chrome firefox opera safari iexplorer

19 березня 1895 р. народився  видатний український поет  Максим Рильський

19 березня 2018 о 11:37
ukrlib.com.ua

Він був шляхетною людиною — і за походженням, і за манерою поведінки, й за способом мислення. Зрештою, ця природна шляхетність поставала в усій його творчості.

Максим Тадейович Рильський народився у Києві. Один з   його пращурів  був київським міським писарем. За родинними оповідями, прапрадід  Ромуальд, учень  василіянської школи, під час Коліївщини 1768р. мало не був страчений. Та хлопець заспівав православний гімн «Пречиста Діво, мати Руського краю», і вражений ватаг гайдамаків відпустив і його, й інших василіян, рокованих до страти.   

Дід – Розеслав Рильський -  багатий поміщик і польський граф гербу Остоя. Бабця — з дому князівна Трубецька. Батько Тадей Розеславович — відомий етнограф, публіцист і громадський діяч.  Мама — Меланія Федорівна — селянка з  Романівки (нині Попільнянсського району Житомирської області).

1902р. помер батько Максима, й родина переїхала з Києва до Романівки. Початкові знання хлопчик отримав удома, потім навчався в київській приватній гімназії Науменка.  

Великий вплив на світогляд Максима справило знайомство з композитором М.Лисенком, етнографом і збирачем українських пісень та дум Л.Ревуцьким, актором і режисером П. Саксаганським, етнографом  О. Русовим. Якийся час він і виховувався у сім’ях Лисенка та Русова.

1915 – 18р.р. Рильський навчався у Київському Святоволодимирському університеті – на медичному факультеті. Згодом — на історико-філологічному факультеті Народного університету, заснованому за часів гетьмана П.Скоропадського. Втім ні першого, ні другого вишу так і не закінчив. Натомість інтенсивно займався самоосвітою – музичною, філологічною (зокрема, вивчав іноземні мови). Від 1919р. впродовж десяти років вчителював у сільських школах Сквирського повіту,  також і в Романівській; викладав у  київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету, в Українському інституті лінгвістичної освіти.

Перший вірш Максима Рильського був надрукований 1907р. Перша поетична збірка – «На білих островах» — вийшла друком у 1910-му. Перший вагомий успіх принесла книжка віршів «Під осінніми зорями» (1918).

Впродовж 1920-х років  з’явилося десять поетичних збірок, декілька книжок перекладів. Так, у 1928р.справжню сенсацію спричинив геніальний переклад «Пана Тадеуша» та «Кримських сонетів» А.Міцкевича — авторства М.Рильського. Справжніми шедеврами перекладацького мистецтва стали твори, об’єднані в книзі «Французькі клясики XVII ст.»

Максим Рильський належав до неокласиків – спільноти поетів та письменників-модерністів. Окрім нього, до групи входили Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Юрій Клен та інші поети. Неокласики вважалися  естетами, які  категорично  протиставляли себе народництву та романтизму. Були вони й цікавими літературними критиками та теоретиками українського модернізму. Творчість Рильського як неокласика не віддзеркалювала «у потрібному ракурсі» тодішніх політичних подій. Упродовж 1920-х років поет цілковито відсторонився від радянської дійсності, одягаючи свої шедеври  у класичні форми, скажімо, сонетів: 

Запахла осінь в'ялим тютюном, 
Та яблуками, та тонким туманом, — 
І свіжі айстри над піском рум'яним 
Зорюють за одчиненим вікном.

У травах коник, як зелений гном, 
На скрипку грає. І пощо ж весна нам, 
Коли ми тихі та дозрілі станем 
І вкриє мудрість голову сріблом?

Бери сакви, і рідний дім покинь, 
І пий холодну, мовчазну глибінь 
На взліссях, де медово спіють дині!

Учися чистоти і простоти 
І, стоптуючи килим золотий, 
Забудь про вежі темної гордині.

Якщо ж і звертав на увагу на «радянську дійсність», то хіба  у вигляді відвертих несприйняття та обурення  тодішньою задушливою ідейною й літературною атмосферою – як от у вірші «На світі є співучий Лянґедок» чи в іронічних «відступах» поеми «Чумаки». Або, скажімо, в іншій поемі -«Сашко»:  

Той класицизмом очі коле,

А той рибальством допіка,

Той тінь Плеханова — о доле! –

З могили марно виклика,

І всі знайшли, а я шукаю. –

1 як їм знати, скільки мук

Таїть у радості й одчаї

Із серця вихоплений звук.

У статті «Моя апологія, альбо самооборона» ( газета «Більшовик», 23 вересня 1923р.)  М.Рильський відкидає спроби звузити розуміння сучасності  лише до «фабричного димаря» та «повстання  проти капіталу». «…я можу одгукуватись ліричним віршем тільки на минуле, на те, що «одстоялось» у душі і може мати прозору форму, питому моїй манірі. Інакше писати не можу», — стверджує поет.

Звичайно, офіційні критики щодуху кинулися шматувати  «ідейно чужого» автора. 1931р. вийшло на лови й НКВД: Рильського заарештували та кинули майже на рік до Лук'янівської в’язниці. Тоді ж його  товаришів-однодумців  М.Зерова, М. Драй-Хмару, П. Филиповича  засудили до таборів, де вони й загинули.

Максимові Тадейовичу єдиному з-поміж неокласиків вдалося вижити між сталінськими жорнами терору   завдяки зміні позиції, принаймні, позірній:  вже в першій після «відсидки» збірці «Знак терезів» він являє себе світові як активний симпатик «радянської дісйності». Подейкують, ніби  на це Рильського умовив О.Вишня, який запросив щойно звільненого з тюрми поета до себе погостювати.

У «радянський період»  вийшло друком 35 поетичних книг М.Рильського, серед яких – «Україна», «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград», «Голосіївська осінь»; чотири книги поем; численні переклади з західноєвропейських мов; наукові праці з літературознавства і мовознавства.

 1943р. Максима Рильського було обрано академіком. Упродовж 20 років він очолював Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України.  Був відзначений Ленінською та двічі – Державною преміями СРСР. 

Помер М.Т.Рильський 24 липня 1964р. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.

Максим  Рильський став визнаним «офіційним» радянським літератором – і водночас  зумів, завдяки могутньому талантові й шляхетній душі, залишитися тонким ліриком, майстром довершеної форми і розкішного змісту. Таким, справжнім, він і нині являє себе читачеві. Як, скажімо, у відомому вірші «Поцілунок»:   

У  темній  гущині  її  я  наздогнав.  
Вона,  вже  лежачи  серед  пахучих  трав,  
Руками  пружними  од  мене  одбивалась.  
Нарешті  стишилась  —  і  дивне  диво  сталось:  
Уста,  що  і  мене,  і  весь  мій  рід  кляли,  
Мов  квітка  багряна,  до  мене  простягали  
Свій  келих,  сповнений  солодкої  знемоги.  
Натомлені  з  біги  стрункі  та  дужі  ноги  
Біліли  мармуром  під  місяцем  німим,  —  
І  тихим  голосом,  охриплим  та  чудним,  
Вона  промовила:  "Жорстокий  переможче!  
Упасти  в  цім  бою  для  мене  найдорожче".

Підготувала Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

12 грудня

Інші дати
Народився Андрій Мельник
(1890, с.Воля Якубова, Львівська область – 1964) – військовий і політичний діяч, полковник армії УНР, голова Проводу ОУН.
Розгорнути
Народився Леонід Биков
(1928, с.Знаменське, Донецька область - 1979) — український актор, режисер і сценарист.
«Как же вы не заметили? Мы же сегодня над моей Украиной дрались... А воздух? Другой. А небо? Голубее. А земля – зеленее». (з кінофільму «В бой идут одни старики»)
Розгорнути