваджували на Далекий Схід, Магадан, Архангельськ. А з Донецька ми взагалі тоді не вилазили, і скрізь нас гаряче приймали. Співали українських пісень, російських. Співали «Блоху» Мусоргського», — розповідає пан Володимир. З часом «Явір» став суто національним колективом. А візиткою його, крім народних пісень, стали пісні Олександра Білаша — «Явір і яворина», «Долиною туман тече», «Ясени»...

На той час у колективі замість тенорів Євгена Ігнатова та Миколи Гуменюка уже співали Євген Пруткін та Олесь Харченко (а загалом за свою історію склад «Явора» змінювався шість разів). Саме в такому складі «Явір» об’їздив і військові частини в Монголії, Угорщині, Польщі, і Афганістан, і Чорнобиль — співаки отримали посвідчення учасників бойових дій в Афганістані та ліквідаторів аварії на ЧАЕС. І саме в такому складі «Явір» у 1985 році став лауреатом Шевченківської премії.

Усі, хто знав Валентина Реуса, відзначають його надзвичайну скромність і спокійну, врівноважену вдачу. «Він був спокійний, спілкувався не з багатьма. Це я люблю поговорити, а Валентин більше мовчав», — каже Володимир Дідух. Але всі негаразди він глибоко переживав у душі. Напередодні смерті він забрав iз лікарні дружину, яка перед тим перенесла операцію. Видно, хвилювання таки далося взнаки — 26 вересня у співака стався інсульт.

Поховають Валентина Реуса в Києві на Лісовому кладовищі.

29 травня

Інші дати
Народився Петро Карманський
(1878, м. Цєшанув, Польща - 1956) - український поет, педагог,перекладач, член групи письменників "Молода муза". Представник раннього українського модернізму. Автор збірок віршів "З теки самовбивці", "Блудні огні", "До сонця". Переклав "Божественну комедію" Данте, окремі твори Гюго та ін.
Засну, як легіт, в сірій скибі, Розвіюсь, мов рідка імла, Візьму з собою злидні й болі, Оставлю вам самі діла. (Петро Карманський)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі