chrome firefox opera safari iexplorer

У Луцьку розкажуть про кохання князя Любарта та інші романтичні історії міста

10 лютого 2015 о 11:26

Лучани свій середньовічний замок, котрий, до речі, став одним із семи чудес України, частіше називають замком Любарта. Литовсько-руський князь, останній правитель об'єднаного Галицько-Волинського князівства. Любарт прийняв християнство, а разом з ним й ім'я Дмитро. Проте відомий більше за іменем світським, а також – як будівничий кам'яного замку у древньому Лучеську.

Комунальне підприємство «Центр туристичної інформації та послуг» наступної неділі проводить екскурсію, котра багатьом і лучанам стане відкриттям. Адже присвячена вона незвичній темі і має назву “Романтичні історії мого Луцька”, розпочнеться наступної неділі від Луцького замку. Організатори обіцяють розказати про кохання князя Любарта до своєї дружини, а також про любовні інтриги, драми середньовічного Луцька, таємниці та пікантні подробиці з життя відомих особистостей...

Відомо, що у XIV столітті правителі Галицько-Волинського князівства та Великого князівства Литовського вирішили поріднити династії Романовичів та Гедиміновичів. Литовський князь Любарт одружується із волинською княжною Агрипіною, донькою князя Андрія ІІ Юрійовича. Старий князь давно плекав мрії про цей шлюб. Було вирішено, що Любарт після весілля отримає луцький наділ, де й поселиться з молодою дружиною.

Весілля відбулося 1331 року і після нього Любарт отримав титул князя Луцького. Молодята поселилися у Луцькому замку – на той час дерев’яному. Любарт вирішив зводити замок кам'яний, і він таки був збудований, простояв уже кілька століть. А ось в особистому житті Любарту не дуже пощастило: його кохана дружина невдовзі після весілля захворіла і померла, не залишивши князеві, чиє ім'я стало одним із символів Луцька, дітей.

Наталія Малімон“День”

15 серпня

Інші дати
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути