chrome firefox opera safari iexplorer

Культурна спадщина із радянською символікою: знищувати чи рятувати?

27 травня 2015 о 11:10

У боротьбі з радянською спадщиною українські політики і бюрократія часом копіюють ставлення до культури, характерне для тоталітарних систем, вважають мистецтвознавці.

Щодня перед очима сотень тисяч киян і гостей міста пролинають станції київського метро. Оформлення інтер'єру станцій знайомить з різними епохами історії України. Цей декор — найвідоміша візитівка української столиці. І, можливо, тому саме з метрополітену бере свій початок декомунізація.

Відповідно до законів про декомунізацію, що набули чинності в Україні з 21 травня, місцева влада повинна, зокрема, подбати про знесення усіх пам'ятників комуністичним вождям та очистити фасади будівель від символіки тоталітарного режиму.

«Де радянські пам'ятники, там і війна»

Комісія з питань культури Київради ще 6 травня підтримала проект рішення про демонтаж комуністичної символіки на станціях столичної підземки. У проекті йдеться про дев'ять станцій, де передбачається демонтаж і монументальних ансамблів, а також мозаїчних панно, якими розписані стіни. Ініціатор проекту – депутат Київради від фракції «Свобода» Руслан Андрійко.

«Я не знавець мистецтва, але зберігати навіть високохудожні твори із зображенням того ж червоноармійця – це все одно, що в німецькому метро зберігати дуже красиві роботи, але з Адольфом Гітлером або бравими воїнами СС», — пояснює свою позицію автор проекту в спілкуванні із ЗМІ. «Це символи окупаційного режиму. І якими б красивими вони не були, потрібно від них позбавлятися. Тому що там, де зберігаються такі пам'ятники радянського режиму, там і зараз війна і окупація», — зазначає молодий депутат, маючи на увазі ситуацію на Донбасі.

Випадково чи ні, але саме переселенці з Донбасу виступили з громадською ініціативою зберегти від знищення, зокрема, мозаїчні панно в київському метрополітені як пам'ятники монументального мистецтва. Вони ініціювати створення експертної комісії на рівні держави з істориків, архітекторів, мистецтвознавців. "Інакше — невідомо, коли, де і кому спаде на думку знищувати пам'ятники культури. Без експертної оцінки ми ризикуємо, ведучи боротьбу з радянським, повторити саме радянський підхід. Коли ухвалювались рішення про знищення художніх творів з вердиктом «ідеологічно ворожий», — зазначає в розмові з DW Євгенія Моляр, мистецтвознавець арт-фонду «Ізоляція».

Він виступив проти знищення пам'ятників скопом. Сам арт-фонд «Ізоляція» був заснований в 2010 році в Донецьку на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів. І його основна діяльність пов'язана з підтримкою індустріальної культури. У червні 2014 року територію колишнього заводу захопили незаконні озброєні формування «ДНР», а сам фонд «емігрував» до Києва. Ще в Донецьку фонд ініціював проект з дослідження монументально-декоративного мистецтва України в радянський період. «Коли виникло питання про демонтаж таких пам'ятників, зрозуміло, ми не могли залишитися осторонь», — пояснює Моляр.

«У боротьбі з радянським не варто ліберальничати»

Але подібні ініціативи, як і самі пам'ятники радянського часу, у багатьох киян викликають вкрай негативні асоціації. Ті, хто зараз ліберальничає і намагається врятувати пам'ятники радянського періоду, так і не зрозумів причини трагедії, яка відбувається нині в Україні, вважає філософ і культуролог з Києво-Могилянської академії, публіцист Ігор Лосєв. Він якраз солідарний з ініціатором проекту в тому, що саме консервація радянського культурного середовища на Донбасі і сформувала усіх тих, хто підтримав сепаратистів і підштовхнув країну до війни.

«Якщо хтось пускає псевдоестетичну слину за тоталітарним мистецтвом, хай ходить в музей тоталітаризму, платить гроші і насолоджується чим завгодно. Навіть ця мозаїка в метро, це не культурна спадщина – це монументальна пропаганда тоталітаризму. Звичайно, вона може бути талановитою, але від цього не перестає бути злочинною. І звільнятися від неї потрібно радикально», — вважає співбесідник DW Лосєв.

Дірка в історії?

Відомо, що до 28 червня департамент комунальної власності Києва має визначити перелік усіх об'єктів, які однозначно підлягають демонтажу як в метро, так і в місті, розповіла DW керівник прес-служби Київського метрополітену Наталія Макогон. «Ми чекаємо на прописаний механізм фінансування й чіткий алгоритм дій», — каже представниця метро. Адже це стосується й технологічних процесів у метро, оскільки всі символи мають і практичну складову.

Наприклад, символічні зірочки розташовані на вентиляційних решітках. І якщо їх демонтувати, то одразу ж потрібно встановлювати нові решітки. Адже люки в метро не можуть залишатися відкритими. Так само поки не зрозуміло, що саме і як демонтувати в мозаїчних панно чи комплексних ансамблях. «Наприклад, на станції „Вокзальна“, яка також є пам'ятником архітектури, латунні медальйони символізують історичні епохи від Київської Русі до радянської України, зрозуміло, із зображенням Леніна. Якщо ми прибираємо 20-е століття, то тут же постає питання, чим ми його тоді замінюємо?» — пояснює ситуацію Макогон

Без політизації

Але доки немає остаточних рішень, полеміка довкола демонтажу пам'ятників посилюється і у суспільстві, і в експертному середовищі. Мистецтвознавець Національного художнього музею України Людмила Ковальська, підтримуючи ініціативу зі збереження пам'ятників, каже: «Я пам'ятаю, як на початку 90-х років ми збирали по крихтам твори українських художників 20-30-х років, які влада піддавала знищенню . Але навіщо нам зараз все це знову повторювати? Тобто, ми знову своїми руками створюємо чергову руїну, намагаючись зруйнувати цілий пласт культури 60-80-х років», — підкреслює мистецтвознавець.

Багаторічні соцопитування показували низьку популярність комуністичної ідеології в Україні, розповів DW доктор соціологічних наук, співробітник Інституту соціології НАНУ Олександр Стегній. Тому апріорі можна передбачати, що загальне тло щодо ставлення суспільства до закону про декомунізацію не буде негативним, каже соціолог. А от до демонтажу пам'ятників епохи може бути різне ставлення, зауважує вчений.

Але для цього і існують експертні ради та громадські ініціативи, до яких влада повинна була б прислухатися. «Головне, щоб цим не займалися політикани заради політичних дивідендів», — каже соціолог. Схожу думка кореспондент DW випадково почув і у столичному метро від мешканки Києва. «Ми можемо переглянути своє ставлення до історії. Але головне — щоб її не заполітизувати, бездумно демонтуючи пам'ятники. Інакше це як висмикнути сторінки з книжки і сказати, що їх не було. Все, забули».

Джерело: DW
Розділи: Суспільство

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути