chrome firefox opera safari iexplorer

У Чернівцях — найоригінальніша Миколаївська церква в Україні

12 січня 2016 о 10:08
risu.org.ua

Люди називають її храмом з покрученими куполами або “п’яною” церквою. Ніде в Україні не знайти подібної архітектури, а ось в Румунії – так. Власне, чернівецька церква була збудована за зразком одного із румунських соборів, пише Наталія ФЕЩУК для РІСУ.

У столиці Буковини є небагато храмів, які входять до екскурсійних маршрутів. Церква Святого Миколая Чудотворця УПЦ (МП) належить до тих, яку не оминає жоден турист. Чернівчани вже звикли до незвичних куполів храму, а ось гості міста зводячи очі вгору, не перестають дивуватися, як хтось так майстерно їх спроектував.

З центру міста сюди, на вулицю Руську, 35, зовсім недалеко. З Центральної площі добре видно греко-католицький собор Успіння Пресвятої Богородиці, а кілька метрів нижче з протилежного боку – Миколаївська церква. Як не дивно, але ці два храми поєднує історія: впродовж 60-80-х років часів Союзу у Миколаївському храмі зберігався іконостас із греко-католицької церкви.

30 років в ролі собору

Навколо церкви Миколая Чудотворця – ошатне подвір’я, поруч — резиденція Буковинського митрополита УПЦ (МП) чи, точніше, консисторія Буковинської єпархії. Якщо храм вражає зовні, то всередині – абсолютно звичний інтер’єр. Єдине, що у церкві темно, часом здається, що аж занадто.

Тут мало вікон, а по двох боках – ще й два великі балкони чи приділи: на одному з них є окремий іконостас, на другому розташувалася парафіяльна бібліотека. Піднятися сюди можна сходами при вході у храм. Тому перше, що запитую свого екскурсовода, архимандрита Нікіту (Сторожука), секретаря консисторії, чому церква така темна. “Бачите, у церкві мало бути темно — так архітектор задумав, і віконечка такі маленькі. І це свого роду символізм: ми — в земному світі, де не зовсім світло, а збираємося перейти в інший світ, де багато світла”, — відповідає по-філософськи.

chernivci2

 risu.org.ua

Сам храм – зовсім не старий. Йому немає ще й ста років. Зведений перед початком Другої світової війни, він несе у собі румунську домінанту: збудований у неорумунському стилі та у румунський період на Буковині. Дуже цікавим є і покриття: дах церкви викладений черепицею за малюнком народного орнамента.

Коли у часи войовничого радянського атеїзму церкви закривалися, Миколаївський храм завжди діяв. Більше того, коли був закритий головний православний собор Чернівців – Святого Духа, Миколаївська церква виконувала впродовж 30 років роль катедри. Саме тому у багатьох виданнях цю церкву називають собором Миколая Чудотворця, хоча це зовсім не собор.

Як та церква, що на румунських грошах

— Коли у 1783 році з Радівців до Чернівців була перенесена єпископська катедра, — розповідає архимандрит Нікіта, — то єпископ побачив тут три православні церковці, дуже схожі між собою – Миколаївську на вулиці Сагайдачного, Успенську на Зеленій і Параскеви Сербської на Заньковецькій. Нині Радівці – це місто сучасної Румунії, Сучавський повіт, у 12 кілометрах від українського кордону. І тоді єпископ вирішує побудувати кафедральний собор – на теперішній вул. Б. Хмельницького. Нині на тому місці вже зовсім не церковне приміщення. Після того була зведена ще одна кам’яна церква – Параскеви Сербської на вул. Заньковецької. А у 1927 році громада Миколаївської церкви — дерев’яної, вирішує збудувати більшу. До слова, ця дерев’яна церква досі стоїть.

Храм зодчі звели за зразком одного із шедеврів румунського середньовічного зодчества: православного Успенського собору у місті Куртя-де-Арджеш — місця поховання румунських королів.

Миколаївський собор почали будувати у 1927 році, саме коли Буковинська митрополія активно взялась за розбудову православних храмів в зрумунізованих Чернівцях. До 1939 року будівництво завершили. До слова, румунський собор, за аналогом якого збудували Миколаївську церкву у Чернівцях, входить у трійку кращих соборів Румунії. Він навіть зображений на банкноті номіналом один румунський лей.

risu.org.ua

 risu.org.ua

Улюблена легенда екскурсоводів

Румунський стиль – і у головному вході в Миколаївську церкву: ґанок з колонами та аркадою. Що цікаво, ввійшови у храм, головний вівтар знаходиться не прямо, а справа. Бо головний вхід проектантам хотілося зробити на одну з найважливіших магістралей Чернівців — вулицю Руську. Церква розписана фресками – вже в радянський період. Наприклад, є фреска, що зображує хрещення князя Володимира Великого.

У вічі кидається велика гарна люстра і вітражі на головному куполі. Вітражі були виготовлені у Бухаресті.

Жоржета Дамьян – прихожанку храму. Вона завідує тут бібліотекою і пише книгу про храм. Бібліотека збиралася з 1991 року, і на початку налічувала більше 70-ти тисяч книг.

Жінка каже, щоразу дратується, коли екскурсоводи, приводячи у церкву групи туристів, розповідають їм легенду про покручені куполи: мовляв, будівничі замурували там жінок, а куполи начебто від мук і болю покрутилися Насправді, додає жінка, ця легенда стосується румунського собору. Хоча правди тут – ні на йоту.

— Протягом 12-ти років, скільки будувалася церква, тут працювало три архітектори, — розповідає Жоржета Дамьян. – Пауль Хітзігратх, Вірджіл Іонеску та Андрій Іванов. — Перший проект датований 1927 роком. Коли зводилася церква, працював цілий архітекурний відділ. А хто є автором початкового проекту – невідомо. Будівництво церкви починалося при митрополиті Нектарію Котларчуку, а завершувалося при митрополиті Віссаріоні Пую. Наскільки відомо, церква вже була змурована, куполи були готові і прямі. Але коли митрополит Віссаріон став єпископом (а його перша катедра була саме в румунському місті Куртя-де-Арджеш), то він захотів, щоб чернівецький храм був подібним до румунського. Наказав ті куполи знести, і збудувати покручені.

risu.org.ua

 risu.org.ua

Церква побудована між двома магістральними вулицями, тому були два рівнозначні входи, але використовується один. Храм діяв в усі роки Радянського Союзу. Лише у 1960 році, коли настоятель пішов на пенсію, другого не поспішали давати, але церкву не знімали з реєстрації, так і тримали рік у підвішеному стані. З 1960 року до 1990-го церква виконувала роль головної катедри православної Буковини.

Незавершена усипальниця буковинських єпископів

Незважаючи на те, що Церква Миколая Чудотворця є, так би мовити, другим головним храмом УПЦ (МП) на Буковині, однак сюди приходить не менше людей, ніж у головний собор.

— Наша церква цікава ще й тим, — додає архимандрит Нікіта, — що вона єдина на всій Буковині має ще напівпідвальне приміщення. Зараз там — храм преподобного Феодосія Чернігівського, зберігаються його мощі. А планувалося як усипальниця для буковинських єпископів. Але Друга Світова війна не дала змоги зреалізувати ці плани. Зараз щонеділі у нас відбувається три Служби Божі – о 6-й ранку, о 8-й та 10-й годинах. І одна із Служб – саме у підвальній церкві. Хоч церква зведена у румунському стилі, але Служби Божі румунською не служаться.

Власне, якщо розповідати про історію Миколаївської церкви, то не можна не згадати сусідню греко-католицьку церкву, і навпаки. Адже впродовж 30-ти років – з 1961-го до початку 90-х у церкві Миколая Чудотворця зберігався головний іконостас із греко-католицького собору Успіння Пресвятої Богородиці. Православні поставили його на місце свого, а свій старий іконостас перенесли в інший приділ. А ще Миколаївська церква зберегла місцевим греко-католикам ікону Матері Божої Чернівецької. Це чудвотворна ікона “Надія Безнадійним”, яка особливо допомагає бездітним родинам.

Картина храму-двійникаВзагалі, унікальна Миколаївська церква не лише своїми куполами. Приміром, ще тим, що свого часу один із настоятелів проводив заняття у недільній школі для глухонімих дітей – мовою жестів.

А що стосується самої унікальності церкви в архітектурному плані, то, скажемо так, Миколаївська церква вже має на Буковині і свого двійника: церква у селі Грушівці теж зведена із покрученими куполами. Картина, на якій зображений цей сільський храм, нині висить в коридорі резиденції митрополита Буковини.

23 липня

Інші дати
День преподобного Антонія Печерського
(бл 982 – 1073)святий Православної церкви, церковний діяч Київської Русі, засновник Києво-Печерського монастиря і будівничий Свято-Успенського собору.  
«Приходь до своєї віри добрими справами» (Феодосій Печерський)
Розгорнути
День пам’яті Памво Беринди
(між 50-70 роками 16 ст., смт. Єзупіль, Івано-Франківська область – 1632) – український культурний діяч, лексикограф, видавець. Найвизначніша праця – перший друкований українский словник ««Лексикон словенороський» 1627 року, який став цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою.  
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі