chrome firefox opera safari iexplorer

Сімнадцятий рік

06 січня 2017 о 12:18

У нашій країні останніми роками усталилась традиція: кожну велику проблему не вирішувати з користю для людей, а з усіх сил «зажовувати» якомога довше і забалакувати якнайцинічніше, і (о, диво!) «піпл» звикає, призвичаюється і «хаває» (вибачте за парламентську лексику). Так було з війною (перепрошую, «АТО»), далі – з вартістю газу і тарифами тощо, але ці катаклізми і брутальна поведінка держави в особі «кращих із кращих» її представників так явно не демонстрували розколу українського суспільства на дуже бідних і надбагатих.

Але два «медових» роки пролетіли, як мить, і скупердяй – Захід в особі МВФ відмовився давати гроші, поки не буде запроваджено дієвої системи боротьби з корупцією і публічного декларування посадовцями своїх статків, доходів і видатків. Довелося і антикорупційні органи створювати (НАЗК, НАБУ, САП), і електронне декларування запроваджувати (після двох чи трьох відтермінувань і суттєвого вихолощування законодавства, особливо в частині покарання за незаконне збагачення). Шок від оприлюднених мільярдів «у тумбочках» високопосадовців і депутатів серед «маленьких» українців був ще той! Але заціпило всім роти від усвідомлення того, що ніхто ні за що не відповідатиме, скільки б Президент не закликав: «А поясни-но, голубе, звідки взяв». Ну, може, оштрафують для годиться якогось «корисного ідіота», якого не шкода, на кшталт Лещенка, щоб сказати: «Не можна карати, бо всі однакові», і на тому – все.

Але ж, хвилиночку, боротьба з корупцією – це не нахабне вихваляння накраденими мільярдами, це – суворе покарання за кожен факт незаконного діяння і конфіскація на користь держави усіх незаконно отриманих капіталів! Та про таке у наших українських «реальполітіках» навіть мова не ведеться…

Яку ж відповідь придумали наші «гоп-стоп-бізнесмени», які називають себе державною владою, для громадян, котрі займаються малим бізнесом і утримують свої сім’ї, не чекаючи субсидій від держави, і котрі посміли вимагати відповіді на запитання: «Звідки взяли?» Спочатку можновладці кинулись зносити кіоски та павільйони малого бізнесу (для «наведення порядку»), потім придумали «податок за реєстрацію» – щомісячну мздоплату для непрацюючих приватних підприємств, а напередодні новорічних свят столична мерія (не без вказівки з «монаршої» канцелярії) оголосила про план проведення спільних з поліцією рейдів з перевірки паспортного РЕЖИМУ в будинках і квартирах киян. Захотіли, плебеї, дізнатися про джерела наших нажитих «непосильною працею» мільярдів? То ми вам і бізнес ваш спекулянтський бульдозерами «впорядкуємо», і перевіримо вміст холодильника вдома, і сімсот чотири гривні щомісяця нізащо платитимете, щоб боялися і не рипалися…

Чим закінчиться цей діалог глухого з німим? Якщо згадати події сторічної давнини, то неважко передбачити. Коли у лютому 1917 року на вулиці Петрограда вийшли тисячі людей з вимогами припинити війну, покарати тих, хто збагачується на злиднях мільйонів, дати свободу підприємництва (землю – селянам, а заводи – робітникам), то у відповідь неадекватні можновладці почали «наводити порядок». Цар Микола II розпорядився: «Наказую негайно, у найкоротший термін, припинити заворушення…» Чим закінчилось тодішнє «наведення порядку», знають усі, хто не лінується читати і думати.

Як не допустити непередбачуваного розвитку подій сьогодні? Варто всім, хто задекларував статки і кошти, що виходять за межі офіційних доходів, дослухатись до ідеї волонтерів і віддати на суспільні потреби «десятину» (десять відсотків від задекларованих сум). Оскільки наша «еліта» впевнена, що ці кошти після передачі до бюджету будуть негайно розкрадені ними ж поставленими чиновниками, то кошти треба цілеспрямовано переказати важкохворим дітям, які потребують спеціалізованої медичної допомоги, зокрема, онкохворим. Якраз цих декількох мільярдів гривень мало б вистачити на перші часи. Напевно, саме в такий спосіб вдалося б засипати це страшне соціальне провалля і відновити хоча б мінімальну довіру між владою і народом, без якої будь-який поступ неможливий.

Що ж станеться, якщо «верхи» чекатимуть «з моря погоди» або ще гірше – «наводитимуть порядок»? На це запитання дев’яносторічний ветеран, який і війну не одну провоював, і злиднів багато разів пережив, відповів просто і мудро, у прямому і переносному сенсі сказаних слів: «Буде сімнадцятий рік, синку…»

Богдан ШИБА, керівник Волинського представництва Фонду «Рідна країна»

Розділи: Політика

17 грудня

Інші дати
День пам’яті Великомучениці Варвари
Свята Варвара - християнська свята, великомучениця. 306 року в юному віці у м. Іліополі (Мала Азія) постраждала за сповідання віри Христової — за присудом місцевої влади її стратив власний батько, жорстокий язичник Діоскор. Відразу після її мученицької кончини діва Варвара стала вшановуватися християнами, як свята великомучениця. Святість діви Варвари засвідчувалася також багатьма чудесами, які відбувалися біля її гробниці. З 1960 р. мощі святої великомучениці Варвари перебувають у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.
Розгорнути
День працівника державної виконавчої служби
Свято встановлено в Україні «…ураховуючи значення органів державної виконавчої служби у забезпеченні виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб, на підтримку ініціативи Міністерства юстиції України і громадськості…» згідно Указу Президента України «Про День працівника державної виконавчої служби» від 22 липня 2009 р. № 569/2009.
Розгорнути
Народився Данило Щербаківський
(1877, с.Шпичинці, Житомирська область – 1927) – етнограф, дослідник українського народного мистецтва, археолог і музичний діяч. Автор понад 40 друкованих наукових досліджень та десятки рукописів («Козак Мамай», «Українські дерев»яні церкви», «Символіка в українському мистецтві», Український килим» та ін.)
Розгорнути
Народився Микола Новаченко
(1898, м.Буринь, Сумська область – 1966) - український ортопед-травматолог. Праці присвячено питанням лікування переломів кісток, протезування тощо. Широко відомі відновні операції на опорно-руховому апараті за Новаченком, кісткова пластика.
Розгорнути
Народився Юрій Шерех (Шевельов)
(1908, м. Харків - 2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури. Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Автор фундаментальних наукових праць "Предісторія слов'янської мови: історична фонологія загально-слов'янської мови", "Історична фонологія української мови" та ін.
Розгорнути