chrome firefox opera safari iexplorer

13 квітня 1906 року народилася українська письменниця Оксана Іваненко

13 квітня 2018 о 12:52
wikipedia.org

«Тарасові шляхи» я прочитала років у вісім. Ішла поруч із юним Тарасом Шевченком його шляхами, трудними й нерадісними від самого малку. Разом із ним переживала смерть матусі та батька, науку в дяків, роззиралася довсібіч на площах  «у Вільні, городі преславнім»…  Аж поки на останній сторінці дочитала: «І полинула чутка по всіх шляхах про дивного Кобзаря. І чекали люди його пісень і говорили нишком про волю….» 

Тепер би, може, ми сказали, що забагато у повісті пієтету до «старшого брата», але й тоді мене вразили не описи «петербурзьких» шляхів Тараса Шевченка, а саме ті   сторінки, де йшлося про його недитяче дитинство.

Пізніше дізналася, що над романом «Тарасові шляхи» його авторка Оксана Іваненко працювала понад 20 років…

13 квітня 1906р. у Полтаві, в родині  письменника і вчительки, народилася дівчинка. Назвали Оксаною. Зростала в родині, де любили, знали й шанували все українське.  Пізніше письменниця згадуватиме: «З малих років знала «Реве та стогне», «Заповіт», «Садок вишневий коло хати», тому що їх завжди співали і дорослі, і діти»…

Шестирічною Оксана створила… власний рукописний журнал — «Гриб».

Навчання почала у жіночій гімназії. Потім – уже в більшовицькій державі — робітнича школа. 1922р. вступила до Полтавського інституту народної освіти, працювала в дитбудинку вихователькою. 1926р. закінчила інститут наросвіти – вже Харківський, працювати поїхала  до колонії для малолітніх поблизу Полтави, де директором був Антон Макаренко (який, до речі, у своїй  «Педагогічнй поемі» зробив молоду виховательку  прототипом своєї героїні Оксани Варської). 

Навчаючись в аспірантурі Українського науково-дослідного інституту педагогіки, Оксана дедалі більше поринає у світ літератури. Відвідує літературні вечори. Знайомиться з Наталею Забілою, Олександром Копиленком, іншими письменниками. 

Слід сказати, що захоплення літературною творчістю прийшло до Оксани досить рано:  казка «Квіти» була надрукована  в гімназійному журналі «Слово», коли авторці було 11 років. Та справжнім початком свого творчого шляху Іваненко називала  1925-й: тоді в журналі «Червоні квіти» з’явилося оповідання  «До царя».

По закінченні аспірантури  УГДІП Іваненко якийся час працювала в київській його філії та у видавництві «Молодий більшовик». 1938 року перейшла на творчу роботу. В 1947—1951р.р. була редактором дитячого журналу «Барвінок».

О.Д.Іваненко написала кілька десятків книг: оповідання й повісті для дітей та юнацтва, казки. Чимало уваги приділила розповідям про життя і творчість видатних людей: це оповідання про Г.Андерсена, А.Чехова, Д,Гарібальді; повісті «Друкар книг небачених» (про І.Федорова) та «Богдан Хмельницький»; романи «Тарасові шляхи» (про Т.Шевченка),«Марія» ( про Марка Вовчка).  Книга спогадів О.Іваненко «Завжди в житті» була 1986р. відзначена  Державною премією ім.Т.Г.Шевченка.

Оксана Іваненко багато перекладала українською: твори В.Короленка, А.Моруа, казки Андресена, братів Грімм.

1984-94р.р. вийшло друком п’ятитомне зібрання творів письменниці.

 Померла О.Д.Іваненко 17 грудня 1997р.

 А її книги й досі читають і люблять діти й дорослі.

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути