chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні 135 років від дня народження радянського історика українського походження Бориса Грекова

21 квітня 2017 о 11:12
uk.wikipedia.org

Борис Дмитрович Греков народився 9 (21) квітня 1882 р. в місті Миргороді Полтавської губернії (тодішня Російська імперія) в сім’ї, що належала до давнього міщанського роду. Батько Бориса Грекова був начальником Миргородської поштово-телеграфної служби.

Невдовзі родина Грекових переїхала до Холма, потім – до Грубешова (нині Хелм і Грубешув, Польща). Борис закінчив класичну гімназію в м. Радом, вищу освіту отримав у Варшавському та Московському університетах.
Викладав на Вищих жіночих курсах, в імператорському комерційному училищі, у Петербурзькому університеті, вишах Пермі, Сімферополя, Ташкента.

Професор Ленінградського та Московського університетів. Академік-секретар відділення історії та філософії АН СР.

Праці Б.Грекова тричі були відзначені Державними преміями СРСР, а також радянськими орденами.

Під час сталінських репресій Б.Грекова не оминула доля багатьох науковців, надто в контексті «Академічної справи»

***

Довідково: 1929 р. була сфабрикована справа, за якою піддані репресіям представники радянської історично-наукової еліти: С.Платонов, Є.Тарле, С.Бахрушин, М.Богословський, М.Любавський– загалом 85 осіб. Ученим закидали «змову та організацію «Всенародного союзу боротьби за відродження вільної Росії» для повалення радянської влади та відновлення монархії «шляхом інтервенції та збройних виступів усередині країни».

В Академії Наук паралельно почалися «чистки»: масово звільняли співробітників. Сергій Платонов, найбільший після В.Ключевського історик, був звільнений із посад академіка-секретаря відділення гуманітарних наук, директора Пушкінського дому та академічної бібліотеки. 25 січня 1930 р. Платонов був заарештований. Тоді ж арештували А.Андрєєва, Є.Тарле, М.Лихачова, М.Любавського, Ю.Готьє та багатьох інших.

28 березня С.Ф.Платонов, підписуючи протокол допиту, додав, що не належав до жодної контреволюційної організації, діями її не керував, коштів для її підтримки з-за кордону не отримував. «Не можу відступити від цих показів, єдино правдивих, під страхом ані заслання,ні вигнання,ні навіть смерті», — написав він.

Однак 30 червня під час чергового допиту С.Платонов визнав існування «Союзу боротьби» й навіть свою керівну роль у ньому, а також дав покази про «діяльність» філій у різних містах на чолі з відомими науковцями. Переважну більшість учених визнали винними, але вирок, як на ті часи, був дуже м’яким: здебільшого 5 років заслання «очільникам», 5-10 років таборів «рядовим членам». Академік Платонов помер на засланні у Самарі в 1933р.).

***

У «справі академіка Платонова»» 1930 р. був заарештований і Борис Греков. Крім основної «провини», Грекову пригадали також його нібито службу в армії Врангеля (насправді Греков у Врангеля не служив, але разом з іншими професорами Таврійського уніеврситету, де працював у 1918-20р.р., вітав вступ військ Врангеля до Криму).

Б.Греков перебував в ув’язненні місяць і три дні, звільнений завдяки поруці директора Історико-археографічного інституту С.Томсинського. До речі, тоді ж заарештували старшого сина Грекова, але за нього вступитися було нікому, довелося відбувати строк на Соловках.

Пережите змусило Б.Грекова під час сталінських «чисток» піти на значні поступки владі й, за словами сучасного українського історика А.Плахоніна, писати «знання для режиму на замовлення».

В 1930-і роки Греков почав вивчати історію Київської Русі й став чи не головним опонентом відомого українського історика Михайла Грушевського. Найвідомішою працею Грекова є монографія «Киевская Русь»(1939 р.) – одна з трьох праць, за які історик отримав Сталінську премію. В цій праці, яка не раз перевидавалася за радянських часів, з позицій марксизму-ленінізму та у світлі теорії Й.Сталіна про перехід до феодалізму в результаті революції рабів, Б.Греков робить наголос на більшій значущості сільськогосподарської діяльності порівняно з комерційними відносинами. Саме Грекову належить також спроба довести існування феодальної формації в Київській Русі.

Водночас варто зазначити, що під патронатом Бориса Грекова в Радянському Союзі відродилося видання Повного зібрання руських літописів; була створена при АН СРСР комісія з історії землеробства.

Борис Греков заснував школу істориків-медієвістів (медієвістика – розділ історичної науки, який досліджує історію європейського Середньовіччя). Однією з найактуальніших праць Б.Грекова вважається монографія «Золота орда» (у співавторстві з відомим сходознавцем О.Якубовським, опублікована 1937р.) Розвиткові економічних та культурних відносин Київської Русі часів монголо-татарського гніту присвячена його праця «Культура Київської Русі» (1944р.)

Помер академік Б.Д.Греков 9 вересня 1953 р. Похований у Москві.

1982 р. з нагоди 100-річчя від дня народження Бориса Грекова у Миргороді встановлено погруддя.

Олена Бондаренко, Громадський рух «Рідна країна»

18 листопада

Інші дати
Народився Кость Левицький
(1859, м.Тисмениця, Івано-Франківська область - 1941) - український державний діяч, адвокат, публіцист. Один з найвизначніших політичних діячів Галичини кінця 19 століття – першої половини 20 ст., керівник уряду ЗУНР (1918). Автор історичних праць «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр.», «Великий зрив».
“Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця” (Кость Левицький)
Розгорнути
Народився Павло Сохань
(18 листопада 1926, Новоіванівка, Сумщина – 14 червня 2013, Київ) — український історик-славіст, джерелознавець, археограф, член-кореспондент Національної академії наук України (1985), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). Автор понад 400 праць у галузі всесвітньої історії, археографії та джерелознавства. Головний редактор «Українського археографічного щорічника» та «Наукових записок Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України», член редколегій низки вітчизняних наукових періодичних видань та наукової ради «Українського історичного журналу».
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі