chrome firefox opera safari iexplorer

25  квітня 1907 року народився Микола Трублаїні

25 квітня 2018 о 14:38
proslovo.com

 Український письменник, який писав чудові твори для юних читачів, народився в селі Вільшанка на Вінничині, в родині Петра Гнатовича та Марії Яківни Трублаєвських.

Сім’я бідувала,  тож невдовзі батько вирушив до Сибіру на заробітки. Хлопчика виховували мама та бабуся. Марія Яківна, сільська вчителька, часто брала малого з собою сина до школи — нічого дивного, що 5-річним  той уже досить вправно читав.

У 1915 р. Миколка Трублаєвський пішов учитися до Немирівської гімназії. Але навчання не закінчив – у п’ятому класі втік на фронт, аби разом із червоноармійцями «бити буржуїв». До фронту не доїхав: випав із потяга й сильно пошкодив ноги. Одужавши, повернувся до рідного села, вступив до комсомолу й поніс «нову» культуру в сільські маси: організував хату-читальню, створив і очолив місцеву самодіяльність, а в 16 років уже керував сільбудом (свого роду сільський клуб за тих часів).

У 1920—1922 рр., під час навчання у Проскурівському реальному училищі, Микола захопився журналістикою. Вінницькі газети охоче  друкують його дописи про сільське життя.

Невдовзі Трублаєвський стає сількором газети «Червоний край», в якій 1924 р. була надрукована його перша розлога стаття «День Леніна».

Влітку 1924 р. родина Трублаєвських переїхала до райцентру М’ястківки (нині с. Городківка Крижопільського району). Тут Микола працює секретарем у клубі, створює гурток сількорів, організовує хату-читальню та гурток лікнепу («ліквідація неписьменності»), у селі Черепівка засновує комсомольський осередок.

У 1925 р. М.Трублаєвський від редакції газети «Червоний шлях» їде навчатися до Харкова, на «Всеукраїнські курси журналістики». По завершенні навчання працює в редакції харківської газети «Вісті», вступає на фізико-математичний факультет Інституту народної освіти, бере участь у роботі літературного об’єднання «Молодняк».

1927 р. «Вісті» відрядили свого кореспондента  у двомісячну поїздку на Далекий Схід. «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» та інші кореспонденції Микола публікує під псевдонімом «Гнат Завірюха».

Того ж року до Харкова завітала  італійська робітнича делегація, супроводжувати яку доручили Трублаєвському. Саме італійці й «вигадали» псевдонім майбутньому письменникові, змінивши для зручності його прізвище на коротше і звичніше для вуха — «Трублаїні».

1930 р. організовується експедиція на криголамі «Ф.Літке» до Арктики, на острів Врангеля. Місце кореспондента вже зайняте, але Микола знаходить вихід: швидко засвоює професії  механіка, кочегара, вантажника і влаштовується на криголамі котельним днювальним.

Враження від подорожі стали основою майбутніх книг М.Трублаїні — «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на поміч», ««Ф.Літке» — переможець криги», а їхній автор за участь у екпедиції отримав медаль.

Арктика назавжди підкорила серце Трублаїні: 1932 р. він знову відвідав цей дивовижний край, у складі експедицій на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Життя людей на Півночі стало темою його першого великого твору   — повісті «Лахтак». З цією повістю Миколу Трублаїні 1934 р. прийняли до Спілки письменників.

У 1934—1936 рр. М.Трублаїні організував при Харківському палаці піонерів «Клуб юних дослідників Арктики», куди мріяли потрапити мало не всі підлітки міста. У клубі діяли гуртки льотчиків, штурманів, зв'язківців, а також географічний, топографічний і геологічний. За якийся час Трублаїні організував ще й «Клуб юних дослідників підводних глибин».

У травні 1940 р. М.Трублаїні вступив до ВКП(б), і незабаром його призначили директором харківської філії видавництва «Радянський письменник».

У перші дні німецько-радянської війни Микола Трублаїні вирушив на фронт. Був військовим кореспондентом фронтової газети «Знамя Родины». Восени 1941 р. в бою під с.Козолупівкою Токмацького району Запорізької області був тяжко поранений.

Помер 5 жовтня 1941 р. в санітарному потязі. Похований у братській могилі поблизу станції Ровеньки Луганської області.

Ім’ям М.Трублаїні названі вулиці в Києві та Хмельницькому, одна з київських дитячих бібліотек.

На кіностудії ім.О.Довженка у 1963 р. знято фільм «Юнга зі шхуни «Колумб»» за повістю Трублаїні «Шхуна «Колумб».

За свої 34 роки М.Трублаїні написав багато творів, осяяних романтикою подорожей і відкриттів. 9 збірок оповідань, кілька повістей, науково-фантастичний роман «Глибинний шлях» запалювали жагою пригод дитячі душі.

Він бачив романтичне у більшовизмі й не помічав — чи вперто намагався не помічати — його кривавої, нелюдської суті. А водночас по-дитячому захоплювався романтикою далеких подорожей і незвіданих країв, радо знайомив зі своїми героями – звичайними людьми, веселими, щирими у дружбі, сильними й відважними. Словом, учив своїх юних і дорослих читачів бути справжніми.

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

16 серпня

Інші дати
Антон Задонцев
1908 – український учений у галузі рослинництва. Директор Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи (м. Дніпропетровськ).
 
 
Розгорнути
Річниця Зборівської битви
1649 – відбулася Зборівська битва – переможна битва козацької армії, очолюваної Богданом Хмельницьким, з польським військом під командуванням короля Яна ІІ Казимира під Зборовом (тепер Тернопільська область). В результаті 18 серпня 1649 р. був укладений Зборівський договір, за умовами якого визнавалася самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини; на землях Війська Запорозького влада належала гетьману, чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб.
Розгорнути
Народився Микола Дашкевич
(1852, с. Бежів, Житомирської області – 1908) – український літературознавець, історик.  Автор праць про Івана Котляревського, дослідник українських дум, історії Галицько-Волинського князівства.
Розгорнути
Народився Іван Дряпаченко
(1881, с. Василівка, нині Чернігівська область – 1936) – український живописець, графік, колекціонер. Автор полотен «На озері», «Косарі», «Лелеки перед грозою», «Назустріч вечору», «Параска у святковий день».
«Нашої красуні Василівки я не проміняю на жодну Венецію. Садки й гаї, білі хатки й чарівна ріка української пісні !» (Іван Дряпаченко).
Розгорнути