chrome firefox opera safari iexplorer

5 червня 1920 року народився Степан Сабадаш — автор легендарної «Марічки»

05 червня 2018 о 11:31
svitppt.com.ua

Тихий літній вечір. Мені років зо 5, я сиджу в садку на гойдалці, що її змайстрував мій дід Санько. Шалено пахне матіола. У гаю як навіжені  змагаються солов’ї:  тихесенько виводить один, а потім враз  як вдарить, а другий – іще, ще дужче – аж серце завмирає!

І раптом десь на іншому кутку – чистий, ясний голос: «Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко – я до твого серця кладку прокладу…»  Замовкли солов’ї, стали навшпиньки, дослухаючись, дерева – і наче цілий світ спрагло вбирає просту і неповторну мелодію…

Автор пісні  Степан Сабадаш  помер 12 років тому. А сама пісня пережила автора, живе й нині. Так само — «Очі волошкові», й «Пісня з полонини», і  «Вишні»…

Степан Олексійович Сабадаш  народився 5 червня 1920р. в с.Ванчинець (нині Новоселицький район Чернівецької області, а на той час — Румунія).  Родина була велика – крім Степана, ще восьмеро дітей – і працьовита. Степанко  змалечку не цурався важкої сільської роботи.  Але душа прагнула музики: над усе хотів мати скрипку, навіть в 11 років сам намагався змайструвати.

Тоді вмолив батька, щоб віддав його церковному регентові в науку.  Регентові, певне, припав до душі спів хлоп’яти, тож  погодився вчити. Окрім скрипки, радив вивчитися грі на трубі – мовляв, у війську знадобиться. Степан і вивчився, навіть  грав у сільському духовому оркестрі. Та захворів на пневмонію, й трубу довелося полишити.  Натомість став на рідних теренах  мало не легендарним акордіоністом:   отримував запрошення на учти до всіляких владців, а румунські барони навіть фаетона та слугу за ним посилали. Платили курями, смаженими поросятами  та іншою поживою, що в  чималенькій родині було аж ніяк не зайвим.   Якось, почувши гру Сабадаша по радіо, ніби сама румунська королева вирішила, що хлопцеві треба жити в столиці, навіть із  житлом доручила допомогти. 

Аби вступити до консерваторії, Степан переробив метрику — записався румуном. Та щойно  закінчив Чернівецьке музичне училище, як почалася Друга світова. 1944р. створив і очолив військовий оркестр, який з успіхом виступав у частинах 4-го Українського фронту. По війні  працював і в Чернівецькому драмтеатрі — концертмейстером, і керував хором на «трикотажці».  Тут і першу пісню написав — про передовиків виробництва. 

Одного разу  до обласного будинку народної творчості прийшов студент-медик Михайло Ткач, приніс вірш під назвою «Марічка». (До речі, прообраз героїні вірша цілком реальний — Марічка Киселиця, на той час – 16-річна куховарочка з їдальні при Путильській райлікарні, де поет проходив медичну практику). Вірш відповідальним особам сподобався, почали шукати композитора. Так народилася пісня, котрій судилась довга і щаслива доля.

Уперше пісню «Марічка» виконав 1955р. хор музучилища, де заочно навчався С.Сабадаш.  Овації, здавалося, ніколи не вщухнуть, виконавців кілька разів кликали на «біс». Шлях до великої сцени «Марічці»  торував Буковинський ансамбль пісні і танцю України  під керівництвом Алли Серебрі.  Потім пісню прославив на цілий світ Дмитро Гнатюк. А в  Україні  «Марічку» знали всі — від малечі до поважних дідусів та бабусь і співали скрізь – від весіль до компартійних  офіціозів.  Потім з’явилася «Пісня з полонини» — й теж лягла на серце Д.Гнатюкові…

Згодом Сабадаш  створив  вокальний ансамбль «Марічка» при Чернівецькому палаці культури текстильників.  «Гуцулочки», «Вишні», «Очі волошкові»…

1960р. Степан Сабадаш створив народний вокальний колектив, назвавши його на честь популярної пісні. Невдовзі ансамбль став справжньою візитівкою Буковини.

 У 1967 р. С.Сабадаш переїхав до Києва. Керував вокально-інструментальним ансамблем при Жовтневому палаці. З’явилися нові пісні, чимало з них стали популярними. Однак перевершити славу «Марічки» талановитому композиторові не вдалося. Виступав з авторськими концертами, але  дедалі рідше – стрімко втрачав слух. 

Помер С.О.Сабадаш 28 серпня  2006р. в Києві.  

Напевне, Степан Сабадаш належить до тих людей, яким вдалося великою мірою втілити свою земну місію. Він написав багато талановитих  музичних творів, збудував дім для родини, виплекав під сотню дерев – цілий сад. 

…У рідних Сабадашевих Чернівцях щодня о 12 годині на балкон ратуші виходить чоловік у буковинському народному вбранні. Від підносить до уст сяючу трубу, і довколишній світ  щасливо наслухає  любу серцю мелодію: «Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко – я до твого серця кладку прокладу…»

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

10 грудня

Інші дати
Всесвітній день футболу
У шанувальників футболу всього світу є своє свято - Всесвітній день футболу. Подякувати за нього можна ООН, яка і запропонувала його відзначати 10 грудня кожного року.
Розгорнути
День прав людини
Щороку 10 грудня міжнародне співтовариство відзначає День прав людини. Саме цього дня у 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, яка є основою міжнародних стандартів у сфері прав людини.
Розгорнути
Народився Макс Гельман
(1892, м. Одеса - 1979) - український скульптор і педагог. Працював у галузі станкової скульптури. Твори: "Бойова подруга", "Вони не пройдуть", "Проба сталі" , портрет Ф. Нірода.
Розгорнути