chrome firefox opera safari iexplorer

Бакота, приголомшливе місце України, яке варто побачити в своєму житті… (фото)

09 серпня 2015 о 13:46
tourbaza.com

За своєю історією це село (раніше місто), тепер і вже давно затоплене. Було розташоване за 55 км від залізничної станції Кам’янець-Подільський. Бакота вперше згадується у літопису 1024 року. У XIII столітті — велике місто, найважливіший політично-адміністративний центр Дністровського Пониззя (з XIV століття — Поділля), яке входило до Галицько-Волинського князівства. У XII столітті Бакота займала площу близько 10 гектарів з кількістю населення біля 2,5 тисяч чоловік. Свою тяжку історію Бакота поховала  в 1981 році, коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено в сусідні міста, а сам населений пункт повністю затоплений водою.

Сьогодні Бакотою умовно називаються місця уздовж берега Дністра. Колись вона була столицею сьогоднішнього Поділля, а тепер вона стала частиною Національного природного парку «Подільські Товтри». Цим місцем неможливо не захоплюватися і не полюбити його.

Саме ж слово “бакота” перекладається як “бажане”. І дійсно, місце це дуже бажане, адже досить його тільки раз відвідати, як хочеться приїжджати туди знов і знов. На цьому місці кожен відчуває спокій у гармонії з природою.

 

Бакота 4

 

Бакота 1

 

Бакота 10

 

Бакота 7

 

Бакота 8

 

Бакота

 

Бакота 6

 

Джерело: Турбаза
Розділи: Туристичні новини

20 вересня

Інші дати
Народився Михайло Жук
(1883, м. Каховка - 1964) - український живописець, майстер станкової грамоти та кераміки. Автор робіт "Дівчина в кріслі", "Гуцул", "Портрет батька", хрестоматійних портретів М. Воронного,  Г. Нарбута, О. Мурашка.
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі