chrome firefox opera safari iexplorer

Фінансові проблеми ледь не загнали реставраторів у комунальне рабство

28 лютого 2015 о 10:55
strport.ru

Реставраційний інститут у Львові покинули напризволяще. Державі байдуже, що відбувається в пам’яткоохоронній сфері, а місцева влада намагалася «приручити» львівських реставраторів. В Україні є лише дві експертні установи, які можуть на науковому рівні працювати з пам’ятками архітектури: державні науково-дослідні інститути «Укрпроектреставрація» (Київ) та «Укрзахідпроектреставрація» (Львів), які використовують науковий підхід у реставрації пам’яток архітектури. Львівський інститут працює у західних областях України. До речі, саме завдяки напрацюванням фахівців із «Укрзахідпроектреставрації» центр Львова в 1998 році був включений до світової спадщини ЮНЕСКО.

З моменту свого створення інститут був державним підприємством, науковці якого, намагаючись дотримуватися пам’яткоохоронного законодавства, не раз виступали проти новобудов у львівській зоні ЮНЕСКО. Забудовники та місцева влада нечасто прислухались до думки фахівців, втискаючи в історичне середовище чергову «висотку». Та, незважаючи на це, завдяки «Укрзахідпроектреставрації» вдалося врятувати чимало львівських пам’яток.

Комунальна кабала

Нещодавно навколо установи розгорівся скандал, адже інститут пропонували перевести у комунальну власність. Цікаво, що робили це тихцем і без обговорення з колективом, який аж ніяк не хоче опинитися в підпорядкуванні тих, від кого часто доводиться обороняти пам’ятки древнього Львова. Прохання про зміну форми власності до міської ради надіслав директор інституту, який на своїй посаді працює півтора року. Аби дізнатися, що спонукало очільника установи до цього, «УМ» надіслала інформаційний запит, проте, на жаль, відповіді ми так і не дочекалися. Але працівники інституту мають листа, у якому директор підприємства просить міського голову «прискорити» процес переведення установи в комунальну власність, зважаючи на важкий фінансовий стан. Далі на одному з засідань сесій міської ради депутатам пропонувалося проголосувати за таке рішення. Варто наголосити, що часто-густо питання в порядку денному сесії з’являються через кілька місяців різноманітних опрацювань. А опрацювання цього питання, зважаючи на дату листа-прохання від директора інституту, зайняло кілька днів. Депутати, щоправда, висловилися проти і дуже здивувались самій пропозиції.

«В Україні є лише дві такі інституції. — коментує ситуацію «УМ» Володимир Гірняк, депутат Львівської міської ради. — На мою думку, зараз не на часі переводити інститут у комунальну власність, адже «Укрзахідпроектреставрація» працює не лише для громади Львова, а й над проектами по всій Україні. Тому інституту треба допомогти в інший спосіб. Зокрема, надати пільги по оренді в розмірі однієї гривні на рік та замовляти проектну документацію на реставраційні роботи в інституті, яких в останні роки майже немає».

Працівники ж установи про намір перевести інститут у комунальну власність дізналися від журналістів. «Про те, що нас планують перевести в комунальну власність, ніхто не повідомляв, — розповідає «УМ» Оксана Бойко, старший науковий співробітник ДП «Інститут «Укрзахідпроектреставрація». — 17 листопада відбулися збори колективу інституту, на яких порушили питання про членство у профспілці, питання банку, в якому краще обслуговуватися, про непроведений аудит, про фінансові проблеми інституту — та й розійшлися. А через два дні на сесії міської ради раптово виринуло питання про переведення інституту в комунальну власність. Якби не журналісти, присутні на сесії, то ми б і не довідались про ганебну ідею перетворення державного наукового інституту у маргінальну кишенькову структуру».

Працівники установи категорично проти таких намірів, адже розуміють, що ці дії ведуть до знищення цілої реставраційної галузі в Україні. Перетворивши інститут на комунальне підприємство, міська влада зможе маніпулювати незалежною думкою науковців. Крім того, працівники «Укрзахідпроектреставрації» побоюються, що після зміни форми власності влада спробує забрати орендовані установою приміщення в центрі міста, які для багатьох є ласим шматком. Річ у тім, що інститут розташовується в історичній частині міста — у приміщеннях Бернардинського монастиря. За словами працівників, одна з відомих львівських ресторанних мереж уже цікавилася інститутськими приміщеннями.

Реставратори забили на сполох: написали листи Президенту, Прем’єр-міністру і Голові Верховної Ради, зібрали прес-конференцію. Потім провели чергові збори, на яких були представники міської ради. Останні обіцяли забезпечити інститут роботою, але лише після того, як його для чогось переведуть у комунальну власність. Незрозуміло тільки, а що зараз заважає міській владі замовляти проектну документацію в державного підприємства? Можливо, те, що реставратори не погоджуються з кількаповерховими мансардами чи скляними новобудовами в зоні ЮНЕСКО?

Життя на самозабезпеченні

Варто зазначити, що держава вже давно покинула «Укрзахідпроектреставрацію» напризволяще і вже шість років, м’яко кажучи, ігнорує її проблеми, тож установа ледь зводить кінці з кінцями. «Ми створені як державне підприємство, — говорить Оксана Бойко. — Цілком зрозуміло, що розраховуємо на державні замовлення. Проте сьогодні вони трапляються вкрай рідко. Конкурувати ж iз приватними структурами за клієнтів ми не можемо, бо послуги інституту обходяться дорожче». Інститут повинен сам на себе заробляти ще й сплачувати усі податки та величезну суму оренди за приміщення. Як повідомили «УМ» у міській раді, за 1129 квадратних метрів приміщення за 11 місяців 2014 року Інституту нарахували 473 тисячі гривень лише орендної плати. Певна річ, вартість проектних послуг «Укрзахідпроектреставрації» виходить вищою, ніж у приватних фірмах, що сплачують лише єдиний податок. Порожнім гаманець установи буває ще й тому, що за вже виконані роботи оплати доводиться чекати роками. В першу чергу це стосується Львівської міської ради, яка не поспішає розраховуватися за проектну документацію.

Без тепла і грошей

Львівські реставратори працюють iз пам’ятками архітектури не завдяки державі, а, швидше, всупереч. Три роки реставратори працюють у холодних приміщеннях, бо грошей на опалення немає. «Ми вже навіть про себе забули, одяглись і працюємо, — говорить пані Оксана. — Але ж маємо архів та бібліотеку, які потребують відповідної температури. Там зберігається важлива інформація про пам’ятки. Без опалення документи псуються». До слова, своїм архівом реставратори пишаються, адже він формувався з величезної дослідницької та проектно-реставраційної документації, яку інститут напрацював упродовж усіх 70 років свого існування.

А нормальної заробітної плати фахівці установи не бачили аж з 2009 року. За словами реставраторів, їхня зарплата залежить від того, скільки приватних замовлень було виконано: інколи 360 гривень на місяць, часом 160, буває і 1000 гривень, які отримують дипломовані фахівці. Тож зберігати архітектуру, якою пишається Україна, фахівців штовхає лише любов до своєї справи.

Місто допомагати не уповноважене

Міська влада, зрештою, могла б і посприяти установі та надати орендовані приміщення за пільговою ціною — по 1 гривні на місяць. У Львові така практика досить поширена і багато неприбуткових громадських організацій орендують приміщення саме за пільговою ціною. Проте у відповіді на наш інформаційний запит Львівська міськрада пояснює, що «Укрзахідпроектреставрація» в пільгову категорію не потрапляє і з подібним листом-проханням до міста не зверталася. Що ж до причин, які спонукали чиновників перевести інституцію у комунальну власність, юридичне управління міськради повідомило газеті, що в «управлінні відсутня інформація щодо причин переведення ДП «Укрзахідпроектреставрація» в комунальну власність, оскільки таке питання не розглядається наразі Львівською міською радою». Чи не означає оте «наразі», що в майбутньому питання про переведення в комунальну власність усе-таки постане знову?

«Уже була заява міського голови, що він хотів просто врятувати інститут, — каже Андрій Салюк, голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. — Інститут дійсно варто рятувати, але для цього, в першу чергу, треба було б забезпечити своєчасну оплату виконаних ними робіт. Державний науково-дослідний інститут «Укрзахідпроектреставрація» має залишатися тільки в державній власності, адже саме такі установи формують напрям діяльності в пам’яткоохоронній сфері. Зокрема, як правильно підходити до реставрації пам’яток та збереження культурної спадщини, вони формують державну політику у цілій пам’яткоохоронній сфері. І переводити таку інституцію на рівень комунального підприємства, з державної точки зору, — неправильно. Збереженням та розвитком інституту мала б займатися держава».

А держава створила комісію

Поки місто намагалося своєрідно «допомогти» установі, профільне міністерство створило комісію. Отримавши інформаційний запит, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не відповіло на поставлені запитання, лише повідомило, що діє комісія, яка розглядає запитання стосовно оптимізації системи держпідприємств, і зокрема «проводиться робота щодо оптимізації діяльності» «Укрзахідпроектреставрації». Цікаво, що колектив інституту про таку роботу також не знає, на їхній запит Мінрегіон повідомив, що переводити інститут у комунальну власність не планують. Залишається лише сподіватися, що за словом «оптимізація» не приховується скорочення чи ліквідація установи.

Джерело: umoloda.kiev.ua
Розділи: Суспільство

22 липня

Інші дати
Народився Милиця Симашкевич
(1900, м.Кам’янець-Подільський – 1976), український художник театру і кіно («Коліївщина», «Наталка Полтавка», «Багата наречена», «Кармелюк», «Вершники», «Кубанці», «Майська ніч».  
«Художник повинен бути в своїх творах дзеркалом громади, але дзеркалом високої ціни, в котрому б одбивалась жизнь правдива, добре спорядкована й згрупована, освічена вищою ідеєю.» (Іван Нечуй-Левицький).
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі