chrome firefox opera safari iexplorer

21 квітня: це цікаво знати

21 квітня 2017 о 00:04
viche.lutsk.ua

Часом вхід у глухий кут має вигляд тріумфальної арки.
Левицький Микола

У народі 21 квітня називається на честь Святого Руфа. Вважалося, що цього дня все починає рости, тобто, вирушать із землі. «І трава, і всяка зелень, посаджена на Руфа, інтенсивно рухається вгору», говорили колись.

Однак, головною прикметою дня є те, що саме цього дня не варто йти до лісу, бо у давнину люди вірили, що на Руфа всяке гаддя вилазить із землі, а їх у цей час треба берегтися. Та й взагалі, у народі гадюки вважалася диявольськими створіннями, а їхній рід символізував зло.

А ще за давнім повір'ям 21 квітня Сонце «зустрічається» з Місяцем. І якщо зустріч пройде добре – буде ясний день, і все літо буде гарним, якщо погано – день буде похмурим, непривітним, і все літо буде таким.

За церковним календарем 21 квітня вшановують апостолів Родіона, Агаву, Руфа, Єрма та інших з ними; також згадують святого Нифонта, преподобного Руфа – затворника Печерського, мученика Павсилипа та святого Келестина.

Іменинниками 21 квітня є:
Іларіон, Іван, Юлія і Родіон.

21 квітня – день пам’яті Северина Наливайка (рік народження невідомий — 11 (21) квітня 1597 р. страчений у Варшаві), козацького отамана керівника антифеодального селянсько-козацького повстання 1594 – 1596 років в Речі Посполитій.

21 квітня народились:

1882 — Борис Греков, український історик, дослідник доби Київської Русі.

Події 21 квітня:

1597 — У Варшаві страчено козацького отамана Северина Наливайка.

1920 — У Варшаві між Польщею та УНР підписано загальну та торгово-економічну конвенції, згідно з якими Польща визнавали незалежність УНР й обіцяла їй військову допомогу.

1938 — РНК УРСР і ЦК КП(б)У ухвалили постанову про обов'язкове вивчення російської мови в усіх школах України.

Чи знаєте ви, що:

В історичній літературі, постійно зустрічається різночитання його імені — Павло, Шимон, Семен, Северин, Семерин, Семерій. Докладні студії дають можливість твердити, що насправді Наливайка звали Семерій. Так називав він себе сам у чотирьох відомих його листах. І в більшості актових джерел, де наведено його ім'я, воно звучить саме так. Чи можна вважати це ім'я варіантом імені Северин, яке вживається нині щодо Наливайка в літературі, чи ні, мають вирішувати філологи. Але, з точки зору історика, єдино правильним є використання імені Семерій.

Життя Семерія Наливайка до початку його самостійної діяльності в 1594 році маловідоме. Вважається, що він народився в містечку Гусятині на Західному Поділлі (нині Тернопільська обл.), хоча в деяких історичних працях вказуються також Кам'янець-Подільський або Острог. Рік народження невідомий. Найдостовірнішим часом народження козацького ватажка можна вважати першу половину шістдесятих років XVI століття.

Військові вміння, набуті Семерієм Наливайком у козацьких походах, привернули увагу старого князя Костянтина Костянтиновича Острозького. Князь запросив його до себе на службу. Загалом, до охолодження відносин між козацтвом і панівним класом наприкінці XVI ст., козакування вважалося найкращою школою лицарства для шляхетської молоді, а ті, хто її достойно витримував, високо цінувались як умілі воїни. Ким служив Наливайко в князя, на жаль, точно невідомо.

Історична традиція твердить, що він був сотником надвірного війська Острозького. Подібні формування були чимось на зразок особистої охорони в магнатів. Отже, Семерій — особа, досить наближена до князя. Це цілком правдоподібно і підтверджується низкою непрямих свідчень. Зокрема, ще раніше Костянтин Острозький наблизив до себе старшого брата Семерія. Дем'ян Наливайко був священиком у придворній церкві князя і його помічником в освітянських і релігійних справах.

У 1594—1596 рр. він підняв найпотужніше антипольське повстання, яке охопило майже третину території Речі Посполитої — від Волині на заході до Чернігова та м. Лубни на сході, від Молдавії на півдні до Мінська і Могильова на півночі.

Повсталі вимагали дати їм 3 види «свободи», як її розуміли в ті роки:

  • жити, оскільки польський шляхтич мав право забити до смерті свого кріпака;
  • мати свою землю і господарювати на ній (всі землі того часу перебували у володінні шляхтичів);
  • свободи віросповідання (православ'я замість католицької церкви).

Повстання було придушене, оскільки у селян з косами і вилами не було жодного шансу перемогти державу, а Наливайка очікувала така люта смерть.

Останнім днем життя Семерія Наливайка стало 11 квітня 1597 року. В центрі Варшави, на очах у великого натовпу, йому відрубали голову. Потім тіло четвертували, тобто розрубали на декілька частин і по шматках порозвішували по місту.

Смерть, як і життя козацького ватажка полишила в народній пам'яті яскравий слід. Пізніші козацькі літописи розповідали про незвичайну страту Наливайка в розпеченому «мідяному бику», або на розпеченій залізній кобилі із залізною короною на голові. Корона в переказах з'явилася, можливо, тому, що ще за життя його нерідко називали «царем Наливаєм».

Ім'я Наливайка жило в народі, поки події Визвольної війни і Руїни не приглушили його звучання. На початку XVII ст. з'явилося навіть декілька козацьких ватажків-самозванців, які називали себе Наливайками. До 1848 року слово «Наливайки» нерідко вживалося противниками православ'я, як синонім назви українсько-руської народності.

Діяльність Северина (Семерія) Наливайка об'єктивно відображала зрослу силу козацтва, яке наприкінці XVI ст. безжурно розгулялося на волі. За життя він мав широку підтримку серед населення, а після смерті став одним з улюблених народних героїв України. (З сайту kampot.org.ua)

«Рідна країна»

Розділи: Календар

18 листопада

Інші дати
Народився Кость Левицький
(1859, м.Тисмениця, Івано-Франківська область - 1941) - український державний діяч, адвокат, публіцист. Один з найвизначніших політичних діячів Галичини кінця 19 століття – першої половини 20 ст., керівник уряду ЗУНР (1918). Автор історичних праць «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр.», «Великий зрив».
“Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця” (Кость Левицький)
Розгорнути
Народився Павло Сохань
(18 листопада 1926, Новоіванівка, Сумщина – 14 червня 2013, Київ) — український історик-славіст, джерелознавець, археограф, член-кореспондент Національної академії наук України (1985), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). Автор понад 400 праць у галузі всесвітньої історії, археографії та джерелознавства. Головний редактор «Українського археографічного щорічника» та «Наукових записок Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України», член редколегій низки вітчизняних наукових періодичних видань та наукової ради «Українського історичного журналу».
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі