chrome firefox opera safari iexplorer

6 грудня: це цікаво знати

06 грудня 2016 о 00:04

Якби ви вчились так, як треба
То й мудрость би була своя.
Тарас ШЕВЧЕНКО «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

Напередодні дня Катерини (7 грудня) парубки колись постилися, щоб доля послала добрих дружин, а дівчата питали Долю, кого саме вона їм пришле.

У народі з 6 грудня дівчата починали гадати вже напередодні дня вшанування святої Катерини, а саме — ввечері 6 грудня. І робили це у такий спосіб: у чужому садку виламували гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо до Різдва вона зацвітала, то вже у цьому році дівчина мала вийти заміж. Інколи ще клали під подушку гребінець і замовляли, щоб у сні суджений розчесав волосся, або ж ставили під ліжко миску з водою, чекаючи, що суджений уві сні переведе через міст. Хочу запевнити, що різноманітних способів гадання є багато і, до речі, якраз вже і надходять дні, коли всі їх можна буде випробувати.

За церковним календарем 6 грудня вшановують святителів Амфілохія і Григорія та благовірного князя Олександра Невського.

Іменинники 6 грудня:

Григорії, Олександри, Митрофани, Макари.

6 грудня народились:

1899 — Олександр Оглоблин, український історик, архівіст та політичний діяч, автор близько 1000 наукових праць.

1913 — Микола Амосов, видатний український лікар, хірург, вчений, директор Інституту серцево-судинної хірургії.

1948 — Анатолій Костецький, український письменник, перекладач, видавець, педагог. Автор поетичних та прозових книжок для дітей, зокрема «А метеликам — весело», «Все про мене», «Лист до птахів», «Пісня для всіх», «Нас батьки не розуміють», «Постукай у моє вікно», «Пригодам — ура» та ін.

Події 6 грудня:

1991 – утворення Збройних сил України

Верховна Рада прийняла Закони «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України». Тому саме ця дата увійшла в історію сучасної Української держави, як День Збройних Сил України.

6 грудня відзначають:

  • День Збройних сил України

Чи знаєте ви, що:

Про Миколу Амосова
«Мама була повитухою, працювала в селі неподалік від міста Череповець. Родина жила дуже бідно, однак мама ніколи не брала подарунків від породілей, і залишилася для мене прикладом на все життя», — зізнавався Микола Михайлович.

«Хоча я глибоко російська людина, народився й виріс на Півночі, досі розмовляю по-вологодському, але одразу ж виступив за незалежність України… Тільки ж не так просто відлучитися від імперії. Ось зараз полеміка: яка орієнтація – російська чи західна? Я особисто за західну. Тому що, крім російської літератури, на якій кристалізуються моральні стандарти всього світу, нічого принадного в сучасній науці, культурі Росії я не бачу...» (Микола Амосов)

У 60-х, початку 70-х Микола Михайлович, захворівши на туберкульоз, лікувався в Старокримському санаторії. Повністю вилікувавшись від недуги, організував у санаторії пульмонологічне хірургічне відділення. Неодноразово приїжджаючи на два-три місяці в Старий Крим до своїх родичів, Амосов привозив з собою своїх учнів і навчав їх лікувати хворих на туберкульоз.

«Бійтеся потрапити в полон до лікарів. Вони схильні перебільшувати людські слабкості і могутність своєї науки, створюючи у людей уявні хвороби». (Микола Амосов)
(За мат. журналу «Україна»)

«Рідна країна»

Розділи: Календар

18 листопада

Інші дати
Народився Кость Левицький
(1859, м.Тисмениця, Івано-Франківська область - 1941) - український державний діяч, адвокат, публіцист. Один з найвизначніших політичних діячів Галичини кінця 19 століття – першої половини 20 ст., керівник уряду ЗУНР (1918). Автор історичних праць «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр.», «Великий зрив».
“Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця” (Кость Левицький)
Розгорнути
Народився Павло Сохань
(18 листопада 1926, Новоіванівка, Сумщина – 14 червня 2013, Київ) — український історик-славіст, джерелознавець, археограф, член-кореспондент Національної академії наук України (1985), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). Автор понад 400 праць у галузі всесвітньої історії, археографії та джерелознавства. Головний редактор «Українського археографічного щорічника» та «Наукових записок Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України», член редколегій низки вітчизняних наукових періодичних видань та наукової ради «Українського історичного журналу».
Розгорнути