chrome firefox opera safari iexplorer

13 квітня 1906 року народилася українська письменниця Оксана Іваненко

13 квітня 2018 о 12:52
wikipedia.org

«Тарасові шляхи» я прочитала років у вісім. Ішла поруч із юним Тарасом Шевченком його шляхами, трудними й нерадісними від самого малку. Разом із ним переживала смерть матусі та батька, науку в дяків, роззиралася довсібіч на площах  «у Вільні, городі преславнім»…  Аж поки на останній сторінці дочитала: «І полинула чутка по всіх шляхах про дивного Кобзаря. І чекали люди його пісень і говорили нишком про волю….» 

Тепер би, може, ми сказали, що забагато у повісті пієтету до «старшого брата», але й тоді мене вразили не описи «петербурзьких» шляхів Тараса Шевченка, а саме ті   сторінки, де йшлося про його недитяче дитинство.

Пізніше дізналася, що над романом «Тарасові шляхи» його авторка Оксана Іваненко працювала понад 20 років…

13 квітня 1906р. у Полтаві, в родині  письменника і вчительки, народилася дівчинка. Назвали Оксаною. Зростала в родині, де любили, знали й шанували все українське.  Пізніше письменниця згадуватиме: «З малих років знала «Реве та стогне», «Заповіт», «Садок вишневий коло хати», тому що їх завжди співали і дорослі, і діти»…

Шестирічною Оксана створила… власний рукописний журнал — «Гриб».

Навчання почала у жіночій гімназії. Потім – уже в більшовицькій державі — робітнича школа. 1922р. вступила до Полтавського інституту народної освіти, працювала в дитбудинку вихователькою. 1926р. закінчила інститут наросвіти – вже Харківський, працювати поїхала  до колонії для малолітніх поблизу Полтави, де директором був Антон Макаренко (який, до речі, у своїй  «Педагогічнй поемі» зробив молоду виховательку  прототипом своєї героїні Оксани Варської). 

Навчаючись в аспірантурі Українського науково-дослідного інституту педагогіки, Оксана дедалі більше поринає у світ літератури. Відвідує літературні вечори. Знайомиться з Наталею Забілою, Олександром Копиленком, іншими письменниками. 

Слід сказати, що захоплення літературною творчістю прийшло до Оксани досить рано:  казка «Квіти» була надрукована  в гімназійному журналі «Слово», коли авторці було 11 років. Та справжнім початком свого творчого шляху Іваненко називала  1925-й: тоді в журналі «Червоні квіти» з’явилося оповідання  «До царя».

По закінченні аспірантури  УГДІП Іваненко якийся час працювала в київській його філії та у видавництві «Молодий більшовик». 1938 року перейшла на творчу роботу. В 1947—1951р.р. була редактором дитячого журналу «Барвінок».

О.Д.Іваненко написала кілька десятків книг: оповідання й повісті для дітей та юнацтва, казки. Чимало уваги приділила розповідям про життя і творчість видатних людей: це оповідання про Г.Андерсена, А.Чехова, Д,Гарібальді; повісті «Друкар книг небачених» (про І.Федорова) та «Богдан Хмельницький»; романи «Тарасові шляхи» (про Т.Шевченка),«Марія» ( про Марка Вовчка).  Книга спогадів О.Іваненко «Завжди в житті» була 1986р. відзначена  Державною премією ім.Т.Г.Шевченка.

Оксана Іваненко багато перекладала українською: твори В.Короленка, А.Моруа, казки Андресена, братів Грімм.

1984-94р.р. вийшло друком п’ятитомне зібрання творів письменниці.

 Померла О.Д.Іваненко 17 грудня 1997р.

 А її книги й досі читають і люблять діти й дорослі.

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

22 липня

Інші дати
Народився Милиця Симашкевич
(1900, м.Кам’янець-Подільський – 1976), український художник театру і кіно («Коліївщина», «Наталка Полтавка», «Багата наречена», «Кармелюк», «Вершники», «Кубанці», «Майська ніч».  
«Художник повинен бути в своїх творах дзеркалом громади, але дзеркалом високої ціни, в котрому б одбивалась жизнь правдива, добре спорядкована й згрупована, освічена вищою ідеєю.» (Іван Нечуй-Левицький).
Розгорнути