chrome firefox opera safari iexplorer

Про Самійленка казали: "Він українець, свідомий українець... "

05 лютого 2018 о 10:35

«Він українець, свідомий українець, усією душею відданий своїй країні та своєму народові, — і се в Росії тип поки що свіжий, тип, можна сказати, будущини. От тим то він такий дорогий і любий кожному українському серцю, такий саморідний та національний — не штучний, а немов так готовий уже виріс із рідного ґрунту. Він живо відчуває всі зневаги і всі – на жаль, такі нечисленні – радощі рідного народу», — так свого часу про Володимира Самійленка відгукнувся Іван Франко.

Новітня історія боротьби за Незалежність тісно пов’язана з творами Володимира Самійленка. На початку 1990-х українські патріоти часто цитували:

…Грізна хвилина!

І враз з усіх намучених грудей

Прорвалось: «Ще не вмерла Україна», — 

Як неньці дар останній від дітей.

Рядки з його віршів  стали правдивим афоризмами, як, скажімо, цей: «Одно – творити язиком, а друге – перти плуга».  

1886р. Самійленко написав відому політичну сатиру «Ельдорадо». Відтоді, мабуть, жодна патріотична вечірка української молоді не минала без її декламування, а особливо у виконанні автора:

Десь далеко єсть країна,

Пишна, вільна, щастям горда,

Кожний там живе щасливо — 

Держиморда, держиморда.

1989р. вірш, покладений на музику, залунав – і лунає досі — у виконанні  рок-гурту «Кому вниз».

Відомі й інші блискучі сатиричні твори Самійленка: «Як то весело жить на Вкраїні», «Мудрий кравець», «Міністерська пісня», «Новий лад».

Варто згадати, що Володимир Самійленко був і прекрасним ліриком.  Це йому належать слова  відомої пісні  «Тихесенький вечір», до якої написав музику Кирило Стеценко:

Тихесенький вечір на землю спадає, 

І сонце сідає в темнесенький гай. 

Ой сонечко ясне, невже ж ти втомилось, 

Чи ти розгнівалось? Іще не лягай!..

В.Самійленко залишив нам драматичну поему «Чураївна», кілька талановитих  комедій, драматизовані  гуморески: «Драма без горілки», «Дядькова хвороба», «У Гайхан-бея» та інші.

Талановитий перекладач, Володимир Самійленко подарував читачам прекрасні переклади українською творів Гомера, Д.Байрона, П.Беранже,  Ж-Б.Бомарше та інших зарубіжних авторів.

Якось мені довелося побувати на мітингу пам’яті Володимира Самійленка у Боярці на Київщині, де в день його народин,  3 лютого, патріотична громада міста вкотре зібралися біля його могили. Традицію вшановувати  письменника всіляко підтримувала  Ніна Харчук – журналістка і депутатка міської ради, тривалий час – очільниця місцевого рухівського осередку. Саме їй належать і публікації про життя та творчість  Володимира Самійленка   у місцевій пресі.

За радянських часів вшановувати  пам’ять Самійленка доводилося таємно. Свого часу Н.Харчук згадувала, що   1964р відзначення  100-річчя від дня народження В.Самійленка у Боярці готував ювілейний комітет на чолі з   учителем  Боярської школи № 1 І.І.Івановим. За це його звільнили з роботи, і він змушений був працювати  у школі бібліотекарем.

З ініціативи М.Рильського та П.Тичини до 100-річчя письменника була впорядкована його могила у Боярці, а в мітингу пам’яті взяло участь чимало українських митців.

Потім  і влада, і, на жаль, письменницьке середовище, про Самійленка не згадували. Впорядкування могили, вшанування пам’яті  письменника взяли на себе Євдокія та Андрій Храпачевські та інші патріотично налаштовані мешканці Боярки…

Володимир Самійленко народився 3 лютого 186р. в с.Великі Сорочинці на Полтавщині. Батько – поміщик  Іван Лисевич, мама – колишня кріпачка Олександра Самійленко, з якою батько шлюбу не брав, але опікувався хлопчиком, дав йому  добру освіту – і загальну, й музичну.

Малим Володимир навчався грамоті у дяка, потім – у початковій школі в Миргороді, Полтавській гімназії.  Хлопець виявив неабиякий хист до поетичної творчості та перекладацтва.  1885р. вступив на історико-філологічний факультет Київського Святоволодимирського університету. На той час українська література, пісня, мова були заборонені. Збори таємних українських гуртків завжди відбувалися за участі Самійленка: входив до літературно — мистецького гуртка «Плеяда», брав участь у роботі товариства «Стара громада».

1890р. вийшла друком перша збірка «З поезій Володимира Самійленка». До неї увійшов, зокрема, і відомий вірш «Українська мова» (Т.Г.Шевченкові), де поет називає рідну мову «діамантом дорогим».

Закінчивши 1890р.  навчання в університеті, Володимир Самійленко працював  у Києві, Чернігові та Миргороді (секретарем земської управи), Катеринодарі. Заробіток був мізерним. Тож додатково вивчився на нотаря  і відкрив нотаріальну контору в містечку Добрянці на Чернігівщині. Тут одружився, тут у подружжя Володимира та Ольги народилося четверо дітей, які, на жаль, усі померли від хвороб.

У Добрянці Самійленко мешкав до 1917р... Палко підтримав Українську Революцію, переїхавши до столиці, працював у міністерстві фінансів  уряду  УНР, редагував газету «Рада», сприяв запровадженню української мови.

1920р.виїхав до Галичини. Нестатки, хворощі, повідомлення про смерть доньок  змучили вкрай. 1924р. В.Самійленко тяжко хворим  повернувся до Києва.

Працює у Державному видавництві України. Володіючи дев’ятьма мовами, перекладає українською твори зарубіжних авторів.

Подружжя  мешкає в підвальному приміщенні. Тяжка хвороба Володимира Івановича  – саркома – швидко прогресує.  За підтримки С.Єфремова Самійленкам знімають дачу в Боярці, але тиша й чисте соснове повітря  вже не допомагають. Письменник тамує жахливий біль, читаючи та займаючись перекладами.

12 серпня 1925р. Володимир Іванович Самійленко помер. Поховали його у Боярці —  як справжнього козака, «на  горі коло церкви» — біля Свято-Михайлівського храму.

Олена Бондаренко, 

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

21 серпня

Інші дати
Народився Володимир Гадзінський
(1888, м.Краків, Польща – 1932) - український письменник, критик. Автор поем «УРСР», «Айнштайн», «Земля», «Заклик Червоного Ренесансу», «Розум», фантастичної повісті «Кінець».
Квадратний біль. Крутий округ жалоби. Прощавай же! Поети, наче совість, мруть, а білий світ - він тільки майже і світ, і білий. (Василь Стус)
Розгорнути