chrome firefox opera safari iexplorer

Світоглядні засади існування та розвитку України

03 липня 2017 о 10:50
we.org.ua

Стаття привертає увагу читачів до ключової ролі суспільного (масового) світогляду у визначенні довготривалої перспективи існування і розвитку окремого суспільства та людства в цілому.

Шляхом вибору або синтезу певного суспільного світогляду можна керувати майбутнім суспільства. Зроблено спробу застосувати узагальнені результати чисельних досліджень за тематикою сталого (збалансованого з можливостями природного довкілля) розвитку для моделювання оптимального світогляду українського суспільства в умовах неминучого у цьому столітті всесвітнього колапсу.

Головними засадничими принципами такої моделі визначено: мінімізація споживання природних ресурсів; реалістичний опортунізм; пріоритетність людського потенціалу; згладжування соціальної диференціації суспільства; науковість суспільного світогляду.

Сутність світогляду і його значення для існування і розвитку суспільства

Світогляд людини визначає не тільки позицію і відносини кожного індивіда в спільнотах і територіях різного масштабу, а й принципи організації цих спільнот і територій, їх існування та розвиток. Світогляд кожної людини формується в процесі її соціалізації в певній спільноті протягом усього свідомого життя індивіда.

Найбільш інтенсивно формування світогляду відбувається в дитячі і юнацькі роки індивіда під час виховання і навчання індивіда. Сформований світогляд може змінюватися в процесі дорослого життя індивіда під дією життєвих обставин і подій, а також під впливом поширюваної у спільноті масової інформації.

Характерними особливостями світогляду окремої людини є його індивідуальність та узгодженість з оточенням. Індивідуальність світогляду виникає внаслідок індивідуальності рис особи конкретної людини, а також внаслідок індивідуальних умов соціалізації цієї людини в спільноті. Узгодженість світогляду з оточенням (природним, соціальним тощо) виникає в результаті пристосування власного «Я» індивіда до оточення. Сформований світогляд допомагає індивіду отримувати максимум власної задоволеності життям в умовах оточення, де це життя відбувається.

Незважаючи на те, що світогляд певним чином узгоджується із оточенням індивіда, формування світогляду з позиції максимуму власної задоволеності життям часто веде до непередбачуваних наслідків у цьому оточенні. Звичайно, зміни в оточенні індивіда залежать від співвідношення сили впливу індивіда та інерційності оточення. Тим не менш, додавання та синергія впливу великої кількості індивідів можуть призводити до значних змін і у дуже інерційному оточенні. За таким механізмом світогляд багатьох окремих індивідів (усереднений масовий світогляд) впливає на зміни в економіці, в суспільному устрої, в природному довкіллі, які є складовими оточення індивідів. Тут доречно згадати вислів класиків марксизму про те, що ідеї, які оволодівають масами, стають реальними рушійними силами суспільства. Особливо непередбачуваним вплив масового світогляду на оточення індивідів буває тоді, коли зміни в оточенні відбуваються повільно, протягом кількох людських поколінь. За повільних змін, окремі індивіди не встигають за своє життя помітити ці зміни і відповідно відкоригувати свій світогляд і світогляд своїх нащадків.

Повчальний приклад впливу ліберально-ринкового світогляду

Яскравим і повчальним прикладом значного непередбачуваного впливу масового світогляду на людське оточення є еколого-економічна криза, в яку сьогодні входить людство внаслідок тривалого панування у світі ліберально-ринкового світогляду. Масштаб і глибина цієї кризи такі, що сьогодні світ підійшов до критичної межі свого існування. За результатами багатьох зарубіжних досліджень (наприклад, [1-4]), на середину 21-го століття прогнозується початок всесвітнього колапсу (ВК), який до кінця цього століття призведе до швидкого багатократного падіння обсягів світової економіки та до скорочення населення Землі приблизно з 10 до 2 мільярдів.

Основною причиною ВК є надмірне споживання людьми природних ресурсів планети Земля, особливо розвинутими країнами світу. Сьогодні, в середньому, одним жителем Землі споживається близько 8 тони природних ресурсів на рік, тоді як в розвинутих країнах світу цей показник сягає 25-35 тон [3]. Слід зазначити, що з кожною тонною спожитих ресурсів утворюється близько тонни відходів, сміття і продуктів життєдіяльності людини, які скидаються в природне довкілля. Внаслідок інтенсивності експлуатації природних ресурсів планети людством, підвищується вміст парникових газів в земній атмосфері, відбувається глобальне потепління і зміна клімату, інтенсивно деградують аграрні землі та біосфера Землі. Рівень споживання природних ресурсів Землі і її забруднення вже в 1,5 разу перевищив рівень сталого самовідтворення ресурсних і поглинаючих властивостей Землі [2].

Прискорюване зростання споживання земних ресурсів почалося приблизно 250 років тому з початком епохи промислових революцій. Люди, навчившись використовувати у виробничих процесах та у побуті енергію викопних енергоносіїв (спочатку вугілля, а згодом і нафти, газу та ядерного палива), почали масове розширене виробництво і споживання продукції (товарів та послуг) за рахунок необмеженої експлуатації земних ресурсів. Стимулювало цей процес, особливо на початкових його стадіях, те, що експлуатовані і розвідані запаси потрібних для виробництва і побуту земних ресурсів постійно зростали і їх вичерпання не передбачалося.

Найбільш успішними в здійсненні такого розширеного масового виробництва продукції були спочатку Великобританія, потім країни Західної Європи, а згодом і США. Такий процес дав можливість цим країнам швидко покращувати умови життя основної маси населення цих країн, а міжнародна торгівля цих країн надлишками свого масового виробництва давала змогу використовувати в якості ресурсної бази усі інші країни світу. Така модель розвитку провідних промислових країн стала взірцевою для усіх інших країн світу. Склалася глобальна система взаємозалежності країн світу у процесах виробництва та споживання, відома під назвою «глобальна економіка», а процес, що призвів до її утворення та вкорінення, отримав назву «глобалізація».

Сьогодні вже накопичилося багато свідчень про згубність для долі людства процесів розширеного виробництва за рахунок неконтрольованого споживання земних ресурсів та про безперспективність процесу глобалізації. Тому, вже більше сорока років точаться науково-політичні дискусії про необхідність пошуку інших шляхів розвитку людства. Ці дискусії призвели до загального розуміння необхідності переходу на новий шлях розвитку людства, який би забезпечив сталий (само-підтримуваний, збалансований з можливостями природи) розвитку людської цивілізації на необмежену перспективу.

За доповіддю відомої Комісії ООН з питань довкілля і розвитку 1983 року [5]визначення сталого розвитку виглядає так: «Людство має здатність здійснювати розвиток сталим, щоб задовольняти потреби теперішнього часу, не піддаючи ризику здатність майбутніх поколінь задовольняти їхні власні потреби».

Таке формулювання досі не отримало конкретизації у політичних програмах, а тим більше, у практичних діях країн світу. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 2015 році резолюція про трансформацію світу на основі порядку денного до 2030 року для сталого розвитку [6], є паліативним компромісом між розвинутими країнами і рештою країн світу. Вона є суперечливою і практично недієздатною [7].

Ситуація здається майже тупиковою – час для попередження світового колапсу втрачено, єдність серед країн світу щодо переходу на шлях сталого розвитку з різким зменшенням споживання земних ресурсів відсутня, ВК стає неминучим.

Необхідність синтезу нової світоглядної моделі для України

Наведений приклад не тільки демонструє сильний вплив масового світогляду на існування і розвиток людства, а й наштовхує на думку про можливість керування довгостроковим майбутнім людства (або окремого суспільства) через світогляд переважної більшості населення Землі (або більшості членів суспільства). Для цього достатньо визначити довгострокові позитивні цілі розвитку і синтезувати систему світоглядних принципів, дотримання яких сприяло б досягненню поставлених цілей (коротко – систему позитивних світоглядних принципів). Ці принципи мають бути впроваджені у свідомість переважної маси людей за допомогою систем виховання і навчання молоді та системи по-життєвої освіти дорослих, а також передаватися цими системами з покоління в покоління.

Позитивні світоглядні принципи повинні стати своєрідними «заповідями» для суспільства, яке хоче домогтися позитивних цілей свого і своїх нащадків існування і розвитку. Варто зазначити, що такий спосіб керування майбутнім великих людських спільнот вже тисячоліттями використовується різними релігіями світу.

У вищеозначеній ситуації настання ВК, для України постає надзвичайно актуальне питання про своє майбутнє як окремої історичної спільноти. Очевидно, що для України, яка не може визначати глобальні процеси, лишається тільки вибір доцільної стратегії підготовки до світового колапсу, виживання в ньому і пост-колаптичного розвитку. Коротко цю стратегію можна позначити як «стратегія проходження Україною всесвітнього колапсу». Очевидно, що головною метою такої стратегії має бути мінімізація людських втрат українського суспільства у світовому колапсі з тим, щоб зберегти Україну як певну спільноту людей для наступного за ВК сталого розвитку цієї спільноти. Будь-які матеріальні втрати (навіть, втрата Україною території) в процесі ВК іще не означають зникнення України із світової історії, тоді як втрата людського потенціалу автоматично означає таке зникнення.

Складності зазначеному питанню додають унікальність ВК і невизначеність умов, які створяться ним для України. Отже, немає можливості скористатися досвідом інших країн для вибору власної стратегії проходження Україною всесвітнього колапсу. Навіть двохтисячолітній досвід виживання єврейської нації не може слугувати моделлю такої стратегії, оскільки у ті часи не було ВК і він навіть не прогнозувався. Отже, головною складовою стратегії проходження Україною всесвітнього колапсу має стати нова світоглядна модель розвитку українського суспільства на найближче століття, тобто приблизно до 2120 року.

Варто відмітити, що публікації за тематикою сталого розвитку України вже почали з’являтися у вітчизняних джерелах (наприклад, [11-14]), однак, переважна більшість з них трактує поняття «сталий розвиток» як «невпинне зростання економіки України», що є прямою протилежністю міжнародно визнаному розумінню поняття «сталий розвиток». Приємним виключенням з цієї тенденції є монографія Георгія Марушевського [12].

Засадничі принципи нової світоглядної моделі

З огляду на величезне значення масового (суспільного) світогляду для майбутнього України, до вибору базових (засадничих) принципів нової світоглядної моделі слід підходити надзвичайно ретельно і зважено. Напевне, потрібні спеціальні наукові дослідження і моделювання цілей, умов і шляхів майбутнього розвитку України, за результатами яких може бути створена узгоджена система засадничих принципів нового світогляду українського суспільства та деталізовано їх до основних світоглядних елементів. Нижче, в якості ілюстрації сутності світоглядної моделі і деякого попереднього її передбачення, наведено варіант системи таких принципів з коротким коментарем-обґрунтуванням кожного з принципів.

1) Мінімізація споживання природних ресурсів

Споживання природних ресурсів і відповідне скидання у природу спотворених залишків цих ресурсів та продуктів життєдіяльності є неодмінним атрибутом будь-якої форми життя, у тому числі, і життя людського суспільства. Зміни у природному довкіллі, викликані процесом життєдіяльності певного біологічного виду прийнято називати «біологічним слідом» цього виду. За рахунок тривалого розвитку і пристосування чисельних видів флори і фауни природного довкілля до геологічних умов і процесів на планеті Земля встановилася рівновага між процесами творення слідів життєдіяльності усіх біологічних видів і процесами відновлення природного довкілля від цих біологічних слідів.

Однак за останні 300 років ця рівновага істотно порушилася внаслідок інтенсивного споживання природних ресурсів людством, яке, до того ж, зростало за чисельністю. Рівень споживання значної кількості населення Землі («золотий мільярд») у багато разів перевищив рівень мінімального споживання, достатнього для існування людини як біологічного виду. Причиною тому є надзвичайні розумові здатності людини, здатної постійно придумувати і нові способи споживання і нові способи добування і переробки споживаних природних ресурсів.

Для сталого існування і розвитку людського суспільства необхідно збалансувати рівень споживання природних ресурсів цим суспільством з можливостями природного довкілля постачати ці ресурси та утилізувати відходи і продукти життєдіяльності цього суспільства. В період настання вищеозначеного всесвітнього колапсу суспільство має додатково зменшити споживання природних ресурсів до біологічного мінімуму з тим, щоб стати стійкішим до чисельних ресурсних дефіцитів, які, власне, і становлять основну причину всесвітнього колапсу.

2) Реалістичний опортунізм

За цим принципом для українського суспільства мають обиратися такі цілі розвитку і такі стратегії їх досягнення, які є реально досяжними в умовах, що будуть створюватися в оточенні цього суспільства, з мінімальними витратами зусиль і ресурсів суспільства на зміну цього оточення. Цей принцип випливає із співвідношення чисельності населення і обсягів ресурсів України та сумарної чисельності населення і обсягів ресурсів провідних країн світу, дії яких ведуть до ВК.

Практично нереально для українського суспільства вплинути на темпи експлуатації і деградації природного довкілля Землі цими країнами світу, з метою покращення стану оточення українського суспільства і полегшення його долі в перебігу ВК. Деяку слабку надію на такий вплив з боку українського суспільства щодо споживчої поведінки провідних країн світу можна покладати на силу прикладу повноцінного життя українського суспільства з мінімальним рівнем споживання природних ресурсів та мінімальним рівнем деградації довкілля з вини суспільства.

Чим раніше українське суспільство організується у впровадженні мінімального споживання ресурсів, тим більшою буде сила впливу українського прикладу на споживчу поведінку провідних країн світу, тим раніше ці країни будуть переходити на модель мінімального споживання, тим меншими будуть наслідки ВК, тим кращі будуть умови для виживання українців у ВК і для їх наступного пост-колаптичного розвитку.

3) Принци першої пріоритетності людського потенціалу

Людський потенціал українського суспільства (кількість людей помножена на суму їх знань і умінь в різноманітних життєвих справах) має мати перший пріоритет у постановці цілей виживання під час проходження ВК і пост-колаптичного розвитку українського суспільства.

Людський потенціал суспільства є головною складовою будь-якого суспільства, яка визначає і продуктивні сили цього суспільства, і соціальне середовище суспільства, в якому відтворюється суспільство та йде його розвиток з кожним новим поколінням цього суспільства. Збільшення, збереження або, у крайньому випадку, мінімізація втрат людського потенціалу має бути першим пріоритетом в стратегії проходження Україною ВК.

4) Принцип згладжування соціальної диференціації суспільства

Люди від природи мають значну диференціацію у здатності до опановування і використання різноманітних корисних для себе і для суспільства знань і вмінь, які, в кінцевому підсумку, визначають людський потенціал суспільства. Крім того, в процесах соціалізації, побутової та професійної діяльності люди набувають фактичної різноманітності в корисних знаннях і вміннях, яка стає природною основою диференціації членів у суспільстві. Така природна диференціація членів суспільства не повинна ставати причиною або виправданням значної май нової і споживчої нерівності членів суспільства, яка веде до соціального розшарування суспільства, соціальної напруги в ньому, перевитрат природних ресурсів суспільства і, кінець-кінцем, до несталості та розпаду суспільства.

Головною і визначальною формою діяльності людини як біологічного виду є його розумова діяльність. Природна диференціація розумової діяльності людей у суспільстві (а, тим більше, набуті ними знання і вміння) не повинні слугувати причиною або виправданням значної матеріальної диференціації членів суспільства. Очевидно, що матеріальні умови такої діяльності мають бути приблизно такими ж однаковими, якими однаковими у людей є їх біологічна оболонка (тіло з його набором органів). Така приблизна рівність матеріальних умов індивідів у суспільстві буде слугувати його соціальній згуртованості і максимізації його людського потенціалу. З цією метою, очевидно, доцільно дотримуватися базової рівності в матеріальних умовах життя і розвитку членів суспільства з невеликим покращенням цих умов для обмеженої кількості суспільних груп. Така невелика матеріальна диференціація членів суспільства може бути виправдана необхідністю створення сприятливих умов для виконання окремих суспільно корисних видів діяльності певними суспільними групами, особливо здатними до виконання таких робіт.

Приклад подібного згладжування соціальної диференціації членів суспільства вже сьогодні можна бачити у скандинавській моделі соціального капіталізму, в якій, окрім обмеження різниці доходів членів суспільства, вже введено базове фінансування кожного члена суспільства на рівні мінімальних життєвих потреб.

5) Принцип науковості суспільного світогляду

Внаслідок важливості суспільного (масового) світогляду у визначенні майбутньої долі суспільства та внаслідок можливості керування майбутнім суспільства через світогляд його членів, вибору і обґрунтуванню суспільного світогляду доцільно приділяти особливу увагу з використання наукових методів і накопичених наукових знань. Мабуть, настав час реалізації геніального передбачення енциклопедиста Володимира Вернадського про те, що «…Сфера життя, біосфера, швидко переходять у новий стан – ноосферу, різко таким чином змінюючись з допомогою науково спрямованого розуму людини…» та що «Основною геологічною силою, що створює ноосферу, є ріст наукового знання» [8]. Можливість керування еволюцією суспільства на основі накопичених знань визнається і в роботах багатьох сучасних соціологів (наприклад, [9, 10]).

Вибір, а можливо і синтез, суспільного світогляду для українського суспільства доцільно здійснювати спільними зусиллями науковців різного профілю, політиків і моральних лідерів України, за провідної ролі в цьому процесі команди науковців. Процедура і методика такого вибору мають бути прозорими і зрозумілими для широкого загалу українського суспільства. Науковці в процесі вибору суспільного світогляду надають якнайповнішу інформацію про наявні проблеми і можливості розвитку українського суспільства, формують доцільні варіанти суспільного світогляду, здійснюють дослідження, моделювання і оцінювання усіх сформованих науковцями, політиками і моральними лідерами варіантів суспільного світогляду і надають у зрозумілій формі результати своїх досліджень і оцінок для широкого обговорення. Право остаточного вибору оптимального варіанту суспільного світогляду за результатами широкого обговорення, а також обов’язок щодо його реалізації, мають бути закріплені за політиками.

Як і для будь-якого складного довготривалого суспільного рішення, після початку впровадження оптимального суспільного світогляду в практику функціонування і розвитку українського суспільства має проводитися науково-політичний супровід прийнятого рішення. Науковці і в цьому процесі мають виконувати великий обсяг регулярної роботи з накопичення і аналізу статистичних даних, оцінювання реальних результатів функціонування і розвитку суспільства у співставленні з раніше проведеними результатами моделювання обраного варіанту суспільного світогляду, врахування змін в умовах зовнішнього оточення суспільства, розроблення пропозицій для політиків щодо коригування суспільного світогляду.

Основні морально-етичні елементи нового світогляду

Обрана за вищеозначеними принципами оптимальна модель суспільного світогляду має бути деталізована до набору конкретних морально-етичних норм з тим, щоб бути зрозумілою і прийнятою для кожного члена українського суспільства і бути реалізованою в цьому суспільстві. Процес деталізації оптимальної світоглядної моделі має бути подібним до процесу вибору (синтезу) цієї моделі, знов таки за провідної ролі у цьому процесі науковців, за участі в ньому моральних лідерів і політиків та за правом остаточного прийняття рішень і обов’язком реалізації – для політиків.

Нижче, знову як приклад, наведено перелік основних морально-етичних норм суспільства, які деталізують деяку абстрактно-оптимальну для українського суспільства модель суспільного світогляду. Наведена деталізація світоглядної моделі здійснена з використанням результатів роботи [15].

1. Люди об’єднуються у колективи, спільноти, нації та суспільства заради збільшення віддачі від своєї індивідуальної праці, створення більш комфортних і безпечних умов життя. За деякими оцінками, продуктивність праці людини в сучасному суспільстві у 15-20 разів вища за продуктивність праці людини у первісно-родовому суспільстві з натуральною формою ведення господарства.

2. Спільнота народів (націй), які складають українське суспільство, утворилася в межах існуючих, міжнародно визнаних кордонів України як результат тривалих історичних процесів. За розміром і природними умовами території, чисельністю і складом населення Україна є самодостатньою країною з добрими перспективами розвитку. Роздрібнення території України на окремі державні або автономні території є небажаним з економічної точки зору, оскільки таке роздрібнення зменшує ефект від економії масштабу для кожної з виокремлених частин території.

3. Основною і найбільш чисельною (титульною) нацією України є українська нація, яка формує і визначає загальні риси українського суспільства, створює рівні умови для існування і розвитку усіх націй і народностей України. В результаті тривалого історичного розвитку українська нація набула рис працелюбного, підприємливого, толерантного і вільного від експлуатації народу, який гармонійно співіснує з іншими націями українського суспільства та з своїм природним довкіллям.

4. Найкращі (оптимальні) умови для існування і розвитку українського суспільства можуть бути створені тільки в результаті оптимальної суспільної організації праці та побуту на основі застосування усієї маси знань і культурних цінностей, що накопичені українським суспільством і людством в цілому. Обов’язковими для врахування у оптимальній організації суспільстві мають стати такі положення:

а) накопичені сьогодні людством знання і досвід переконливо свідчать, що оптимальна організація суспільства не може бути досягнена на основі ліберально-ринкової ідеології, яка базується на кооперативній формі організації праці і побуту суспільства, але на конкурентній формі розподілу результатів кооперативної праці. Конкурентні відносини у суспільстві є джерелом майнового, правового і політичного розшарування суспільства, суспільних протиріч і конфліктів, перевитрат природних ресурсів, фактичної експлуатації меншістю більшості членів суспільства; б) сьогоднішній рівень знань і досвіду людства дозволяє стверджувати, що оптимальна організація суспільства можлива тільки на основі нової ідеології сталого суспільного розвитку, яка визначає рівні права кожного члена суспільства на доступ до земних ресурсів, гарантує гідні умови життя для усіх існуючих і майбутніх поколінь планети Земля. Така ідеологія реалізує не тільки коопераційні форми праці та побуту суспільства, а й коопераційні форми розподілу результатів такої праці. Це, у свою чергу, дозволяє значно зменшити споживання земних ресурсів на підтримку життєдіяльності суспільства, максимально зменшити навантаження суспільства на своє природне довкілля, практично ліквідувати майнові, правові і політичні конфлікти у суспільстві.

5. Політичні партії українського суспільства, як представники інтересів окремих груп цього суспільства, своїм головним завданням (місією) повинні мати досягнення оптимальної організації усього українського суспільства, що стане надійною основою створення найкращих умов існування і розвитку суспільства. Для оптимальної організації українського суспільства політичні партії мають дотримуватися системного (цілісного) підходу у розв’язанні актуальних питань існування і розвитку суспільства на основі накопичених знань і цінностей України та світу, а також забезпечувати ретельне наукове обґрунтування далекосяжних рішень для суспільства. Політичні партії українського суспільства мають очолити рух українського суспільства в напрямку сталого розвитку України – нелегкому, але єдино можливому для виживання українського суспільства шляху.

6. Головними складовими оптимальної організації українського суспільства визнаються:
— система етичних принципів;
— стратегія існування і розвитку суспільства;
— державний механізм суспільства.

Сутність цих складових визначають такі положення:

а) система етичних принципів формує суспільні відносини між членами суспільства, відносини членів суспільства з природним довкіллям, а також відносини українського суспільства з іншими суспільствами світу. Вона визначає відповідальне ставлення кожної людини до своїх обов’язків перед суспільством, побудову і підтримання доброзичливих і коопераційних відносин з іншими членами суспільства, поважне та дбайливе ставлення до природного довкілля, поважні та доброзичливі відношення до інших суспільств світу та їх членів. Очікується, що в результаті дотримання обраної українським суспільством системи етичних принципів кількість протиріч, конфліктів і правопорушень у суспільстві значно зменшиться, порівняно з існуючим рівнем, і потреба у державних функціях судочинства і охорони правопорядку практично відпаде; б) стратегія існування і розвитку українського суспільства є найзагальнішим планом дій суспільства на довгострокову перспективу. Вона розробляється на науковій основі з урахуванням знань і досвіду, накопичених українським суспільством, а також знань і досвіду, накопичених людством;

