chrome firefox opera safari iexplorer

Правнук Михайла Коцюбинського вже близько двох місяців в зоні АТО

05 вересня 2014 о 10:37

Поки у Чернігові готуються до відзначення 150-річного ювілею класика нашої літератури Михайла Коцюбинського (який відзначатимуть 17 вересня цього року), його правнук Ігор вже близько двох місяців воює в АТО під Луганськом, пише газета «День».

Ігорю Коцюбинському 49 років. Він очолює Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського.

Повістка нащадку письменника прийшла ще 17 березня, а із сьомого липня — він несе службу під Новоайдаром Луганської області.

«Чоловіку вдається подзвонити лише кілька разів на тиждень. Коротко повідомляє, що живий-здоровий і — все. Загалом зв’язок під Луганськом дуже поганий, — розповідає «Дню» дружина Ігоря Коцюбинського Наталія Коцюбинська. — Каже, що у військових на передовій та у нього особисто — високий морально-вольовий дух. Але легко на фронті не буває. Умови служби складні. Всі вірять у перемогу й готові боротися за неї до останнього. Єдине, що турбує чоловіка, — певна невизначеність команд: що робити далі, як діяти... Відверто зізнається, що не завжди керівництво дає чіткі та конкретні завдання».

 

 

Джерело: "День"
Розділи: Суспільство

20 вересня

Інші дати
Народився Михайло Жук
(1883, м. Каховка - 1964) - український живописець, майстер станкової грамоти та кераміки. Автор робіт "Дівчина в кріслі", "Гуцул", "Портрет батька", хрестоматійних портретів М. Воронного,  Г. Нарбута, О. Мурашка.
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути