chrome firefox opera safari iexplorer

16 березня 1882 року народилася українська поетеса Христина Алчевська

16 березня 2018 о 06:24
cbs.alchevsk.in.ua

Говорити про Христину Алчевську – молодшу слід, напевне, в контексті великого явища в українських  культурі та освіті, яким є родина  Алчевських. 

Перші згадки про  Алчевських подибуємо  в документах 1660-х років, відколи в Сумському слобідському полку з’явилися козаки з таким прізвищем.

Перший відомий представник роду — Федір Алчевський, купець, 1795р. збанкрутілий і переведений у міщани. Купецький стан  повернув собі молодший син – Кирило Федорович. А  знаним підприємцем, благодійником і меценатом та просвітянином  став молодший син Кирила Алчевського – Олексій, який народився 1835р. 

 Свій бізнес Олексій Алчевський започаткував 1860р., відкривши у Харкові бакалійну крамницю. Став на ноги, заснував Земельний, Іпотечний, Торговельний банки,  Торговий дім. У Донбасі створив  Олексіївське гірничо-промислове товариство, Донецько-Юріївське металургійне товариство та Донецько-Юріївський металургійний завод (нині знищений сепаратистами Алчевський металургійний комбінат).  При заводі постало селище Алчевське (Алчевськ).

Олексій Алчевський  був одним із керівників Харківської громади, постійно фінансував недільні та сільські школи, Харківську школу для глухонімих, Благодійне товариство, притулки для сиріт і старих немічних людей.

Христина Данилівна,  дружина  Олексія Кириловича, замолоду писала статті до герценівського «Колокола», підписуючись: «Українка». 1862р. створила на власні гроші  у Харкові безкоштовну  недільну школу для жінок  і самотужки її утримувала впродовж мало не 50 років.  У родинному маєтку Олексіївці на Луганщині  збудувала ще одну школу, сама й викладала. Слід сказати, що викладання в обох школах провадилося винятково українською мовою.   Видавала посібники: «Що читати народові», «Книга для дорослих». Була обрана віце-президентом Міжнародної ліги освіти.   

А ще Алчевські встановили у своєму харківському обійсті пам’ятник Тарасові Шевченку.

16 березня 1882р. в Харкові у подружжя  Олексія та Христини Алчевських народилася наймолодша з п’яти дітей – донька  Христина. Дівчинка виховувалася   в любові до українських мови та звичаїв. Уже в 10 років разом з подружками готувала рукописний журнал «Товариш», у   якому оприлюднювала і власні вірші та оповідання.    

1902р. Христя закінчила  Першу дівочу гімназію і вирушила до Франції, де продовжила освіту в Сорбонні.  Повернувшись додому, вчителювала у недільній школі, що її відкрила Христина Алчевська-старша, викладала французьку мову в гімназії. Попри заборону влади, читала учням українські книжки, планувала  написати підручник з української літератури.  

Від 1902р. Христина Алчевська активно друкується. 1905-го надсилає до київської газети «Боротьба»  вірш «Гей, на бій, за нами встануть», який потрапив до жандармерії. Харківську квартиру Алчевських обшукували, але нічого не знайшли.

У листопаді 1905р. в газеті «Хлібороб» з’явився вірш Х.Алчевської «До дітей мого краю». Відтоді її твори постійно друкуються  в українських виданнях: «Рідний край», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник».  

Перекладала  українською твори Вольтера, Беранже, Гюго, Жюль Верна. Видала дев’ять поетичних зіброк, драму  «Луїза Мішель». Товаришувала з багатьма українськими письменниками, близько спілкувалася з відомим теоретиком українського націоналізму М.Міхновським, що позначилося й на її творчості. Писала і романтично-елегійні вірші:

Акації білі, таємні розмови,
Повні весняної мрії й любови,
Шемрання тихе в садку...
Шепоче щось тихо, шаліє і хоче
Вії шовкові твої покорити
Зоряній нічці і сну.
Солодкі зітхання і подих кохання,
Й темнії віти тобі говорити
Будуть про любку палку –
Не слухай речей їх, не слухай любови:
Осінь замінить палкії розмови,
Горе украде весну...                                                               

Х.О.Алчевська була талановитою перекладачкою також і з української – французькою. Чимало творів відомих українських поетів «Розстріляного Відродження» завдяки їй зазвучали французькою мовою. Сучасники зазначали, що переконання  Христини поєднували цінності європейські з українськими націоналістичними. Вони ж вважали, що на Алчевську чатувала  доля  українських митців, які загинули в радянських казематах і таборах…

Христина Алчевська померла в Харкові 27 жовтня 1931-го, у неповних 50 років. Талановита поетеса і спадкоємиця великої ідеї українського просвітництва  залишала цей світ самотньою і  без засобів до існування.  

 «Мене не викреслите при всьому бажанні з історії ніяк…»,- написала вона незадовго до смерті. 

Підготувала Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

25 квітня

Інші дати
Народився Микола Трублаїні (Трублаєвський Микола)
(1907, с. Вільшанка, Вінницька область – 1941) - український письменник, автор творів для дітей та юнацтва - «Мандрівки», «Шхуна «Колумб», науково-фантастичного роману «Глибинний шлях».
«Будь хоробрим, витривалим. Це потрібно для Батьківщини, для тебе самого. Учись у мужніх, кмітливих, стійких, наслідуй їх. Вони допоможуть тобі стати справжнім громадянином...» (Микола Трублаїні)
Розгорнути