chrome firefox opera safari iexplorer

Як розвивати здібності маленького українця?

02 березня 2016 о 09:35
rebenok.by

Нерідко батькам би хотілося, щоб їхні діти були креативними. Знаходили нестандартні рішення проблем, вільно себе почували у всіх сферах мистецтв, мали відчуття стилю і займалися цікавою справою, до якої підходили творчо. Але не менше хочеться, щоб діти слухали нас і вчителів, слідували чіткому розпорядку дня і правилам, не створювали нікому проблем, не відволікали від важливих справ і навіть одягалися так, щоб милувати наше око. 

Тільки все це не про креативність. Бо креативна дитина зовсім «не зручна», вона не любить послуху і робити так, як інші.Творче або креативне мислення — це нестандартний, оригінальний тип мислення, здатний привести до несподіваних рішень чи нових відкриттів. Воно потрібне у кожній професії: в ІТ, в торгівлі, військовій справі, журналістиці, юриспруденції.

Натомість сучасна система освіти побудована так, щоби плекати не креативних людей, а добрих виконавців. Вони мають беззаперечно підкорятися волі вчителя (начальника), не ставити зайвих питань, ретельно виконувати уроки (роботу), які для них визначив хтось інший.

Це стосується не лише української системи освіти. У 1990-х роках у США досліджували, наскільки діти різного віку використовують свій творчий потенціал. Результати показали, що у віці 3-5 років діти мислили креативно у 98% випадків.

Згодом тих самих дітей перевірили у віці 8-10 років — лише 32% з них використовували вповні свій творчий потенціал.

Група 13-15-літок мислила творчо лише у 10% випадків. А велика вибірка 25-літніх — лише у 2% випадків.

Такий результат може свідчити про те, що ми вчимо дітей все «робити правильно» і не шукати власних відповідей і рішень. А коли є єдино правильний шлях — починаєш панічно боятись помилок.

Ми порівнюємо дітей між собою і рівняємо на «кращих» (зокрема, відкритою системою оцінок).

Не заохочуємо ставити запитання (особливо незручні), фантазувати та вигадувати. Тобто, власноруч притуплюємо природний інтерес до світу. Єдине цікаве, що їм залишається — це віртуальний світ комп'ютерних ігор чи фільмів. А потім дивуємось, що дитина «нічого не хоче, крім комп'ютера».

І хоча чимало вчителів намагаються розвивати дитячу креативність, їм нелегко боротися з системою, та ще й знаходити на це час в геть перевантаженій навчальній програмі. Тому дуже важлива роль у цьому процесі лягає на плечі батьків.

То що нам робити, щоб наші діти росли креативними? Адже, на відміну від м'язів, «наростити» творчий потенціал не так легко. Але можливо. І не просто можливо, а цей процес ще й приносить чимало задоволення.

І батьки, і діти відчувають велике задоволення від спільного розвитку й від інтенсивно проведеного часу разом. Часу, який обов'язково залишиться теплим спогадом у серці дитини.

Запропоновані 7 способів розвивати творче мислення дитини не є взаємовиключними. Навпаки, найкраще дотримуватися їх усіх, бо вони доповнюють одні одних. І це не так важко, як може здатися на перший погляд:

СПОСІБ №1: НЕ ОБМЕЖУЙТЕ БЕЗЛІЧЧЮ ПРАВИЛ

Як не дивно, дослідження сімейного укладу в родинах особливо креативних підлітків, надруковане в американському Journal of Creative Behaviour, засвідчило, що більшість цих родин ставило перед дітьми не більше одного правила.

На противагу 5-6 правилам у «нетворчих» родинах. Тобто, розмірений порядок і чітко розписані обов'язки не сприяють креативності. Так, дітям потрібні рамки — почуття певних рамок тотожне почуттю безпеки. Але краще, коли вони достатньо широкі.

Наприклад, що «в нашій сім'ї — не б'ються» (працює тільки, коли батьки підкріплюють слова власним прикладом).

А от що стосується особистих інтересів та сфер відповідальності дитини, то хай в межах цих рамок рішення приймає самостійно: «вигадайте, як поділити цю іграшку без бійки».

Американський письменник Адам Грант це називає «цінності на противагу правилам».Наприклад, цінністю є те, що «в нашій сім'ї цінують відповідальне ставлення до обов'язків і потреб».

А свої правила дитина має встановити сама: «Скільки тобі треба часу на домашні завдання?» Або «В нашій сім'ї цінується прагнення досягати високих результатів в улюбленій справі — чим ти хочеш займатися?» (див. спосіб №5).

Тут ідеться також про зміцнення довіри до дитини і стимулювання почуття відповідальності.

СПОСІБ №2: ЗНАЙОМТЕ ДИТИНУ З КУЛЬТУРОЮ І МИСТЕЦТВАМИ:

Британський освітянин Кен Робінсон поділяє шкільні дисципліни у сприйнятті батьків так:

— найважливішими для більшості здаються точні науки і мови

— середньо важливими є гуманітарні науки (історія, географія, правознавство)

— найменш важливими вважаються всі види мистецтв.

Нейролінгвістка Тетяна Чернігівська іронічно порівнює ставлення людей до культури і мистецтв як до десерту — мовляв, можна «поласувати» після стейка, або й ні.

Натомість, сучасні дослідження діяльності мозку свідчать про зовсім протилежне. Наприклад, слухаючи музику, наш мозок працює в такому режимі, який за інших обставин ніколи і не «включається». Він значно інтенсифікує свою роботу і вибудовує нейронні зв'язки так, що в старості позбавить хвороби Альцегеймера.

Тобто, мистецтво — це не «десерт», це зовсім інший вид «корисної їжі».

Мистецтва якнайкраще сприяють розвитку творчого потенціалу. Вони демонструють, як здатна літати уява, вибудовують тонкі емоційні зв'язки, провокують створення асоціативних рядів та творять образи — а цього часто бракує у повсякденному житті.

Два рядки вірша здатні викликати в уяві цілу історію про переживання персонажа, зображення руки чи нахил дерева на картині — передати емоцію людини, мовчанка актора чи жест танцюриста — всю інтенсивність почуттів героя.

Діти здатні відчувати і вловлювати все це значно більше, ніж ми від них очікуємо.

Мистецтва глибоко надихають дітей, спонукають імітувати дорослих чи творити щось своє, а часом чинять такий несподіваний вплив, який може навіть визначити їхню майбутню професію.

Крім того, слухання, читання, споглядання — це види діяльності, які змушують зупинитися, вникнути, задуматися, виховують посидючість та глибину сприйняття, такі важливі для креативного мислення.

СПОСІБ №3: ГРАЙТЕ З ДІТЬМИ

Крім контакту з різними видами мистецтв і власних проб створити подібне, розвивати фантазію й образне мислення можна також через гру.

Фактично, усі дитячі ігри — це безперервна креація.

Батьки можуть їх спрямовувати у певне русло, провокуючи мислити нестандартно: вигадувати з дітьми казки й історії, найбільш небувалі ситуації, малювати неіснуючих тварин, літати в уяві на далекі планети, писати пісні про власні пригоди чи просто читати дітям книжки.

Участь дорослого у таких іграх надає грі особливого статусу (подібно до мистецтв, що їх теж творять дорослі) — гра не асоціюється з чимсь інфантильним, що треба «перерости», бо дорослі таким не займаються.

СПОСІБ №4: ВИГАДУЙТЕ ВАРІАЦІЇ

Це теж одна з ігор на розвиток фантазії, але дуже важлива, тому займає тут окреме місце.

Вимірювання варіативного мислення використовують у тестах для визначення рівня креативності.

Це коли людині пропонують знайти якомога більше застосувань одного предмета (наприклад, олівця) аж до найдивніших.

Варіативне мислення не тотожне креативному, але є його головною передумовою.

Це дуже корисна вправа і для дорослого, і для дитини, яка може стати спільною грою. Наприклад, можна по черзі називати предмети у природі, які бувають певного кольору (напр., синього) чи якоїсь форми (напр., трикутної), або вигадати якнайбільше страв, які можна зробити з продуктів, наявних в холодильнику.

Варіативне мислення цілком піддається тренуванню.

СПОСІБ №5: ПОКАЖІТЬ РІЗНОМАНІТТЯ ЗАНЯТЬ

Дитині буде значно легше зорієнтуватися у власних інтересах, якщо дорослі їй в цьому допоможуть.

У кожної дитини завжди є кілька талантів — просто має бути хтось, хто їх помітить, розкриє і допоможе розвивати.

Дорослому варто якнайбільше всього показати дитині. Музичні театри чи магазини музичних інструментів проводять спеціальні заняття для дітей, де знайомлять з різними інструментами, спортивні школи мають дні відкритих дверей. Такі дитячі фестивалі, як «Арсенал ідей» в Києві чи «Дитячий Форум» у Львові, на кілька днів збирають на одній території організації, які працюють з дітьми в найрізноманітніших сферах.

Та й, зрештою, дуже багато всього можна знайти просто в інтернеті.

Сьогодні у світі як ніколи важлива міждисциплінарність — а це не що інше, як творчо поєднані між собою моделі з різних сфер діяльності.

Сьогодні актуальна не лише глибина володіння якимсь предметом — її має доповнювати широта поглядів, знання з інших близьких чи далеких сфер.

І нерідко такими сферами є мистецькі: відомо, що нобелівські лаурети у сфері точних наук у порівнянні з іншими людьми у 22 рази частіше займалися театром чи танцями, у 12 разів частіше писали вірші і прозу, у 7 разів частіше творили картини і скульптуру, вдвічі частіше займалися музикою.

Тобто, ширший погляд на світ є важливою передумовою для креативного поєднання найнесподіваніших аспектів цього світу.

СПОСІБ №6: ФОРМУЙТЕ ПОЗИТИВНЕ СПРИЙНЯТТЯ СВІТУ

Здавалося б, який зв'язок між творчим і позитивним мисленням?

Прямий. Позитивне мислення — це не лише невитравний оптимізм, але й здатність мислити продуктивно.

Оптиміст в будь-якій ситуації шукає для себе корисну складову і способи її розвинути. І сам цей пошук — вже чистого роду креативність, яку можна плекати і помножувати.

СПОСІБ №7: НЕ ПЕРЕВАНТАЖУЙТЕ ДІТЕЙ

Це найважче зробити після всього сказаного, але дуже важливо — кожна дитина має мати час на роздуми, на відпочинок і вільну гру.

Вони є обов'язковою умовою для роботи креативного мислення. Про гру як елемент креативності ми вже говорили трохи вище.

Про важливість «розсіяного» або незосередженого способу мислення багато розповідають викладачі Каліфорнійського університету в своєму найпопулярнішому у світі онлайн курсі «Як навчити вчитися».

Вони стверджують, що такий спосіб мислення є критично потрібним для креативних рішень і кращого запам'ятовування.

Режим «розсіяного» мислення обов'язково треба чергувати з так званим «зосередженим» типом мислення, бо він сягає в інші, незадіяні в зосередженому стані сфери мозку.

Режим «розсіяного» мислення ми свідомо вмикаємо під час робочих мозкових штурмів, коли обмінюємось різними — до найдивніших — думками й ідеями, які здатні надихнути колег на дуже креативну назву чи рішення проблеми.

Тож творчому мисленню потрібен постійний розвиток і джерело енергії, широта поглядів, оптимізм, а також відпочинок. Надихайтесь!

Софія Рябчук, перекладач, «Видавництво Старого Лева», дослідник гармонійного розвитку дитини

Джерело: Твоє місто
Розділи: Суспільство

17 грудня

Інші дати
День пам’яті Великомучениці Варвари
Свята Варвара - християнська свята, великомучениця. 306 року в юному віці у м. Іліополі (Мала Азія) постраждала за сповідання віри Христової — за присудом місцевої влади її стратив власний батько, жорстокий язичник Діоскор. Відразу після її мученицької кончини діва Варвара стала вшановуватися християнами, як свята великомучениця. Святість діви Варвари засвідчувалася також багатьма чудесами, які відбувалися біля її гробниці. З 1960 р. мощі святої великомучениці Варвари перебувають у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.
Розгорнути
День працівника державної виконавчої служби
Свято встановлено в Україні «…ураховуючи значення органів державної виконавчої служби у забезпеченні виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб, на підтримку ініціативи Міністерства юстиції України і громадськості…» згідно Указу Президента України «Про День працівника державної виконавчої служби» від 22 липня 2009 р. № 569/2009.
Розгорнути
Народився Данило Щербаківський
(1877, с.Шпичинці, Житомирська область – 1927) – етнограф, дослідник українського народного мистецтва, археолог і музичний діяч. Автор понад 40 друкованих наукових досліджень та десятки рукописів («Козак Мамай», «Українські дерев»яні церкви», «Символіка в українському мистецтві», Український килим» та ін.)
Розгорнути
Народився Микола Новаченко
(1898, м.Буринь, Сумська область – 1966) - український ортопед-травматолог. Праці присвячено питанням лікування переломів кісток, протезування тощо. Широко відомі відновні операції на опорно-руховому апараті за Новаченком, кісткова пластика.
Розгорнути
Народився Юрій Шерех (Шевельов)
(1908, м. Харків - 2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури. Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Автор фундаментальних наукових праць "Предісторія слов'янської мови: історична фонологія загально-слов'янської мови", "Історична фонологія української мови" та ін.
Розгорнути