в) державний механізм українського суспільства забезпечує підтримання оптимальної організації суспільства та корегування цієї організації відповідно до умов і результатів розвитку суспільства. Основними функціями державного механізму українського суспільства мають бути:

  • захист державних кордонів України та регулювання міграційних, товарних і фінансових потоків на ньому;
  • розвиток оптимізованої під потреби суспільства і під можливості природного довкілля комунальної інфраструктури України (система виховання і освіти молоді, система охорони і підтримання здоров’я, система житлово-комунального господарства, транспортна та інформаційно-комунікаційна системи тощо);
  • створення і підтримання ефективної системи виробництва товарів і послуг, збалансованої з можливостями природного довкілля України і яка забезпечує стале існування і розвиток українського суспільства для існуючих і наступних поколінь;
  • контроль і спонукання членів суспільства щодо дотримання обраної суспільством системи етичних принципів.

7. Існування і розвиток українського суспільства у найближчі 50 років буде істотно ускладнено неминучим настанням всесвітнього колапсу, який був прогнозований науковцями США на середину 21-го століття іще в 1972 році. Колапс настане в результаті надмірного споживання земних ресурсів людством, темпи зростання якого визначалися розвинутими країнами світу протягом останніх 300 років. Відповідно рівню споживання, експоненційно зростали забруднення і деградація природного довкілля та зміни клімату. Ознаки такого колапсу вже зафіксовані багатьма науковцями у світі.

Провідними країнами світу протягом більш ніж 40-річного періоду з моменту наукового виявлення загрози всесвітнього колапсу нічого не зроблено для його уникнення, а прийняті у вересні 2015 року Генеральною Асамблеєю ООН Цілі сталого розвитку на 2016—2030 роки можуть тільки в незначній мірі відтермінувати і пом’якшити цей колапс.

8. Головними цілями на шляху розвитку українського суспільства мають стати:

  • швидкий розвиток людського потенціалу суспільства (здоров’я, знань і умінь, задоволеності життям кожного члена суспільства);
  • підготовка суспільства до настання всесвітнього колапсу;
  • виживання суспільства в умовах настання всесвітнього колапсу з мінімальними втратами людського потенціалу і природного довкілля;
  • швидке відродження суспільства і розвиток його людського потенціалу у пост-колаптичний період.

9. Україна може внести гідний внесок у пом’якшення перебігу світового колапсу, реалізувавши стратегію сталого, збалансованого з можливостями природи розвитку та показавши своїм прикладом іншим суспільствам реальність і переваги такого шляху розвитку. Це піднесе міжнародний авторитет України і допоможе їй зберегти свій суверенітет в умовах світового колапсу.

Очікуваний вплив нового світогляду на існування і розвиток України

Слід очікувати, що вибір і впровадження оптимального суспільного світогляду для українського суспільства допоможе Україні пройти з мінімальними втратами неминучий ВК і стати на шлях сталого розвитку по його закінченні. Альтернативи сталому розвитку для людства в майбутньому не існує. Тому для України якнайскоріше потрібен перехід на шлях сталого розвитку з мінімізацією рівня споживання природних ресурсів. Це допоможе швидкому пристосуванню українського суспільства до скрутних умов існування при настанні ВК, мінімізувати втрати людського потенціалу суспільства при проходженні ВК і почати швидкий розвиток суспільства у пост-колаптичний період. Приклад України у швидкому переході на шлях сталого розвитку допоможе іншим країнам здійснити подібний перехід, що пом’якшить перебіг ВК і сприятиме мінімізації втрат українського суспільства від настання ВК.

Зволікання або відмова від впровадження оптимального суспільного світогляду, орієнтованого на сталий розвиток України, та збереження існуючого ліберально-ринкового суспільного світогляду несуть ризик катастрофічних втрат України в процесі ВК, а можливо, і зникнення України як суб’єкта історії людства.

ВИСНОВКИ

Суспільний, дотримуваний переважаючою більшістю (масовий), світогляд суспільства має вирішальне значення для функціонування, розвитку і існування суспільства.

Як приклад невдалого, недалекоглядного і катастрофічного за своїми наслідками, слід вважати ліберально-ринковий світогляд суспільств більшості розвинутих країн світу. Цей світогляд за 300 років його дотримання цими суспільствами призвів людство в цілому до настання всесвітнього колапсу, який впевнено прогнозується науковцями на другу половину 21-го століття.

Як засіб для найскорішої підготовки до настання всесвітнього колапсу і мінімізації втрат України у ньому, терміново необхідно здійснити вибір (синтез) нової світоглядної моделі для українського суспільства і його впровадження у життя українського суспільства. Ця модель має стати конкретною реалізацією шляху виживання України в умовах настання всесвітнього колапсу і наступного сталого розвитку у пост-колаптичний період.

Основними засадничими принципами нової світоглядної моделі мають бути:

  • реалістичний опортунізм;
  • першо-пріоритетність людського потенціалу суспільства;
  • мінімізація соціальної диференціації членів суспільства;
  • наукова обґрунтованість суспільного світогляду.

В якості прикладу запропонована система морально-етичних норм, яка деталізує оптимальну модель суспільного світогляду та реалізує етику сталого (само-підтримуваного, збалансованого з можливостями природного довкілля) розвитку людського суспільства.

Очікується, що новий суспільний світогляд дасть можливість українському суспільству вижити в умовах проходження всесвітнього колапсу, забезпечити сталий розвиток суспільства у пост-колаптичний період і, тим самим, відвернути ризик зникнення України зі світової історії.

Валерій Олександрович Гребенніков, к.т.н., с.н.с., 76 років, м. Київ

***

Перелік посилань

1. Meadows D.H., Meadows D.L., Randers J., Behrens W.W. The Limits to Growth: a Report for the Club of Rome'a Project on the Predicament of Mankind // New York: A Potomac Associates Books, 1972.
2. Overconsumption? Our use of the world’s natural resources//Report of SERI, Global 2000, Friend of the Earth Europe/September, 2009.
3. Hoekstra A.Y., Wiedmann T.O. Humanity’s unsustainable environmental footprint//Science, v. 344, issue 6188, 6 June, 2014.
4. Turner, G. Is Global Collapse Imminent? An Updated Comparison of The Limits to Growth with Historical Data // MSSI Research Paper No. 4 / Melbourne Sustainable Society Institute, The University of Melbourne, 2014.
5. Report of the World Commission on Environment and Development: Our Common Future // UN Documents, 1987.
6. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. Resolution 70/1 UNGA. 25 September, 2015.
7. Review of Targets for the Sustainable Development Goals: The Science Perspective // International Council for Science (ICSU), Paris, 2015.
8. Чорноморденко Д. Ідеї формування методологічних засад раціонально-екологічного розвитку суспільства у творчому спадку В.І.Вернадського//Вісник Національного університету імені Тараса Шевченка/ Геологія. № 3, 2013.
9. Фрэнк Уэбстер. Теории информационного общества//Пер. с англ. п/р Е.Л.Вартановой. М.: “Аспект пресс”, 2004. — 400 c. (Frank Webster. Theories of the Information Society. Second edition. London and New York, Routledge, 2002)
10. Christian Fuchs. Internet and Society: Social Theory in the Information Age//Routlege, New York, 2008.
11. Вергун В.А. Концептуальні засади стратегії сталого розвитку України//Стратегія розвитку України. Економіка, соціологія, право. № 1, 2011. Національний авіаційний університет, м. Київ.
12. Марушевський Г.Б. Етика збалансованого розвитку // Вид. «Центр екологічної освіти та інформації», Київ, 2008.
13. Національна парадигма сталого розвитку України//Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України. Київ, 2012.
14. Проекти концепції сталого розвитку України: можливість їх вдосконалення та застосування//Аналітична записка Національного інституту стратегічних досліджень. Київ, 2014. http://www.niss.gov.ua/articles/1566/
15. Гребенніков В.О. Суспільство, економіка, інфокомунікації та сталий розвиток України//Журнал «Економіка розвитку», № 4-2015 та № 1-2016.

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі