chrome firefox opera safari iexplorer

24  травня 1882 року народився видатний український композитор Кирило Стеценко

24 травня 2019 о 07:09
Gazeta.ua

 До скарбниці української класичної музики увійшли  опери К.Стеценка «Полонянка», «Кармелюк», «Іфігенія в Тавріді»; чотири опери для дітей, у тому числі – «Івасик-Телесик», «Лисичка, котик і півник»; музика до вистав «Сватання на Гончарівці», «Гайдамаки», «Про що тирса шелестіла»; кантати «Шевченкові», «Єднаймося»; твори для хору «Сон»,  «Веснонько-весно»; понад 30 солоспівів — на слова Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, О.Олеся та інших відомих поетів; багато церковних творів.

Своєю творчістю Стеценко  продовжував національний напрям української музики, що його започаткував Микола Лисенко. 

Кирило Григорович Стеценко народився у селі Квітки Черкаського повіту (нині Корсунь-Шевченківський район Черкаської області)  в родині маляра-самоука.

 З раннього дитинства виявляв щирий  потяг до музики та малювання. Дев'ятирічним  почав навчатися нотної грамоти у дяка П.Старжевського та співати у церковному хорі.

Хлопчикові здібності помітив материн брат Данило Горянський — випускник Київської духовної академії – й подбав, аби той 1892р. вступив до Київської бурси при Софіївському соборі та рисувальної  школи Миколи Мурашка.   

Київ на той час був справжнім культурним центром, особливо в царині музики. Тут з авторськими концертами виступав П.Чайковський, гастролювали С.Рахманінов, О.Глазунов, О.Скрябін, Г.Нейгауз та інші  знані композитори і виконавці. В оперному театрі з аншлагами йшли опери  Р.Вагнера, Дж.Россіні, М.Глінки, П.Чайковського, М.Римського-Корсакова. В літньому театрі Купецького саду відбувалися виступи драматичних труп М.Садовського, М.Кропивницького, М.Старицького

Художня школа М.Мурашка у  80-90-і роки перебувала на стадії свого розвою. Її керівник дбав про всебічне виховання учнів, формування їхніх світогляду та  художнього смаку. В школі, окрім практичних малярських занять, вивчали анатоміяю, загальну історію  мистецтв. Організовувалися учнвські виставки художніх робіт.

З 1897 р. Кирило Стеценко навчається в Київській духовній семінарії, а водночас  працює помічником регента Михайлівського золотоверхого монастиря. При монастирі була велика нотна бібліотека, завядки чому майбутній композитор  глибоко вивчив українську хорову класику.

1899р. Кирило Стеценко познайомився з М.Лисенком і вирушив у подорож Україною в складі його капели —  як хорист і  помічник  диригента.   

На цей час припадає створення хорових творів «Бурлака», «Могила», «Хваліть ім'я Господнє», «Херувимська», «Милість спокою», «Слава в вишніх Богу».

Закінчивши 1903р. семінарію, Стеценко  працює вчителем музики і співу в Київській церковно-учительській школі. Після відкриття музично-драматичної школи ім. М.Лисенка навчається в класі теорії та композиції. 

Пише кантати «Слава Лисенку», «Рано-вранці новобранці», опери «Полонянка», «Кармелюк», хор «Прометей» та інші твори. 

В 1907р. Кирило Стеценко був зарештований (начебто за підпільну революційну діяльність) і переведений на роботу до Олександрівська-Грушевського (Донеччина). Але невдовзі, за сприяння друзів, переїхав  до Білої Церкви, де викладав спів у місцевій гімназії.

Варто зауважити, що Стеценко приділяв велику увагу музичній освіті. Він – автор  шкільних пісенних збірок («Луна», «Шкільний співаник» у 3-х частинах) і цілої педагогічної системи, метою якої є опанування  музичною грамотою в комплексі з навичками сольного та хорового співу.  

Це час, коли композитор багато займається музично-критичною та видавничою працею. Статті публікує в газеті «Рада», журналі «Боян»; створює  нотне видання «Кобза». 

1909р. К.Г.Стеценко повертається до Києва. Не маючи постійного місця роботи, диригує, викладає в різних навчальних закладах. Пише музику до театральних постановок:  «Бувальщина» А.Велисовського;  «Як ковбаса та чарка»  М.Старицького; «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ'яненка.

Через нестатки композитор з родиною 1910р. переїздить на Хмельниччину, до Тиврова, де він працює вчителем співу в духовному училищі. В Тиврові створює дитячі опери «Івасик-Телесик», «Лисичка, Котик і Півник», кантату «Шевченкові», церковні та світські хори, обробки колядок і щедрівок. Знайомиться й товаришує з композиторами М.Леонтовичем та Я.Степовим.

Від 1911р. о.Кирило — на  парафії  в с.Голово-Русава.

 1917 р. Кирило Стеценко повертається  до Києва.  Займається створенням  хорових колективів (Народний хор, дві мандрівні капели, в тому числі – та, що стала основою для капели «Думка», Перший український національний хор), разом з колективами виступає в селах і містах України. В репертуарі – твори  М.Лисенка, М.Леонтовича, Я.Степового, О.Кошиця, власні К.Стеценка.  

1920р. Кирило Стеценко подорожує  Україною з Другою мандрівною капелою. Повернувшись, з’ясовує, що  музично-хорову секцію, яка давала такий-сякий прожиток, ліквідовано.  Аби прогодувати родину, композитор переїжджає до с. Веприк, де отримує парафію. Тут теж  створює  сільський хор і виступає з ним у селах Київщини. Але дуже сумує за Києвом. «Саме життя тут не будить творчості, не хвилює, не морочить, не бурлить... І дух мій же м'ятеться, вже хоче бурі, хвилювання... почуваю потребу в оточенні великого, бурхливого, повного життя міста...» — пише в одному з листів.

Навесні 1922р.,сповідуючи хворого на тиф, о.Кирило заразився від нього і 29 квітня помер, проживши тільки 40 років. 

Кирило Стеценко був самобутнім композитором, талановитим диригентом, священиком, якого любили парафіяни. Працював в урядах Петлюри, Скоропадського і Директорії. Заснував Національну нотозбірню, розробив статут Національного симфонічного оркестру, який діє донині, створив оркестр народних інструментів України, Державну хорову капелу, а впродовж останніх 15 років життя — 30 хорових колективів.

Отець Кирило створював  українські парафії з рідною мовою богослужіння. Саме його вважають одним із засновників Української Автокефальної Церкви.  Парафіяни шанобливо називали його «світлим батюшкою».

Фахівці вважають Кирила Стеценка реформатором української духовної музики — його церковні мелодії створені на основі української народної пісні. 

Найкращі  твори Кирило Стеценко написав за кілька місяців до своєї смерті. Серед них -  «Панахида», пам'яті його улюбленого вчителя Миколи Лисенка.

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

19 березня

Інші дати
Народився Максим Рильський
(1895, м. Київ – 1964) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
Прислухайтесь, як океан співає — Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово — це перлина, Це праця, це натхнення, це людина. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля» (Максим Рильський)
Розгорнути
Народився Марко Вороний
1904 – український поет, театрознавець, перекладач. Переклав українською мовою «Інтернаціонал», «Марсельєзу», «Варшав’янку», багато творів західноєвропейської класики. Автор книг для дітей, збірки віршів «Форвард». Син Миколи Вороного. Репресований.
Розгорнути