chrome firefox opera safari iexplorer

5 червня 1895р. народився Михайло Яловий -український поет, прозаїк, драматург

05 червня 2018 о 06:26
youtube.com

Михайло Яловий (псевдонім Юліян Шпол) належить до «розстріляного Відродження»,чиї представники стали жертвами більшовицького терору проти української інтелігенції в 1930-і роки.

Народився Михайло Омелянович Яловий 5 червня 1895р. в селі Дар-Надія Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (Рісійська імперія). Батько майбутнього літератора був волосним писарем. Окрім Михайла, в родині було ще двоє синів — Костянтин і Григорій. 

По закінченні Миргородської гімназії  (1916р.) Михайло навчається на медичному факультеті Київського університету Св.Володимира.Вступає до партії соціалістів-революціонерів. 

1918 р.ліве крило українських есерів виокремилося в партію  «боротьбистів». Яловий стає одним із її лідерів, займається виданням газети «Боротьба» та «Селянська біднота», редагує газету «Селянин і робітник» агітпоїзда Г.Петровського.   

1920 р. М.Яловий вступив до КП(б)У.

1921 р. разом із М.Семенком та В.Алешком заснував «Ударну групу поетів-футуристів».1925 р.   переходить до «Гарту», а наприкінці цього ж року, разом із О.Досвітнім, М.Хвильовим, М.Йогансеном, М.Кулішем, О.Вишнею, Г.Епіком, О.Вражливим та іншими українськими письменниками  створює  Вільну Академію Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ, проіснувала до кінця січня 1928р.) і стає її першим президентом.

 Перші поезії М.Ялового – під псевдонімом Михайло Красний – були опубліковані в газеті «Селянин і робітник» 1919р. Наступного року в газеті «Селянська біднота» надрукована «казка для дорослих» — «Треба розжувати». 1923р. вийшла друком збірка футуристичних поезій «Вéрхи». В 1923–1926р.р. М.Яловий пише статті, присвячені творчості М.Семенка, В.Чумака, Г.Михайличенка та інших літераторів, а також дискусійним питанням тодішнього літературного процесу.

1925 р. в журналі «Всесвіт» було надруковане оповідання Ялового «Три зради», а 1929 р. світ побачив роман Ялового «Золоті лисенята», який став дуже популярним і перевидавався у 1930р.  

Також М.Яловий брався за драматургію – 1928р. написав комедію «Катіна любов, або будівельна пропаганда». Автор сценарію фільму «Василина» (за повістю І.Нечуя-Левицького «Бурлачка», 1928) та «Пух і прах» (1929). Перекладав з німецької – поезії Й.Бехера та А. Ліхтенштайна.

У другій половині квітня 1933р. Михайла Ялового заарештували «за контрреволюційну діяльність». В процесі «слідства» обвинувачень додалося: шпигунство, «шумськізм» (О.Шумський – у 1924-27р.р. нарком освіти України, активно провадив політику українізації. Під час дискусії з національного питання 1927р. проукраїнську позицію Шумського засудила ВКП(б). Заарештований у 1933р. за обвинуваченням у належності до «Української військової організації»). Навіть підготовка замаху на  другого секретаря ЦК КП(б)У П.Постишева.  

Був засуджений до 10 років виправно-трудових таборів.

9 жовтня 1937р. засідання особливої трійки УНКВС  у Ленінградській області справу М.Ялового переглянуло і засудило його до найвищої міри покарання — розстрілу.

3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох (Карелія) Михайло Яловий разом із багатьма іншими українськими митцями був розстріляний.  У 1957 р. реабілітований «за відсутністю складу злочину».

2007р. у видавництві «Смолоскип» вийшли друком вибрані твори Михайла Ялового.  

Підготувала Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

15 серпня

Інші дати
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути