chrome firefox opera safari iexplorer

130 років тому народився український композитор Сергій Борткевич

28 лютого 2017 о 09:12
classicalmusic.uol.ua

Ім’я талановитого композитора тривалий час замовчувалося, частина його творів була втрачена, а могила знищена.

28 лютого 1887 року в родині Едуарда Борткевича, польського поміщика, власника винокурні біля Мерефи, що на Харківщині, й мецената, — народилася четверта дитина. Синочка назвали Сергієм. Мама хлопчика, Софія Ушинська, була талановитою піаністкою, бабуся Тереза не лише музикувала, а й писала невеликі музичні п’єси. Музика лунала в домі Борткевичів завжди. Тож нічого дивного, що тонкий музичний слух і природній дар Сергійко з раннього дитинства мав змогу розвивати і вдосконалювати.

Початковою музичною освітою хлопчика займалася мати, згодом його навчав грі на фортепіано директор музичної школи Ілля Слатін. У Харкові Сергію випало щастя слухати твори А.Рубінштейна у авторському виконанні, а також симфонічні шедеври П.Чайковського, який під час концерту сам диригував оркестром, що також утвердило юнака у планах присвятити себе музиці. Проте Сергій мусив дослухатися батькових порад і вступив на юридичний факультет Санкт-Птеребурзького університету. А водночас – до консерваторії, де викладали композитори А.Лядов, М.Римський-Корсаков, О. Глазунов, віолончеліст О.Вержбилович та інші знані композитори й музиканти. Борткевич встигає не лише добре навчатись, а й відвідувати вистави та концерти у оперних театрах.

Скласти випускні іспити в університеті не довелося – виш було закрито через студентські заворушення.

Сергій мріяв навчатися музиці за кордоном, позаяк юнаки з дворянських родин мали, аби виїхати за межі імперії, прослужити рік у війську, — вступив добровольцем до полку Олександра Невського. Казарма істотно підірвала здоров’я: невдовзі юнак захворів на тяжке запалення легень, ледве вижив, і мати при першій нагоді забрала його на Харківщину, до Артемівки — родинного маєтку Борткевичів.

Незабаром Сергій Борткевич вирушає до Німеччини. У консерваторії Лейпціга навчається в класі одного з кращих учнів Ф.Ліста — Альфреда Рейзенауера, який щиро полюбив талановитого учня, не раз запрошував до себе додому. Безумовно, спілкування з великим піаністом дало істотну поживу розумові й талантові молодого музиканта. Борткевич успішно виступає в студенських концертах, отримує пропозицію зіграти Концерт ля-мажор Ференца Ліста в Мюнхені й дістає премію Роберта Шумана як кращий студент-виконавець року.

1902 року відмінно закінчує консерваторію, повертається до рідної домівки. 1904 р. одружується з Єлизаветою Гераклітовою, шкільною подругою сестри, й подружжя переїжджає до Берліна. С.Борткевич викладає в берлінській консерваторії, виступає з концертами. А головне — починає писати музику. Тут, у Берліні, композитор створив першу фортепіанну сонату, концерт для фортепіано з оркекстром №1(концерт виконав оркестр «Блютнер», яким диригував автор).

1914 р., на початку Першої світової війни, Борткевича, оскільки він часто відвідував російського посла в Німеччині, запідозрили у шпигунстві, й хоча жодних доказів не виявилося, все ж депортували з країни.

Довгий шлях додому, рідний Харків, величезна кількість учнів, які бажали отримати музичну освіту у відомого композитора і виконавця. Дружба з відомим чеським скрипалем Ф.Смітом, спільні концерти, гонорари – незрідка харчами (в голодні часи війни це було суттєво)… Робота над концертом для скрипки з оркестром тв.22 (це був, до речі, один із перших творів такого зразка в Україні). Концерт для віолончелі тв.20, який захоплено зустріли поціновувачі…

Однак — на зміну Світовій загуркотіла Громадянська війна. Заводи та батьківській будинок у Харкові більшовики «націоналізували», родинне гніздо Артемівку – розграбували і сплюндрували. «Буржуя» Борткевича разом із матір’ю «революційні матросики» навіть були заарештували, ледве вдалося вирватися.

В листопаді 1920-го Борткевич емігрує. Валіза з нотами, 20 доларів у кишені – от і всі статки, що з ними він опиніється у Константинополі. Подружжя винаймає кімнатку з фортепіано, Сергій Едуардович тяжко хворіє на малярію, ледь оклигавши, дає концерти. Незабаром починає викладати у Греко-російській консерваторії, його визнають і шанують. 1922 р. Сергій Борткевич виїздить до Відня.

Тут, у цьому чарівному місті, де саме повітря, здається, просякнуте музикою, Борткевич пише більшість своїх творів — Три п’єси для фортепіано та віолончелі тв.25; Концерт №2 для фортепіано з оркестром тв.28; Концерт №3 для фортепіано з оркестром тв.32 «Per aspera ad astra»;Сонату для скрипки і фортепіано… У Відні відбуваються прем’єри його творів. У Відні, а також у Празі, Будапешті, інших містах Європи з успіхом проходять концерти, в яких Боркевич нерідко виступає разом з відомим голандським композитором і піаністом Гуго ван Даленом. Принагідно варто згадати, що цих обдарованих людей поєднувала велика дружба: Борткевич присвятив ван Далену цілу низку своїх творів, які той з успіхом виконував; ван Дален допомагав Борткевичу, в тому числі й матерально, у скрутні часи.

1929 р. подружжя Борткевичів повертається до Берліна. Тут композитор пише нові твори для фортепіано, віолончелі, оперу «Акробати», про постановку якої було домовлено з керівництвом одного з театрів. Однак 1933р.до влади в Німеччині приходять нацисти, твори Борткевича, як «неарійця», вилучають з репертуару театрів і музикантів, рішення про постановку опери скасовується.

Композитор повертається до Відня.

1945 р. у будинок Борткевичів влучила бомба. Деякі твори були назавжди втрачені. На щастя, згодом рукописи обидвох симфоній віднайдено в каліфорнійській бібліотеці.

Період Другої світової війни тяжко позначився на житті Борткевичів. Матеріально якось вижити допомагала праця Сергія Едуардовича у Віденській міській консерваторії, а з 1947 р. – пенсія від громади Відня.

Натомість моральні страждання немолодого композитора просто виснажували: 1949 р. у його дружини виявили маніакальну депресію; здоров’я самого Борткевича ставало дедалі гіршим. Увечері 25 жовтня 1952 р., через два дні після складної операції, композитор помер.

Похований Сергій Борткевич був на центральному міському кладовищі Відня. Єлизавета Борткевич пережила чоловіка на 8 років, померла 9 березня 1960 р. і була похована поруч із ним. У 1997 р. могилу Борткевичів було знесено бульдозером. В українських владі й суспільстві не знайшлося людей, які би подбали про перепоховання видатного українського композитора на Батьківщині...

Проте Сергій Борткевич таки повернувся в Україну – своїми шедеврами. В середині травня 2001 р. в Україні відбулася прем'єра Першої симфонії ре-мажор тв.52 «З моєї Батьківщини», яку С.Борткевич створив у 1935-36 рр. Того ж року в Колонному залі Національної філармонії прозвучали Перший фортепіанний концерт і Перша симфонія Борткевича, які стали для захоплених поціновувачів правдивим відкриттям.

Композитор Сергій Борткевич, «останній романтик», як його часом називають – є автором 74 творів (15 із яких, на жаль, вважаються втраченими). Нині музику Борткевича виконують відомі українські колективи, його творчість досліджують музикознавці, його талант стає складовою української музичної культури.

Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

29 травня

Інші дати
Народився Петро Карманський
(1878, м. Цєшанув, Польща - 1956) - український поет, педагог,перекладач, член групи письменників "Молода муза". Представник раннього українського модернізму. Автор збірок віршів "З теки самовбивці", "Блудні огні", "До сонця". Переклав "Божественну комедію" Данте, окремі твори Гюго та ін.
Засну, як легіт, в сірій скибі, Розвіюсь, мов рідка імла, Візьму з собою злидні й болі, Оставлю вам самі діла. (Петро Карманський)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі