chrome firefox opera safari iexplorer

Українська охорона пам'яток — під егідою Сталіна?

23 жовтня 2017 о 11:51

Якось уже доводилося писати про Українське товариство охорони пам’яток історії і культури  (УТОПІК). Тоді до цього спонукала дещо призабута, однак від цього не менш гнила історія зі цькуванням академіка-патріота П.Тронька, внаслідок якої Петро Тимофійович «був змушений» залишити посаду голови цієї організації, а тодішні ЦК КПУ  та Радмін дістали  змогу просунути «свого», зручного очільника.

Від тієї історії спливло мало не 30 років; Петра Тимофійовича усь оже шість років як  немає серед нас, і, не виключено, у цьому неабияк «допомогли» ті самі компартійно-радянські начальнички, відібравши у людини достатньо здоров’я, щоб попрощатися з цим світом.

А от «зручні» люди в УТОПІКу живуть і квітнуть. Я не про автора тези, що української нації не існує, та лавреата премії з рук московського Кирила  - він уже не керує процесом. Є інші не менш цікаві особистості, які ревно опікуються українськими історичними та культурними надбаннями.

На сайті «Відлуння віків» знайомимося з керівництвом ГО «УТОПІК»:

«Голова: Бур’янова  Марія Іванівна, кандидат історичних наук, Заслужений працівник культури України.

Заступник голови: Пархоменко Микола Трохимович,  Заслужений працівник культури України.

Заступник голови: Титова Олена Миколаївна,  кандидат історичних наук, Заслужений працівник культури України.

Заступник голови: Кожушко Богдан Васильович.

Вчений секретар: Горькова Анастасія Олексіївна, кандидат історичних наук».

З публікації Богдана Андрієвича «Марне товариство» на сайті Prostir.Museum«…Новим головою Товариства замість відомого археолога академіка Петра Толочка обрали пенсіонерку Марину Бур'янову, яка в часи комуністичної диктатури очолювала… групу лекторів Київського музею Леніна. Її заступником лишився Микола Пархоменко – інструктор Центрального комітету Комуністичної партії України. Ось така у нас декомунізація у пам'яткоохоронній сфері…»

З листа академіка П. Тронька до тодішньої заступниці Голови РМ УРСР М.А. Орлик: «Як готували цей пленум і яка міра участі в його підготовці була Ваша особисто і товаришів з відділу ЦК КПУ Іваненка і Пархоменка – нехай все це залишиться на Вашій совісті…» (пленум УТОПІК, на якому П.Т. Тронька «змусили» піти з посади голови організації, — О.Б.)

Тобто, хто є хто, зрозуміло і  без коментарів…

Ні, я зараз не про люстрацію чи щось подібне. Я про звичайнісіньке, примітивне і безцеремонне плювання в законодавчу криницю.

Відомо, що українці – генетично законослухняні, це їх нинішня влада з пантелику збиває своїм правовим цинізмом. Але вони, українці — попри і всупереч — уперто хочуть жити в правовій державі. У нашому випадку вони, настирні, питають:  ухвалили закон про декомунізацію (ідеться про Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», — О.Б.)? Ухвалили чи ні? А чого  самі не декомунізуєтеся, закон порушуєте?  І як приклад наводять — УТОПІК.

Чому? Як виявилося, ось вам пам’ятка архітектури «Готельний корпус» (корпус № 19), що перебуває на балансі  Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Ось вам УТОПІК, яке з усіма зручностями розташувалося в цьому приміщенні. А ось — окраса і, вочевидь, гордість УТОПІКу, настінна керамічна композиція, центральними у якій є серп і молот, п’ятикутна зірка і  текст: «Живи, Україно, Радянська державо, Возз’єднаний краю навіки-віків!», що є текстом гімну УРСР.

Зауважмо, що текст навіть не гімну 1978-91 рр., а того, сталінського, 1949-78 рр., де знущально згадується «возз’єднання», за яким Західна Україна з ласки «визволителів» захлинулася власною кров’ю, а сотні тисяч тамтешніх українців вирушили до Сибіру.

Цитуємо  ст. 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»:  

4) символіка комуністичного тоталітарного режиму — символіка, що включає:

а) будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік у складі СРСР… б) гімни СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік чи їх фрагменти…

Тепер цитуємо ст.436-1.Кримінального Кодексу України:

  1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів,…карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.
  2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, — 

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої».

Отже, виходить, що Громадська організація УТОПІК, яка користується будівлею Корпусу № 19, пропагуючи символіку комуністичного тоталітарного режиму, порушує вимоги Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»?

Ми навіть не про  те, що дисертація очільниці УТОПІКу, якщо не помиляємося, називалася «Деятельность КПСС по идейно-политическому воспитанию рабочей молодежи» (на материалах партийных организаций Украины 1971—1975 гг.)», і не про те, що її заступник  — колишній інструктор відділу культури ЦК КПУ, вочевидь, той самий, про кого у своєму трагічному листі згадує академік Тронько. І навіть не про те, що іншого заступника, голову Громадської ради Міністерства культури України, аж геть не кремпує пропагування забороненої символіки у його рідній організації.

Ми про те, що керівництво УТОПІК має настільки глибокі комуністичні переконання, що навіть стаття КК України не стає на заваді цьому пропагуванню, а Мінкультові це з якихось причин «до лампади».  З яких?

Але завершуймо першу частину,  так би мовити, «кримінально-ідеологічну».

Друга – вже без жодної ідеологічної підоснови. Факти – із Заяви Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (березень 2016 р.)

Будівля архітектурної пам’ятки «Готельний корпус» (корпус №19) використовується  Українським  товариством охорони пам’яток історії та культури, як зазначається у заяві, без укладення договору оренди з Фондом державного майна України.

УТОПІК отаборився у зазначеній будівлі на підставі  охоронного договору на використання пам’ятки архітектури «Готельний корпус» із Національним Києво-Печерським державним історико-культурним заповідником, укладеним 1 липня 1996 р. де-факто як договір оренди, коли майно Заповідника перебувало у комунальній власності. У пункті 4 цього договору зазначено, що будівля передається УТОПІКу  згідно з розпорядженням Київміськдержадміністрації  від 10.06.1996 та постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 р.

У 2010-12 рр. увесь майновий комплекс заповідника, в тому числі, звичайно, і корпус №19, було передано під управління  Міністерства культури (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 1897 «Про передачу цілісного майнового комплексу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у державну власність»).

Усі орендарі, в тому числі й УТОПІК, повинні були укласти договори оренди з Фондом державного майна України. Однак, незважаючи на численні письмові звернення Заповідника, охоронці пам’яток і пальцем не поворухнули, аби привести свої орендні відносини у відповідність до чинного законодавства. Більше того, в порушення українських законів, передали майно в суборенду.

Рахункова палата і Державна аудиторська служба України переконалися в цьому наочно: перевіривши корпус №19, встановили, що чималенька будівля загальною площею 2785,15 м2  активно використовується  сторонніми юридичними та фізичними особами на підставі Угод про співробітництво. Це, скажімо, ТОВ «Владіком», Центр практичної психології «Альфа-Генезис», ФОП Дульський, ТОВ «Лакі Рум»,  Центр досліджень енергетики, ТОВ «Єврогаз груп сервіс», ТОВ «Укрбізнесактив», ТОВ СП «Оберіг», ТОВ «Експо Софія» тощо. Виявлене зафіксовано в акті Рахункової палати України від 20.10.2015 № 05-10/03-30 та Рішенні Рахункової палати від 24.11.2015 № 9-1.

Отже, виходить, наші прихильники  комуністичного позавчора передали приміщення, що перебуває на балансі Заповідника, в суборенду стороннім організаціям -  без оформлення договорів із ФДМУ, тобто грубо порушуючи Закон України  «Про оренду державного і комунального майна».

Як ми розуміємо, керівництво Заповідника досить довго намагалося владнати проблему через тривале (і безрезультатне) листування і з самим УТОПІК, і з ФДМУ. Коли терпець увірвався, звернулися до суду з позовною заявою щодо передачі займаних площ Українським товариством охорони пам’яток історії та культури Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику.

В судових тяганинах ні Фонд  держмайна, ані представники Мінкульту законних вимог заповідника не підтримали (щоправда, згодом позиція представника ФДМУ змінилася).  Увага: «післямайданні» владні структури не підтримали в суді ЗАКОННИХ ВИМОГ. Що змушує воленс-ноленс замислитися про їхню заангажованість.

За відсутності договорів оренди УТОПІКа та 12 організацій, розташованих у корпусі № 19 Заповідника з ФДМУ, Державний бюджет недоотримує доходи від оренди державного майна. Тобто не лише порушується законодавство, а й завдаються чималі збитки Держбюджету. Якщо точніше — майже 94 тис. грн. щомісяця.

На цьому тлі, погодьмося,  не так уже й дивно починає виглядати ситуація навколо посади Генерального директора Києво-Печерського заповідника. Та сама, коли Мінкульт вдався до спроб зірвати конкурс на цю посаду, — вочевидь, просуваючи «свою», («зручну») людину. І це  – саме  у розпал реставрації Мазепинської вежі, в якій планується заснувати музей великого гетьмана; коли разом з литовськими фахівцями та меценатами почалося відновлення надгробного  памʼятника Костянтину Острозькому»; коли, зрештою,  було успішно проведено цілу низку заходів, покликаних повернути до Києво-Печерського заповідника українські дух і духовність.

Свого часу компартійне керівництво «прибрало» українського патріота Тронька з посади очільника УТОПІКу. Видається, патріотично налаштовані люди в керівництві Заповідника не влаштовують нинішнє, декоративно-патріотичне галузеве керівництво – аж до саботування конкурсних процедур, проте його цілком влаштовують керманичі УТОПІКу, які всупереч законодавству популяризують символіку  людожерського комуністичного режиму, що найбільше лютував саме в Україні.

Щось таке згадується… афористичне. Здається, великий мудрець, патріарх Любомир Гузар, сказав: «Якщо не знаєш, о що ходить – знай: ходить о гроші». Аморальна публіка вигадала інший «афоризм», за яким «гроші – не пахнуть». І не принципово, де ця публіка нині знаходить собі затишну шпарину.

Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

21 листопада

Інші дати
Собор архистратига Михаїла
Архистратиг Михаїл є небесним покровителем Києва і зображений на його гербі. До 1917 року саме день Собору Архангела Михаїла святкувався як день міста Києва.
Розгорнути
Народився Петро Лубенський (Афонський)
(1907, Росія – 2003) – український драматург, кіносценарист. Автор п»єс «Нескорена полтавчанка», «Пісня над Бугом», «Соколята», сценарію до кінофільму «Королева бензоколонки».
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі