chrome firefox opera safari iexplorer

Міжнародні експерти виявили в Україні «паралельну медицину»

20 липня 2016 о 16:13
globallab.org

Ситуація в нашій сфері охорони здоров'я, здається, викликає більшу стурбованість у Євросоюзі, ніж в Україні. Про це, зокрема, свідчить засідання комітету Асоціації ЄС — Україна, яке недавно відбулося в Києві, пише у своїй статті «Паралельна медицина» Ольга Скрипник для «Дзеркала тижня».

Зокрема, DT.UA аналізує звіт представників Єврокомісії «Оцінка розвитку потенціалу, організації управління у сфері охорони здоров'я, епіднагляду, готовності реагування у сфері інфекційних захворювань», який налічує майже 150 сторінок тексту, таблиць і графіків.

У цьому документі міжнародні експерти виявили «паралельні служби охорони здоров'я та охорони громадського здоров'я» і проаналізували їх діяльність.

Як зазначено у звіті, декілька міністерств і відомств мають свої власні структури охорони здоров'я та служби громадського здоров'я для своїх працівників і їхніх родин.

Понад 40% витрат держбюджету у сфері охорони здоров'я витрачається саме на «паралельні» системи та заклади охорони здоров'я. Їм також виділяють понад 11% загальних витрат на охорону громадського здоров'я. Отже, МОЗ відповідає приблизно за половину всіх ресурсів, які виділяються на охорону здоров'я з державного бюджету.

Інфекційні захворювання, які діагностують у межах цих паралельних систем, не реєструються на національному рівні, контакти між цими відомствами та МОЗ можливі лише у надзвичайних ситуаціях.

Так, Міністерство оборони має свою систему з п'яти управлінь (Київ, Львів, Одеса, Харків, Севастополь), яка охоплює 300 тис.осіб.  Близько двохсот фахівців керують санітарними/гігієнічними службами у всіх п'яти управліннях, а також службами з питань ВІЛ/СНІД у трьох управліннях. У межах цієї системи працює три мобільних шпиталі та дві мобільні санітарно-епідеміологічні бригади. Персонал цих бригад складається з лікаря-епідеміолога, мікробіолога, гігієніста та двох операторів. Ці дві мобільні санітарно-епідеміологічні бригади також мають лабораторії, які виконують завдання у сфері мікробіології та контролю за гігієною.

Прикордонна служба, підпорядкована Міністерству внутрішніх справ, має у своєму підпорядкуванні невелику службу (йдеться про відомчу СЕС. — О.С.) , яка охоплює 50 тис. осіб. Вона має три лікарні (Київ, Львів і Одеса), а також підрозділи на суходільних кордонах. На цих трьох об'єктах працює приблизно 45 осіб. Головний санітарний лікар системи є заступником голови Державної прикордонної служби України.

Служба охорони здоров'я Пенітенціарної служби, підпорядкованої Міністерству юстиції, охоплює понад 50 тис. ув'язнених. Голова санітарної служби відзначив, що кількість персоналу є значно нижчою від реальної потреби. Через дуже низькі зарплати дефіцит кадрів сягає майже 40% . Голова санітарної служби є головним санітарним лікарем Пенітенціарної служби України.  Через брак державного фінансування система формує реєстр пацієнтів з туберкульозом за рахунок гранту від Глобального фонду. Схоже, що кількість послуг, коли йдеться про діагностику, профілактику (щеплення) та лікування інфекційних хвороб, тут є дуже обмеженою.

Департамент Адміністрації президента відповідальний за надання послуг з охорони здоров'я «особливій категорії громадян, які потребують захисту». Ця категорія налічує в Україні приблизно 35 тис. осіб. У них є лікарні, амбулаторні поліклініки, а також СЕС, де працює 77 фахівців. Основне місце діяльності — Київ".

Решта населення — понад 42 млн дорослих і дітей, певно, проводитимуть санепідзаходи самотужки. Держава, певно, не в змозі утримувати ще одну «паралельну» систему. Недарма ж у Концепції громадського здоров'я всіляко підкреслюється, що стан здоров'я — це зона відповідальності кожного громадянина.

18 листопада

Інші дати
Народився Кость Левицький
(1859, м.Тисмениця, Івано-Франківська область - 1941) - український державний діяч, адвокат, публіцист. Один з найвизначніших політичних діячів Галичини кінця 19 століття – першої половини 20 ст., керівник уряду ЗУНР (1918). Автор історичних праць «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр.», «Великий зрив».
“Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця” (Кость Левицький)
Розгорнути
Народився Павло Сохань
(18 листопада 1926, Новоіванівка, Сумщина – 14 червня 2013, Київ) — український історик-славіст, джерелознавець, археограф, член-кореспондент Національної академії наук України (1985), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). Автор понад 400 праць у галузі всесвітньої історії, археографії та джерелознавства. Головний редактор «Українського археографічного щорічника» та «Наукових записок Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України», член редколегій низки вітчизняних наукових періодичних видань та наукової ради «Українського історичного журналу».
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі