chrome firefox opera safari iexplorer

7 квітня 1919 року народився видатний український історик Омелян Пріцак

07 квітня 2018 о 09:43
photo-lviv.in.ua

Омелян  Йосипович  Пріцак народився 7 квітня 1919р. в с. Лука на Самбірщині (на той час – Західноукраїнська Народна Республіка), в родині механіка потяга Йосипа Пріцака та Емілії Капко. За якийся час мати вийшла заміж удруге і з новим чоловіком, Павлом Сарамагою, та сином переїхала до Тернополя.

У 1921—1936р.р. Омелян мешкав у Тернополі, самотужки вивчав східні мови. Закінчив Тернопільську державну гімназію № 1, вступив на історичний факультет Львівського університету. Навчання завершив у 1940р. Безпосереднім наставником Пріцака був Агатангел Кримський.  Себе молодий науковець завжди зараховував до історичної школи Михайла Грушевського.    

У 1936—1941рр. О.Пріцак працював секретарем Комісії нової історії України Наукового товариства імені Тараса Шевченка, науковим серкетарем  Львівського відділу Інституту історії України, навчався в аспірантурі Інституту мовознавства АН УРСР під науковим керівництвом А.Кримського.   

У воєнні та повоєнні роки Пріцак навчався у Берлінському   та Геттінгенському університетах. 1948р. захистив дисертацію, затим викладав  українську та польську мови у Геттінгенському університеті. До 1960р. працював доцентом і професором університетів у Геттінгені, Гамбурзі. У 1960—1964р.р. викладав в університеті штату Вашингтон (м. Сієтл), Гарвардському університеті.

 У 1964—1990р.р. постійно мешкав  у  США, викладав у Гарвардському університеті. 1964р. ініціював  українознавчий центр у Гарвардському університеті, очолив кампанії зізбирання коштів з цією метою  серед української громади Америки.  У 1973—1989р.р. — директор Українського наукового інституту Гарвардського університету.

1970р. О.Пріцака було  обрано членом Американської академії мистецтв і наук. 1985р. він став  Почесним доктором літератури Альбертського університету (Канада). 1990р. О.Й. Прицак переїхав до України.  Викладав історіографію та історіософію в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, у 1991—1996р.р був директором Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАН України.

1996р. через погіршення стану здоров’я повернувся до США.   

О.Й.Пріцак є автором  концепції про походження Русі та унікальної книги «Полходження Русі». Відомий у світі як один зі співзасновників Міжнародної асоціації україністів,   керівник її археографічної комісії. Завдяки його зусиллям розпочато упорядкування «Гарвардської бібліотеки давнього українського письменства». Один з ініціаторів перевидання багатотомної «Історії України-Руси» М. Грушевського.  З його аналізу історіософії видатного українського історика починався перший том видання.

Автор близько 1000 наукових праць зі сходознавства та історії України. Зокрема, «Караханідські студії», «Староболгарський список князів», «Підстави тюркської філології», «Хазарсько-єврейські документи Х століття», «Слов'яни і авари», «Походження Русі», «Що таке історія України?», «Історіографія та історіософія Михайла Грушевського», «Шевченко-пророк».

Помер О.Й.Пріцак  2006р. у  Бостоні (США).

Підготувала 

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

15 серпня

Інші дати
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути