chrome firefox opera safari iexplorer

Останки Івана Федоровича перепоховали у монастирі св. Онуфрія у Львові

18 грудня 2014 о 16:28
pslava.info

Понад чотири десятиліття останки Івана Федоровича, який надрукував перший «Буквар» та відновив книгодрукування в Україні, перебували у Музеї мистецтва давньої української книги у Львові. Сьогодні, 18 грудня, їх перепоховали у місці, де колись і знайшли – у церкві монастиря св. Онуфрія. Участь у перепохованні взяли представники всіх конфесій України.

Про це повідомляє кореспондент ІА ZIK.

Перепоховати останки Федоровича було мрією покійного директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького, який знайшов кістки під час ремонтних робіт у 1971 році. Однак через різні причини, цей задум вдалося реалізувати тільки зараз після досліджень останків польськими науковцями.

Як розповів президент Благодійного фонду імені героя України Б.Г. Возницького Ігор Жук, дослідники не на 100% впевнені, що останки належать друкарю.

«Ми впевнені на 99%. Щоб ми на 100% були впевнені, потрібно мати нащадків друкаря, аби зробити повний аналіз. Дослідження, яке зробили у Вроцлавському університеті, свідчить, що кістки належать друкарю. У них більший вміст ртуті, олова, свинцю. Науковці вказали у своєму звіті, що ця людина повинна була однозначно займатися книгодрукуванням», – розповів Ігор Жук.

Він також додав, що у раці із останками Федоровича є кістки й іншої особи. Дослідження показали, що ці люди були родичами. Оскільки друкар був похований із сином, то це також доводить, що останки належать Івану Федоровичу.

Зазначимо, крім раки із останками друкаря, перепоховали ще три.

«Ми знаємо, що у ніші було поховано чотири особи, але ще був склеп, де теж знайшли останки. Фактично повністю не збереглося жодного скелета. Це все останки. Тому ми вирішили, що потрібно перепоховати чотири раки», – розповіла директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького Лариса Возницька.

У перепохованні брали участь священнослужителі різних конфесій.

«Цей проект (дослідження останків Федоровича і їх перепоховання, – ред.) ми назвали таким, що об’єднає всю Україну. Ми звернулися до владик всіх конфесій: УАПЦ, УПЦ (КП), УПЦ (МП), УГКЦ, РКЦ. Всі підтримали нас», – додав І. Жук.

Урочистості почалися із панахиди у храмі Успіння Пресвятої Богородиці (УАПЦ), де Іван Федорович працював. Після богослужіння процесія з останками рушила до монастиря св. Онуфрія (УГКЦ). Дорогою біля кожної церкви колона зупинялася. Таким чином віддавали шану людині, яка відновила книгодрукування в Україні. У церкві монастиря після панахиди раки заклали у стіну, а священнослужителі запечатали поховання.

Зазначимо, у стіні також встановили копію надгробної плити Федорова, яку зробили на основі рисунку церковного діяча, богослова та історика, професора і ректора Львівського університету Модеста Гриневецького, який у свій час бачив цю плиту і замальовував її.

«Коли Гриневецький побачив плиту, то вона вже була знищена. У деяких місцях написи вже стерлися. Він замалював усе, що побачив. У нас було багато дискусій, як відтворити плиту: весь текст чи лише той, який зарисував Гриневецький. Але вирішили зробити таку, яка є на малюнку», – розповів І. Жук.

Він додав, що над плитою з вапняку працював львівський скульптор п. Орест. Ігор Жук не уточнив прізвище скульптора, зазначивши, що він навіть на своїй візитці прізвища не вказує.

«Ми зверталися до багатьох спеціалістів, але п. Орест нічого не хотів, лише попрацювати над плитою. Він сказав: «Якщо вам потрібно, то я її зроблю за два дні», – розповів Ігор Жук.

23 липня

Інші дати
День преподобного Антонія Печерського
(бл 982 – 1073)святий Православної церкви, церковний діяч Київської Русі, засновник Києво-Печерського монастиря і будівничий Свято-Успенського собору.  
«Приходь до своєї віри добрими справами» (Феодосій Печерський)
Розгорнути
День пам’яті Памво Беринди
(між 50-70 роками 16 ст., смт. Єзупіль, Івано-Франківська область – 1632) – український культурний діяч, лексикограф, видавець. Найвизначніша праця – перший друкований українский словник ««Лексикон словенороський» 1627 року, який став цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою.  
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі