chrome firefox opera safari iexplorer

12 квітня 1899 року народився український художник Василь Седляр 

12 квітня 2018 о 15:04
ukurier.gov.ua

У вересні 2009р. в Києві презентували  нове видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, ілюстроване роботами «бойчукіста» Василя Седляра.

Вперше «Кобзар» з ілюстраціями Седляра вийшов друком у 1931р., був перевиданий 1933-го. Це був час Голодомору, початку деукраїнізції й масових репресій проти української інтелігенції.  Більшовицька влада не забарилася з  висновками: Седляр своїми роботами проводить аналогії між  тодішнім, за часів Шевченка, терором проти українців, і теперішнім, сталінським. Ці роботи фігурували  у справі, заведеній «чекістами» проти В.Седляра. Попри «офіційну» на той час версію обвинувачення, фахівці  стверджують, що саме за ілюстрації до «Кобзаря» художника розстріляли.

Твори митця називають  унікальними й порівнюють із фресковим живописом. Відомий французький поет Гійом Аполінер, відвідавши виставку робіт «бойчукістів» у Парижі, зауважив «іконність» творів Седляра.

Седляр –  один із найталановитіших учінв і послідовників видатного українського художника Михайла Бойчука. Яскравий представник українського авангарду 1930-х, монументаліст, графік, автор чудових робіт у царині декоративно-прикладного мистецтва. Ідеолог та один із засновників Асоціації революційного мистецтва України.   

Василь Теофанович Седляр народився на хуторі Христівка Зіньківського повіту Полтавської губернії в сільській родині. 

Отримавши чотирикласну освіту,  1915-19р.р. навчався  у  Київській художній школі.  1919-23р.р. – в Українській державній академії мистецтв (майстерня монументального мистецтва видатного художника, професора Михайла Бойчука).  Став одним із найближчих його соратників.

У 1926-27р.р. разом з Михайлом Бойчуком та його учнем Іваном Падалкою для ближчого ознайомлення із західноєвропейським мистецтвом відвідав Німеччину, Францію, Італію. 

У 1923-36р.р. очолював Межигірський художньо-керамічний технікум, викладав у Технологічному інституті кераміки і скла в Межигір'ї та Київському художньому інституті.   

Брав участь у стінописах Межигірського Художнього Керамічного Технікуму, Червонозаводського театру в Харкові та багатьох інших. Всі розписи були знищені радянською владою. Збереглася невелика частина картин:   «У школі лікнепу», «Портрет Оксани Павленко», «На току», частково — «Розстріл»; деякі ескізи.  

26 листопада 1936р. до відомого харківського будинку «Слово», де мешкали  письменники та художники, вкотре прийшли енкаведисти – цього разу по Седляра. Офіційно йому інкримінували участь в «українській  націоналістичній фашистській контрреволюційній  групі», агентом якої він нібито став під час закордонної подорожі. 

Мало не одразу художника перевезли до київської тюрми ГПУ-НКВД. У грудні Василь Седляр під тортурами  «зізнався», що є «активним учасником націонал-фашистської терористичної організації».  

 Окрім В.Седляра, були заарештовані  І.Падалка та інші «бойчукісти», в тому числі — сам М.Бойчук.   

13 липня 1937р. в Києві закрите судове засідання військової колегії Верховного суду СРСР рокувало Василя Седляра на смертну кару. Того ж дня він був розстріляний – разом з М.Бойчуком та І.Падалкою.

1 лютого 1958р. В.Т.Седляр був посмертно реабілітований – тим самим режимом, який його стратив.

У 2009р., в Національному музеї образотворчого мистецтва, відбулася перша персональна виставка художника. 

У грудні 2017 — січні 2018, в київському Мистецькому Арсеналі, тривала виставка робіт «бойчукістів»: «БОЙЧУКІЗМ. Проект «великого стилю». На виставці були представлені й роботи В.Седляра, а також світлини.

На одній з них – «бойчукісти» на косовиці у Межигір’ї. Усміхнені, білозубі та в білих шатах, серед буйних трав і розлогих дерев – красиві жінки й чоловіки щасливо дивляться у майбутнє, якого от-от  їх позбавлять…  

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

22 липня

Інші дати
Народився Милиця Симашкевич
(1900, м.Кам’янець-Подільський – 1976), український художник театру і кіно («Коліївщина», «Наталка Полтавка», «Багата наречена», «Кармелюк», «Вершники», «Кубанці», «Майська ніч».  
«Художник повинен бути в своїх творах дзеркалом громади, але дзеркалом високої ціни, в котрому б одбивалась жизнь правдива, добре спорядкована й згрупована, освічена вищою ідеєю.» (Іван Нечуй-Левицький).
Розгорнути