chrome firefox opera safari iexplorer

Микола Томенко: Шевченковій світлиці бути!

14 березня 2018 о 12:51

Лідер партії «Рідна країна» Микола Томенко на свої сторінці у Facebook повідомив, що перші кроки по оновленню Шевченківської світлиці вже зроблені. До заповідника привезли необхідну кількість очерету особливого сорту.

Нагадаємо, що під час презентації міста Канева в рамках Всеукраїнської акції «7 чудес України: історичні міста та містечка» Микола Томенко повідомив про підготовку до реставраційних робіт Тарасової світлиці і наголосив на тому, що необхідно зберегти максимальну ідентичність. Саме тому було вирішено використати очерет, який потребує особливої обробки та підготовки протягом певного часу. 

«Є в нашої команди «Рідної країни» така традиція — виконувати свої обіцянки. От і у справі оновлення і перекриття першого народного музею — Шевченкової світлиці у Каневі ми виконуємо свій український і громадянський обов’язок: допомагаємо у придбанні очерету та організації робіт для перекриття хати.

Щира подяка наших друзям, хто відгукнувся і став поруч у цій благодійній та благородній справі:
 — директору Національного заповідника «Переяслав» Олексію Лукашевичу;
— очільнику Черкаського Інституту пожежної безпеки Олександру Тищенку і його курсантам.
Подяка міському голові Канева Ігорю Ренькасу за допомогу у залученні техніки і директору Шевченківського національного заповідника Мар’яну Піняку та колективу за активну участь у вантажних й підготовчих роботах.

П.С. Між іншим, побачив у Каневі та районі багато біг-морд »курячих» депутатів і партій.
Моя дружня порада: замість своїх біг-морд вкладайте кошти в Шевченківські проекти Канівщини і Звенигородщини! І буде вам за це щира подяка, а не зневага від місцевої громади»

Хата на народні кошти була збудована на Тарасовій горі у 1884 році одночасно із завершенням впорядкування Шевченкової могили, коли 1 серпня на ній був встановлений чавунний пам`ятник-хрест, виготовлений на заводі Термена в м. Києві.

Стояла вона поблизу могили поета. В одній її половині жив Іван Олексійович Ядловський (1846 – 1933 рр.), котрий півстоліття вірно охороняв Шевченкову могилу. Після смерті був похований на території заповідника.

В другій половині – викладач Канівського докласового училища Василь Степанович  Гнилосиров (1836 – 1900 рр.), разом з членами Київської Старої Громади створив так звану Тарасову світлицю, перший народний музей поета. Спершу він був дуже скромний і мав лише декілька експонатів. Згодом люди заквітчали його рушниками, плахтами, квітами, вінками.

У 1888 році відомий художник І.Ю. Рєпін на замовлення старогромадівців для Тарасової світлиці виконав портрет Тараса Шевченка. Цього ж року канівський нотаріус Захарій Краковецький зі своєю родиною дарує сюди ікону Нерукотворного Спаса з дарчим написом.

У 1897 році у першому народному музеї Кобзаря з`являється Книга вражень для відвідувачів. Її появі ми завдячуємо В.С. Гнилосирову. Спершу він сам робив записи про поетових шанувальників, які приходили до його могили. А потім вирішив замовити спеціальну Книгу, до якої відвідувачі могли б робити записи самі. У 1893 році така Книга була виготовлена, та, на жаль, з`явилася вона в Тарасовій світлиці лише через 4 роки. Покласти її раніше не дозволяла місцева влада.

15 серпня

Інші дати
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути